Справа № 591/9818/25
Провадження № 2-а/591/544/25
05 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 в особі представника Огорілка Юрія Миколайовича,
до відповідачів: 1) ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,
2) ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
установив:
28.08.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №Х-07/25-38 від 20.07.2025, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення №Х-07/25-38 від 20.07.2025 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 25500 грн винесена без наявності складу адміністративного правопорушення, з істотними порушеннями порядку накладення адміністративного стягнення, до постанови не долучено жодних доказів, не здійснено жодних посилань на докази, постанова не містить фактичних обставин правопорушення, а лише посилання на нормативний акт, зміст норми якого до того ж не відповідає фактичним обставинам вчиненого.
Звертаючись до суду, представник позивача просив також поновити пропущений строк для звернення до суду.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29.08.2025 поновлено строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 20.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, постановлено розгляд справи розпочати з 08.09.2025, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
08.09.2025 за вх. №34773 ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав відзив на позовну заяву в якому вказав, що 10.07.2025 гр. ОСОБА_1 доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_2 як порушника правил військового обліку, що підтверджується Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.07.2025 № Х07/25-38. Позивачу в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 було повідомлено, що у його обліковій картці військовозобов'язаного відсутні будь-які дані про проходження ним військово-лікарської комісії та визначення ступеня придатності до військової служби.
У зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей про проходження Позивачем військово-лікарської комісії у системі Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (облікова картка військовозобов'язаного, що приєднана до протоколу № Х07/25-38 від 10.07.2025 є роздруківкою з Реєстру та підтверджує відсутність будь-яких даних про проходження медичного огляду Позивачем) начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення про видачу Повістки № 3947 від 10.07.2025 з метою проходження військово-лікарської комісії. Згідно із Повісткою № 2555 Позивач направляється на проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення в особливий період 08.05.2025 о 9 год 00 хв, у Розписці до Повістки № 2555 міститься особистий підпис Позивача про ознайомлення з даною вимогою про необхідність проходження ВЛК. Проте позивач відмовився від отримання Повістки № 3947, у зв'язку з чим посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено Акт про відмову від отримання повістки від 10.07.2025, причиною відмови позивач вказав, що відмовляється від підпису. Позивач категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Тому як вказує представник відповідача, постанову у справі про адміністративне правопорушення № Х 07/25-38 від 20.07.2025 винесено з чітким дотриманням вимог нормативно-правових актів.
Перший відповідач відзиву на позов не подав, що суд розцінює як визнання позову.
Заяв про розгляд справи з повідомленням сторін та проведенням судового засідання до суду не надходило.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно протоколу №Х07/25-38 від 10.07.2025 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 10.07.2025 о 12-56 год, перебуваючи у приміщенні КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 10.07.2025 № 4338508. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також позивачу було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов'язки статті 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14-20 год. 20.07.2025.
20.07.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесена постанова №Х-07/25-38 про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до постанови ОСОБА_1 10.07.2025 о 12-56 год, перебуваючи у приміщенні КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 10.07.2025 № 4338508. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як вбачається з наданих другим відповідачем документів, згідно повістки № 3947, сформованої 10.07.2025, позивачу належало з'явитись 10.07.2025 о 14-00 год для проходження військово-лікарської комісії та визначення придатності на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Як повістка, так і розписка про її отримання викладені на одному бланку, лінія відриву не пошкоджена, що є свідченням того, що дана повістка позивачеві не вручалась. Даний факт також підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту відмови від отримання повістки від 10.07.2025.
Відповідно до направлення № 4338508 від 10.07.2025, копія якого додана другим відповідачем до відзиву на позов, позивач направляється для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у приміщення КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» за адресою: АДРЕСА_4 , дата початку медичного огляду 10.07.2025, однак у вказаному направленні не вказано часу проходження ВЛК.
