Справа № 754/11616/24
Категорія 9
16 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Гавриленко Я.С.,
відповідача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3.,
представника відповідачів ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі адвоката Гавриленка Ярослава Сергійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Герасимів Юлія Вадимівна, про визнання права власності,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гавриленка Я.С. звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 познайомилась з відповідачем ОСОБА_2 в червні 2015 року, після чого почала проживати разом з останнім, проводити спільний час, вести спільний бюджет, тобто проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В листопаді 2020 року сторони придбали автомобіль «Nissan Rogue» 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ОСОБА_2 .
14.03.2022 ОСОБА_2 було мобілізовано до лав Збройних сил України, а 10.11.2023 позивача було повідомлено про те, що ОСОБА_2 загинув.
В серпні 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Герасимів Я.В. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку вищевказаного транспортного засобу, однак отримала від нотаріуса відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.08.2024.
Таким чином, позивачка звертається до суду з вимогою про визнання спірного транспортного засобу спільною сумісною власністю сторін та визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.08.2024 зазначену справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 року визначено головуючого суддю Петрова Д.В.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
05.03.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі.
Представник відповідача зазначає, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі з огляду на таке.
Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, а покази свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім'ї. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання померлим коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гавриленка Ярослава Сергійовича про витребування доказів, итребувано у Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вікторівни належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 71872045, що зареєстрована в спадковому реєстрі під № 3/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.05.2025 на адресу суду надійшли витребувані в ухвалі матеріали.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 познайомилась з відповідачем ОСОБА_2 в 2015 році, проводили певний час, спілкувалися.
В листопаді 2020 року ОСОБА_2 придбав автомобіль «Nissan Rogue» 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 .
14.03.2022 ОСОБА_2 було мобілізовано до Збройних сил України, а 10.11.2023 позивача було повідомлено про те, що ОСОБА_2 загинув.
В серпні 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Герасимів Я.В. з заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку вищевказаного транспортного засобу, однак отримала від нотаріуса відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.08.2024.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).
Особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З матеріалів справи, судом встановлено, що позивачка зверталась до Києво-Святошинського суду Київської області про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 11.04.2024 було відкрито провадження у справі № 369/5528/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, однак дану заяву, за заявою позивачки було залишено без розгляду.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Зазначене вище узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що для задоволення позовних вимог, а саме: визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «Nissan Rogue» 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 та визнання за позивачем та відповідачем права власності на 1/2 частини вказаного транспортного засобу відповідно за кожною із сторін, суду необхідно встановити факт спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Враховуючи наведені у позовній заяві мотиви та заслухавши учасників справи суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом із тим, згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19 та інших, зокрема і в постанові від 17 січня 2024 року у справі №759/14906/18.
Суд зауважує, що позивачем у справі не заявлялися вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, окрім цього позивачем до матеріалів справи не долучено доказів встановлення такого факту в судовому порядку.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, а також заслухавши учасників справи в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б достовірно та беззаперечно свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як чоловіка та жінки, тобто наявність сім'ї, у період з червня 2015 року по дату смерті відповідача.
Зазначені у позовній заяві поодинокі факти того, що сторони спільно проводили час, відпочинок, тощо - не є достовірними та достатніми доказами на підтвердження факту постійного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, що притаманні сім'ї, оскільки за відсутності інших більш вагомих, достовірних та беззаперечних доказів, які б свідчили про фактичне проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, такі обставини можуть свідчити лише про епізодичні зустрічі та проведення часу разом, що притаманне парам.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 в особі адвоката Гавриленка Ярослава Сергійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Герасимів Юлія Вадимівна, про визнання права власності задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 в особі адвоката Гавриленка Ярослава Сергійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Герасимів Юлія Вадимівна про визнання права власності - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
-позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
-відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - в матеріалах справи відсутній;
-відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - в матеріалах справи відсутній;
-третя особа - приватний нотаріус Герасимів Юлія Вадимівна, місцезнаходження: Київська обл., м. Вишневе, вул. Південна, буд. 5-Б, прим. 162.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