м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 120/11404/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
Позовні вимоги, з урахуванням уточненної позовної заяви, мотивовані протиправністю, на думку сторони позивача, рішення про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" № 2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Ухвалою суду від 21.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язано надати суду у строк подання відзиву усі документи та відомості, які стали підставою для відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
У встановлений судом строк, 02.09.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він, заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки подані позивачем медичні документи не підтверджують факту, що дружина позивача потребує постійного догляду.
У подальшому, 04.09.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив, якою остання вважає доводи представника відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.
09.09.2025 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача до суду подано заперечення на відповідь на відзив, у яких вказано, що висновок лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров'я не може визначати потребу в догляді повнолітній особі, а саме дружині позивача.
Ухвалою суду від 17.10.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі, у зв'язку з необхідності усунення недоліків, шляхом приведення змісту позовних вимог у відповідність до обставин, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
22.10.2025 представником позивача через підсистему "Електронний суд" до суду подано заяву про усунення недоліків, разом з тим, 28.10.2025 представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, з урахуванням вимог ухвали суду від 17.10.2025.
04.11.2025 ухвалою суду продовжено розгляд справи з урахування уточнених позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив, що позивач, старший солдат ОСОБА_1 ,, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця взводу охорони роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони у військовій частині НОМЕР_1 .
21.07.2025 позивач звернувся із рапортом про звільнення його з військової служби за за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
У вказаному рапорті позивач повідомив про наявність у нього підстав для звільнення з військової служби за наведеною вище підставою, оскільки ОСОБА_2 , дружина позивача, яка за довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ від 09.08.2024 є особою з інвалідністю ІІ групи, та за висновком ЛКК № 242 від 09.03.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Представник позивача зазначає, що до вказаного рапорту позивачем були додані нотаріально засвідчені копії: свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , довідки огляду до акту МСЕК про наявність інвалідності ОСОБА_2 серія 12 ААГ № 815258, заключення ЛКК № 242, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 .
За наслідком розгляду рапорту позивача, рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом № 809/119/1/1733/пс від 23.07.2025, позивачу було відмолено у звільненні з військової служби з посиланням на те, що висновок лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров'я не може визначати потребу в догляді повнолітній особі, а саме дружині позивача та, що у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 10594, ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності, однак у висновку про умови та характер праці не встановлено, що їй необхідний постійний догляд.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.92 N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон N 2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону N 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) і залежать від виду військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців під час дії воєнного стану, передбачені частиною 4 цієї статті.
Зокрема, у пункті 2 частини статті 26 Закону № 2232-XII вказано, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за наявності таких підстав:
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Згідно ч. 12 Закону №2232-XII такими сімейними обставинами є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортух зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (підпункт 23 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції).
Отже, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи (підпункт 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону).
Підставою для такої відмови стало ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежності наданої позивачем довідки форми №080-4/о №242 від 04.06.2025 як доказу, що підтверджує наявність обставин, передбачених підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Судом встановлено, що зазначена довідка видана уповноваженим закладом охорони здоров'я у межах його компетенції, у відповідній формі первинної облікової документації, затвердженої нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров'я України.
Із вказаної довідки чітко вбачається, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду та їй рекомендовано соціальну послугу: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Таким чином, у розумінні вимог пп.10 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІI, подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби медичний висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 242 від 04.06.2025 (форма 080-4/о) та висновок до протоколу ЛКК № 242 від 04.06.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді є належними і достатніми документами для підтвердження того, що дружина позивача потребує постійного догляду.
Враховуючи вищевикладене, на думку суду, наданиими позивачем доказами підтверджується право позивача на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Щодо доводів відповідача про неправильне зазначення позивачем підстави для звільнення у рапорті - із посиланням на підпункт «г» абзацу 12 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як такого, що не існує, суд зазначає наступне.
Так, позивач у своєму рапорті про звільнення його з військової служби фактично зазначив підставу для звільнення, передбачену п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", а саме - необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, та на підтвердження цього надав відповідні докази.
Відповідач, у свою чергу, розглянув поданий рапорт саме в контексті звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, що має інвалідність ІІ групи, і надав оцінку наданим доказам, що й стало підставою для відмови у задоволенні рапорту.
Отже, суд дійшов висновку, що зазначене у рапорті формальне неточне посилання на підпункт «г» абзацу 12 пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не є істотним порушенням та не впливає на суть спірних правовідносин, які фактично виникли у зв'язку з поданням рапорту про звільнення з підстав, передбачених пп. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу".
Таким чином, відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підлягає визнанню протиправною.
Надаючи оцінку вимозі про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 військової служби на підставі положень пп. 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» суд зважає на наступне.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Сгатацау. Икгаіпе), заява №20390/07).
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.
Судом встановлено, що підстави, покладені в основу оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами, відтак з метою повного захисту прав позивача наявні підстави для задоволення вимоги зобов'язального характеру.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , оформлене листом №809/119/1/1733/пс від 23.07.2025 та прийняте за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 21.07.2025.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення, яким звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та підпункту 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Рішення суду складено 05.11.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна