Справа №568/1123/25
Провадження №2/568/435/25
04 листопада 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши матеріали цивільної справи №568/1123/25
за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 22900,8 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.05.2023 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78693298, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 8600 грн. строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування коштами. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 22900,8 грн., з яких: 8600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14300,8 грн. заборгованість за відсотками та 11988 заборгованість за пенею.
14.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідача.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.
У відзиві представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт перерахування відповідачу коштів згідно договору. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, а отже не є належним доказом існування боргу. Наголосив, що позивач позбавлений права нараховувати відсотки поза межами строку дії договору.
Ухвалою від 28.07.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою від 07.10.2025 р. розгляд справи відкладено.
Сторони в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, повідомленням про вручення поштового відправлення про виклик до суду.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.
Судом встановлено, що 13.05.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78693298 (а.с.6-7).
Згідно з п.1 Договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Пунктом 2 Договору передбачено, що сума позики 8600 грн, строк позики 14 днів, процентна ставка (фіксована) в день 2,5%, процентна ставка за понадстрокове користування 2,7% в день. Дата повернення позики (останній день) - 27.05.2023 р.. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 249927,36 %. Орієнтовна загальна вартість позики 11610 грн.
Відповідно до п. 5.3 Договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщені на сайті www.mycredit.ua, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов'язань за Договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором.
Відповідно до п.21, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
Крім того, між сторонами укладено Додаток № 1 до договору позики, яким сторони узгодили строк кредитування 14 днів з 13.05.2023 р. по 27.05.2023 р., сума кредиту складає 8600 грн., проценти за користування кредитом - 3010 грн. (а.с.7а).
Договір підписаний шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині повернення тіла кредиту та сплати відсотків, утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача складає 22900,8 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 8-10).
Відповідно до умов договору фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Крім того, між фактором та клієнтом укладено Додаткову угодою №2 від 28.07.2021 р. до договору факторингу та додаткові угоди №7 від 13.06.2022 р., № 21 від 20.03.2024 р. (а.с. 11-14).
20.03.2024 р. ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписали акт прийому-передачі боржників № 21 до Договору факторингу від 14.06.2021 р.
Згідно витягу з реєстру боржників №21, загальна заборгованість ОСОБА_1 по договору №78693298 становить 22900,80 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредита 8600 грн., заборгованості за відсотками 14300,80 грн.(а.с. 16).
20.03.2024 р. між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підписали акт прийому-передачі до реєстру боржників №21 до договору факторингу (а.с.14).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 13.05.2023 р., таблиці обчислення загальної вартості кредиту (Додатки №1) підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 2 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів в сумі 8600 грн., а лише наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту перерахування кредитних коштів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 дійшов висновку, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
У разі не погодження щодо здійснення операцій з грошовими коштами, відповідач міг надати виписки по своєму рахунку для спростування перерахунку коштів. Однак, будь-яких належних доказів для спростування позивних вимог відповідачкою не надано. ОСОБА_1 не спростувала відсутність в неї обов'язку щодо повернення кредитних коштів, а також не довела, що такі їй не надавались в користування.
Оскільки сам факт укладення Договору позики відповідачкою не заперечується, відповідно доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору, суд вважає необгрунтованими.
Враховуючи, вказане суд вважає, що матеріали справи в сукупності підтверджують факт виконання позикодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме - перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, номер якої повідомив кредитодавцю сам відповідач.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст.10781 ЦК України).
Наявний в матеріалах справи договір факторингу укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови, при його укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.
Враховуючи умови п.1.2 Договору факторингу, яким передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору, суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача по кредитному договору №78693298.
Сторона відповідача не навела доказів порушення її прав заміною кредитора і, що така заміна у будь-який спосіб мала негативні наслідки для відповідача.
А відтак, позивачем доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором №78693298 від ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, в порушення норм чинного законодавства та умов договорів, відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості по кредитному договору в сумі 8600 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки за користування кредитними коштами в сумі 14300,8 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Умовами договору передбачено, що строк позики 14 днів, процентна ставка (фіксована) в день 2,5%, процентна ставка за понадстрокове користування 2,7% в день. Дата повернення позики (останній день) - 27.05.2023 р.. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 249927,36%. Орієнтовна загальна вартість позики 11610 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 сформульовано правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Нарахування процентів поза межами встановленого сторонами строку кредитного договору законом не передбачено.
Відповідно до п.6 договору від 13.05.2023 р., позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права (а.с. 6).
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та сторонами змінено дату повернення суми кредиту.
Оскільки, позивачем не доведено факт пролонгації договору позики, тому відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування (після 27.05.2023 р.).
А відтак, здійснивши розрахунок відсотків в межах погодженого сторонами строку кредитування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3010 грн. відсотків (215 грн. х 14 днів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в загальній сумі 11610 грн., що становить 50,7% від заявлених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів": заборгованість по договору №78693298 від 13.05.2023 р. в сумі 11610 грн., яка складається 8600 грн. тіло кредиту та 3010 грн. відсотків.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 1535,2 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач:ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (07400 Київська обл., м. Бровари,вул. Лісова, 2 поверх,4, ЄРДПОУ 35625014)
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 )
Повний текст рішення виготовлений 05.11.2025 р.
Суддя А.О. Сільман