31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6723/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у переведенні на пенсію по втраті годувальника; зобов'язання перевести з 28 лютого 2025 року на пенсію по втраті годувальника.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що з 2016 року є отримувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Волинській області. Зазначила, що після смерті чоловіка набула права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, тому звернулась до органу Пенсійного фонду за місцем проживання із відповідною заявою. За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення від 28 лютого 2025 року №907540883920, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Позивач з таким рішенням не погоджується та просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.18-20) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року - по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Оскільки страховий стаж позивача складає 28 років 02 місяці 28 днів, з необхідних 32 років, то ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вдовою ОСОБА_2 , який мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та смерть якого пов'язана Чорнобильською катастрофою, що підтверджується копіями свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с 8), свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.9), посвідчення № НОМЕР_3 (а.с 39), експертного висновку від 23 вересня 2020 року №11 (а.с.28).
Позивач з 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (ГУ ПФУ у Волинській області) та отримує пенсію за віком, що не є спірним та підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 (а.с.7).
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону №796-ХІІ. Заява та додані до неї документи прийняті 21 лютого 2025 року пенсійним органом, що підтверджується розпискою-повідомленням №425 (а.с.32-33).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28 лютого 2025 року №907540883920 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії (а.с.5). У рішенні зазначено, що вік заявниці 60 років, страховий стаж 28 років 02 місяці 28 днів, не працює. Відповідно до статті 36 Закону №1058-IV пенсію у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу. Відповідно до частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії - переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону №796-ХІІ.
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 13 Закону №796-ХІІ визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її, зокрема, за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV.
Положеннями частини першої 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша стаття 10 Закону № 1058-IV).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Статтею 36 Закону №1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частин другої-третьої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
За приписами статті 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Отже, для особи, якій вже призначена пенсія за віком та яка в подальшому набула право на інший вид пенсії, Законом №1058-IV передбачена можливість подання відповідної заяви про переведення на інший вид пенсії, відмінний від первинно призначеної.
Суд зазначає, що ні стаття 54 Закону №796-ХІІ, ні норми Закону №1058-IV не ставлять в залежність виникнення права дружини на отримання пенсії по втраті годувальника за її померлого чоловіка від наявного страхового стажу заявника за умови отримання нею пенсії за віком.
Враховуючи, що станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою про переведення на інший вид, вона й сама одержувала пенсію за віком, крім того досягла 60-ти річного віку, тобто пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, то у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка, а тому має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а відмова відповідача у переведенні на такий вид пенсії з підстав недостатності у позивача страхового стажу є протиправною.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (Порядок №22-1).
Пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, якими є документи про стаж, що визначені “Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, які надаються відділом персоніфікованого обліку для підтвердження заробітної плати та довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка подається за бажанням пенсіонера.
Також надаються такі документи, зокрема: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) викладено висновок, відповідно до якого оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Суд зауважує, що у рішенні від 28 лютого 2025 року №907540883920 єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ГУ ПФУ у Вінницькій області вказано відсутність у неї необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, будь-яких зауважень щодо поданих разом із заявою від 21 лютого 2025 року документів у відповідача не було.
Відтак, враховуючи норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає, що позивач надала відповідачу всі документи, необхідні для переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до 54 Закону №796-ХІІ, тому має право на отримання такого виду пенсії.
Таким чином, з урахуванням вище зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач рішенням від 28 лютого 2025 року №907540883920 протиправно відмовив позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший.
За таких умов, вказане рішення є протиправним та належить до скасування.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, з 28 лютого 2025 року суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
За приписами статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача, яке визнано судом протиправним, відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ та здійснити її перерахунок з 21 лютого 2025 року (дати звернення із заявою), з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 15 червня 2025 року №1503543122, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3, 13).
З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 13322403) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28 лютого 2025 року №907540883920.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити перерахунок пенсії з 21 лютого 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк