про відмову в задоволенні клопотання
03 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9683/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Громадської організації «Білоруська община «Сябри Волині» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Громадської організації «Білоруська община «Сябри Волині», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління Служби безпеки України у Волинській області про заборону діяльності громадського об'єднання,
Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулося з позовом (нова редакція) до Громадської організації «Білоруська община «Сябри Волині», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління Служби безпеки України у Волинській області про заборону діяльності громадського об'єднання, зареєстрованого Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області 04.06.2015.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем 30 жовтня 2025 року подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з участю сторін.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд вказаного клопотання за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.
Клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з участю сторін не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Отже, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм випливає, що дана справа не є справою, яка відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України має розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, з вищезазначених положень випливає, що суд має право на власний розсуд, за виключенням випадків визначених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, самостійно визначити порядок розгляду тієї чи іншої справи, незалежно від того чи є відповідне клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному чи іншому провадження.
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд врахував норми статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, які справи для цілей цього Кодексу є справами незначної складності.
Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Представник відповідача вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає загального позовного провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною дев'ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на відповідача покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Також, суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження не передбачає спрощеного дослідження наявних у справі доказів.
На думку суду, категорія та складність справи, обсяг та характер доказів у ній, дають можливість та підстави суду розглянути дану справу саме за правилами спрощеного позовного провадження, у зв'язку із чим клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з участю сторін необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12, 248, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання представника Громадської організації «Білоруська община «Сябри Волині» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з участю сторін, відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя А.Я. Ксензюк