Слід звернути уваги на той факт, що усі документи - повістка, направлення, протокол про адміністративне правопорушення складені в один день, а саме - 10.07.2025. Більш того судячи з часу складання повістки та часу, коли позивачеві належало прибути для проходження медичного огляду, можна зробити висновок, що позивач мав негайно пройти медичний огляд.
Відповідач вважає, що позивач вказаними вище діями категорично відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив положення мобілізаційного законодавства та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Однак суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За змістом абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14серпня 2008року №402 (зі змінами від № 4 від 03 січня 2025 року та № 153 від 27 лютого 2025 року) визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов'язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров'я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (пункт 3.5 глави 3 розділу II).
Згідно із Наказом Міністерства оборони України №262 від 27 квітня 2024 року пункт 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14серпня 2008року №402 доповнено підпунктом 2.8.6., яким визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини, та не можуть становити більше 14 днів.
Відтак зазначений підзаконний нормативно-правовий акт передбачає за об'єктивної потреби можливість проведення відповідного медичного огляду не за один день. Навпаки, такий огляд може тривати певний період, необхідний для вивчення стану здоров'я (стану придатності до військової служби), військовозобов'язаного.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наданими другим відповідачем на підтвердження законності оскаржуваної постанови доказами підтверджується, що відповідно до повістки № 3947 позивачу належало з'явитись для проходження медичного огляду 10.07.2025 о 14-00 год до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , у той час як згідно направлення № 4338508 позивач був зобов'язаний у цей же самий час прибути для проходження ВЛК до приміщення КНМ «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради за адресою: м. Суми, вул. М.Вовчок, 2. Доказів дотримання вимог Порядку № 560 при складенні та врученні позивачеві направлення № 4438742, зокрема його реєстрації у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію згідно з додатком 12, матеріали справи не містять.
При цьому згідно з довідкою про доставлення особи № Х07/25-38 позивача 10.07.2025 о 12-56 год було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також підтверджує другий відповідач у відзиві на позов. Відтак у цей час позивач був позбавлений можливості прибути до медичного закладу з метою проходження огляду на визначення придатності до військової служби
Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви, складеної позивачем, він просив відтермінувати проходження ВЛК.
Тобто наявні у справі докази свідчать, що позивачеві під час його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 було запропоновано негайно пройти ВЛК, видано відповідне направлення № 4338508 та повістку № 3947, у яких вказані інші заклади, у яких позивачеві належало одночасно пройти ВЛК, при цьому не надано можливості надати медичну документацію, яка є необхідною для проходження медичного огляду, у зв'язку з чим наявні сумніви у дотриманні процедури направлення військовозобов'язаного для проходження військово-лікарської комісії. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що позивач порушив вимоги абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
При цьому твердження позовної заяви про те, що оскаржувана постанова містить невірне посилання на положення абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд до уваги не приймає, оскільки позивачем не враховано конструкцію зазначеної норми Закону та помилково зазначено, що абзац 4 містить обов'язок громадян, які перебувають на військовому обліку, реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010№ 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Так відповідно до закріпленого у статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у зв'язку з недоведенням відповідачем правомірності свого рішення, неспростуванням належними доказами доводів позивача, викладених у позові, суд вважає недоведеною провину позивача в інкримінованому правопорушенні, яка фактично прирівняна до доведеної невинуватості такої особи, суд вважає встановленим відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1КУпАП у діяннях позивача, зазначене є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що беззаперечно захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що передбачено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», тим більше в умовах правового режиму воєнного стану під час збройної агресії проти України, водночас мобілізаційні заходи мають відбуватись виключно у встановленому законодавством порядку, без порушень прав людини, гарантованих Конституцією та Законами України, оскільки порушення мобілізаційної процедури вочевидь не сприятиме поповненню кадрового резерву військових формувань, що матиме негативний вплив на обороноздатність держави.
При ухваленні рішення суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення №Х-07/25-38 від 20.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 25500 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Ю.О. Зеря