Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/6679/23
Провадження № 11-кп/4815/678/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.126-1, ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12022181010002564,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_9 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 25 жовтня 2025 року.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати та обрати йому більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки він утримується під вартою протягом трьох років, страждає на невиліковні хвороби, а саме: цироз печінки, міопія, виразка шлунку, вегето-судинна дистонія, наявність другої групи інвалідності, потреба постійного лікування. Вважає, що справа щодо нього сфабрикована та у слідства відсутні належні та допустимі докази щодо його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
За приписами ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12022181010002564, про обвинувачення ОСОБА_5 за ст.126-1, ч.4 ст. 185 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 331 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів, погоджується з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї матері ОСОБА_10 , що призвело до її психологічних страждань, погіршення якості її життя, побоювання за свою безпеку за що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності Рівненським міським судом за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, а тому існує ризик впливу чи погроз обвинуваченого на потерпілу у цьому кримінальному провадженні.
Також ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, не працює, осіб на утриманні не має, протягом останнього року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та будучи раніше судимий за вчинення умисного злочину проти власності на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, а також вчиненні домашнього насильства, а тому існує ризик що у разі обрання до нього менш суворого запобіжного заходу він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Окрім того жодних доказів щодо негативного стану його здоров'я, які б перешкоджали його утримування в слідчому ізоляторі як в апеляцій скарзі, так і в ході апеляційного розгляду ним не надано.
Доводи ОСОБА_5 про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень не є предметом розгляду при вирішення питання про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та буде досліджуватися в суді першої інстанції при вирішенні справи по суті.
Колегія суддів визнає, що встановлені місцевим судом ризики знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді і є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вказані обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать не лише про наявність зазначених ризиків, але й підтверджують, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на цій стадії судового розгляду не зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно прецедентної практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справі "Мацнеттер проти Австрії", підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.
При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Колегія суддів визнає, що встановлені місцевим судом ризики знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді і є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Водночас апелянт звернув увагу суду на тривалий термін розгляду його справи та перебування під вартою.
Апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернено увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Зокрема у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3