Справа № 131/568/25
Провадження № 22-ц/801/2043/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю.
Доповідач:Сало Т. Б.
05 листопада 2025 рокуСправа № 131/568/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Матківської М.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на рішення Ілінецького районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року, ухвалене суддею Олексієнком О.Ю. в м. Іллінці, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі - ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року в розмірі 17 990 грн.
Позов мотивований тим, що 02 грудня 2020 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №02.12.2020-100001703 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн, що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ/Стандарт». Ставка «Економ» - фіксована незмінна процента ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. У свою чергу, ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 день користування кредитом застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.
09 жовтня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, за яким позивач набув права вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом, згідно цього договору.
На виконання цього договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за якими являється ОСОБА_1 ..
Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, станом на 27 березня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 990 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7 000 грн; заборгованість за відсотками - 10 990 грн.
Рішенням Ілінецького районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У скарзі зазначає, що через технічні причини при направленні позовної заяви та додатків до неї через підсистему «Електронний суд» сам договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року не було долучено до інших додатків, при цьому додано докази направлення повідомлення про відступлення права вимоги на адресу відповідача та витягу з реєстру прав вимоги №1 до вказаного договору факторингу. В описі вкладення на підтвердження направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача у пункті 9 зазначено також і про копію договору факторингу з копією акту приймання-передачі, що підтверджує факт обізнаності відповідача про наявність такого доказу. У позовній заяві позивач посилався на договір факторингу та вказав його у переліку додатків, однак, з технічний причин вказаний документ не був прикріплений до загального файлу. З метою з'ясування обставин справи суд мав би витребувати у позивача копію або ж оригінал договору факторингу. Рішення про відмову у задоволенні позову винесено судом передчасно, оскільки ані ухвали про залишення позовної заяви без руху, ані ухвали про витребування доказів судом під час розгляду справи винесено не було.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить поновити йому строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. У задоволенні клопотання ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про врахування поданих з апеляційною скаргою доказів просить відмовити. Також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вирішуючи питання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить з наступного.
Встановлено, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 25 серпня 2025 року. Вказаною ухвалою роз'яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали (а.с.68).
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження надіслано ОСОБА_1 згідно супровідного листа від 25 серпня 2025 року (а.с.69).
29 серпня 2025 року на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій зазначено, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано ним 26 серпня 2025 року. Проте, копія апеляційної скарги з додатками скаржником на його адресу не направлялася. Відтак, просив надіслати на його електронну адресу копію апеляційної скарги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на рішення Ілінецького районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року (а.с.72).
Згідно відстеження поштового відправлення із сайту Укрпошта за номером 0100100574408 (а.с.66) встановлено, що ОСОБА_1 не отримано копію апеляційної скарги.
На виконання вказаної заяви копію апеляційної скарги було надіслано на електронну адресу ОСОБА_1 згідно супровідного листа від 29 серпня 2025 року (а.с.74-75).
Враховуючи викладене, відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 мав подати до 03 вересня 2025 року включно.
Тоді як відзив ОСОБА_1 подано засобами поштового зв'язку 12 вересня 2025 року (а.с.78-90).
До відзиву додано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3284, відповідно до якої ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року о 08 вересня 2025 року перебував на лікуванні у КНП «Іллінецька міська лікарня» Іллінецької міської ради (а.с.86).
За змістом ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 127 ЦПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Враховуючи викладене, наявні підстави для поновлення строку на подання ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу, оскільки перебування його на лікуванні в закладі охорони здоров'я унеможливило подати відзив протягом визначеного судом строку.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 02 грудня 2020 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №02.12.2020-100001703 шляхом підписання Заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 000 гривень строком на 14 календарних днів з дати надання (первинний строк). Сума кредиту у розмірі 7 000 гривень та проценти у розмірі 1 960 гривень сплачуються до 15 грудня 2020 року.
Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.
Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів «Економ» та процентів «Стандарт») становить 14 000 гривень. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються.
Фіксована процентна ставка «Економ» становить 2% за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.
Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.
Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 881,64% річних.
Вказана Заявка підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «G1824» (а.с.13-14).
Згідно з пунктом 1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 02 грудня 2020 року, за цим договором кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, та проценти за користування кредитом встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У пункті 8.1 пропозиції зазначено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі кредитора.
У цій Пропозиції зазначено, що кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:
- дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на сайті кредитора;
- заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрана ним на конкретних умовах та їх схвалення кредитором;
- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.20-21).
Також ОСОБА_1 02 грудня 2020 року підписано Паспорт споживчого кредиту, у пункті 3 якого зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 21 000 гривень (а.с.15).
На підтвердження факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7 000 гривень та користування ними позивачем надано довідку №316063528 від 02 грудня 2020 року та виписку (карточку субконто боржника) (9-11,а.с.12 на звороті).
Звертаючись до суду із даним позовом ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» у позовній заяві зазначило, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, на підтвердження чого додається копія договору факторингу.
Вказаний договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року до позовної заяви додано не було.
