Справа № 554/10831/24 Номер провадження 33/814/945/25Головуючий у 1-й інстанції Горбунова Я. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
04 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі:
судді Пікуля В.П.,
з секретарем судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Здебська Ольга Павлівна,
на постанову судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП
стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
Зміст оскаржуваної постанови
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді, 25 вересня 2024 року о 16:05 год в м. Полтава по вул. Європейська, 84, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audі А8, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в чергового лікаря нарколога, що підтверджується висновком №416 від 25 вересня 2025 року.
Суд першої інстанції, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Із постановою судді не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Здебська О.П., який в апеляцій скарзі просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі вказано, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , в той час, коли йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на оскарження постанови місцевого суду, як пропущеного з поважних причин.
Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції
Учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду в судове засідання не з'явилися.
Мотиви суду
Щодо клопотання про поновлення строку
Скаржник звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що в судовому засідання, яке було призначено місцевим судом на 13 серпня 2025 року ні ОСОБА_1 ні його захисник участі не приймали, а просили його відкласти через перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
В подальшому, постановою Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Здебської О.П., в інтересах ОСОБА_1 , повернуто особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами, у зв'язку з невиконанням вимог статті 271 КУпАП.
Заслухавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно зі статті 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Обставини викладені в клопотання підтверджуються матеріалами справи, тому існують підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду.
Щодо оскаржуваної постанови
Відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
У статті 280 КУпАП зазначено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту статті 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У пункті 2.9а ПДР України вказано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пункту 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У пункті 7 розділу ІІ Інструкції зазначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 ‰ алкоголю в крові.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вказані вимоги закону були виконані в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №136748 від 25 вересня 2024 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №416 від 25 вересня 2024 року та іншими доказами.
Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 цього Кодексу, а тому є належним та допустимим доказом по справі.
При цьому, суд першої інстанції, правильно вказав, що докази надані до справи про адміністративне правопорушення узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги
Посилання скаржника, що матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 не дають підстави для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче наведене.
З матеріалів справи та відеозапису наданого працівниками поліції вбачається, що підставою для підозри ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП було вчинення ним 25 вересня 2025 року адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 та частиною 1 статті 126 КУпАП, даний факт не заперечується учасниками справи.
З переглянутого відеозапису вбачається, що під час спілкування працівників поліції між собою, о 16:25 год, вони вказують, що за орієнтуванням знайшли автомобіль, який перебував у розшуку, оскільки залишив місце ДТП.
О 16:27 год при спілкуванні працівників поліції зі свідком, останній вказує, на водія автомобіля, який перебував за кермом та здійснив ДТП.
При цьому, суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що сам ОСОБА_1 о 16:31 год підтверджує факт керування автомобілем та вчинення ним ДТП, а також той факт, що після зіткнення він залишив місце ДТП.
Відповідно до пункту 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно пункту 3 Інструкції 3 ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Встановивши наявність вище вказаних ознак сп'яніння, назвавши їх водію, та беручи до уваги, що водій автомобіля ОСОБА_1 сам підтвердив факт керування транспортним засобом, працівники поліції правомірно запропонували пройти водію огляд на стан сп'яніння, на що останні погодився, та прийшовши огляд у медичному закладі отримав позитивний результат, що є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 тривалий час не перебував за кермом та зважаючи на перебування останнього в стані сп'яніння не дає підстав вважати, що дій останнього працівники поліції повинні були кваліфікувати за частиною 4 статті 130 КУпАП, оскільки матеріалами справи не місять доказів вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв саме після ДТП.
Висновок суду
За таких обставин, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за частиною 1 статті 130 КУпАП є правильною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови судді першої інтсанції.
Стягнення накладене у відповідності з вимогами статті 33 КУпАП, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.
Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови суду не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду має бути залишено без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Здебська Ольга Павлівна, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Здебська Ольга Павлівна, строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Здебська Ольга Павлівна - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.П. Пікуль