Натомість ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до позовної заяви було додано Перелік №1, що є Додатком 2 до договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року, підписаному ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», у якому зазначено боржників, право вимоги до яких відступає клієнт факторові.
У вказаному переліку під номером 21247 значиться боржник ОСОБА_1 і відомості щодо кредитного договору: №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року на загальну суму заборгованості 17 990 грн (а.с.22-24).
З довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року, виданої ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 27 березня 2025 року за №23048/25-ДПЗ вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 17 990 гривень: 7 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 10 990 гривень - заборгованість за відсотками (а.с.12).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Суд першої інстанції, встановивши, що матеріали цивільної справи не містять договору факторингу №СЦ - 09102024 від 09 жовтня 2024 року, на підставі якого у ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» виникло право вимоги до ОСОБА_1 за його кредитними зобов'язаннями перед ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР, дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності в нього права вимоги за кредитним договором №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року, а відтак і про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений за неповного з'ясування обставин даної справи.
Встановлено, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» у позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначило, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено договір факторингу №СЦ-091024-14. При цьому позивачем вказано, що на підтвердження вказаного факту додається копія договору факторингу.
Разом з цим, договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року до позовної заяви додано не було, про що свідчить також і перелік додатків до позовної заяви.
До позовної заяви додано Перелік №1, що є Додатком 2 до договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року, який підписаний ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
У вказаному переліку під номером 21247 значиться боржник ОСОБА_1 і відомості щодо кредитного договору: №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року на загальну суму заборгованості 17 990 грн.
Оскільки позовну заяву ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» подано в електронній формі через електронний кабінет, позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додано докази надсилання ОСОБА_1 копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (а.с.6).
В описі вкладення до листа зазначено, що ОСОБА_1 разом із позовною заявою направлено копію договору факторингу разом із актом приймання-передачі переліку.
Вимоги до позовної заяви та до документів, що додаються до неї, викладені в статтях 175, 177 ЦПК України.
Пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно частини 5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Зі змісту позовної заяви та заяви на усунення недоліків вбачається, що позивачем зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено та долучено до матеріалів справи докази, якими ці обставини підтверджуються.
ОСОБА_1 , подаючи відзив на позов, не заперечував факту переходу до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги до нього за кредитним договором №02.12.2020-100001703, укладеним 02 грудня 2020 року між ним та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК (статей 175, 177 ЦПК в чинній редакції), суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
Якщо порушення правил вказаних статей виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду.
Право на залишення позову без руху через невиконання позивачем вимог, зокрема, ст. 177 ЦПК України, передбачене ст. 185 ЦПК України.
Згадана постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 говорить, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу,тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Суд першої інстанції, встановивши, що дана справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Частина перша статті 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
ЄСПЛ у своєму рішенні «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року вказує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Встановивши в ході розгляді справи, що до позовної заяви не було додано копію договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», зважаючи на посилання ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на вказаний договір в обґрунтування своїх вимог та на наявність в матеріалах справи додатків до договору факторингу, суд міг постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаного недоліку (ч. 11 ст. 187 ЦПК України).
ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», зважаючи на мотиви суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову до апеляційної скарги додало копію договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», а також акт приймання-передачі переліку №1 до вказаного договору (а.с.52-56).
У ч. 3 ст. 367 ЦПК України зазначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні правові підстави для прийняття доказів, доданих ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до апеляційної скарги, які підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року.
Вказані докази підтверджують раніше подані докази, які містяться у матеріалах справи, щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Матеріалами справи підтверджено, що 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав заявку, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), а також паспорт споживчого кредиту.
Таким чином, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було укладено в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 000 гривень строком на 14 днів календарних днів з дати надання кредиту.
Вказаним договором визначено, що 14 днів - це первинний строк, а кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду є пролонгованим строком користування кредитом. Право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру - 14 000 гривень.
Протягом перших 14 днів, тобто до 15 грудня 2020 року, підлягали до сплати проценти у розмірі 1 960 гривень.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 21 000 гривень.
Обґрунтовуючи розмір заборгованості ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» у позовній заяві та у розрахунку заборгованості посилалося на те, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 7 000 гривень, що свідчить про те, що отримані кошти не були повернуті позичальником, а заборгованість за процентами - 10 990 гривень.
При цьому позивач зазначив, що 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 3 010 гривень і вказана сума була спрямована на погашення процентів.
Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21 і така практика є усталеною.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У загальному позивач просить стягнути з відповідача 17 990 гривень, що становить різницю між загальною вартістю кредиту та сплаченими процентами.
Заявлена до стягнення сума заборгованості не перевищує орієнтовну загальну вартість кредиту, яка узгоджена сторонами при укладенні договору.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 не спростований, власного розрахунку ним не надано.
Тобто ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .
Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2422,40 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389-390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» задовольнити.
Рішення Ілінецького районного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором №02.12.2020-100001703 від 02 грудня 2020 року в загальному розмірі 17 990 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) гривень, яка складається з наступного: 7 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 10 990 гривень - заборгованість за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (ЄДРПОУ 43170298) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
М.В. Матківська