Справа №591/11667/25
Провадження № 4-с/591/33/25
03 листопада 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Муссон» на дії державного виконавця, суб'єкт оскарження: старший державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалов Елвін Халеддін огли -
встановив:
Скаржник ТОВ «А-Муссон» звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця в якій просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Зарічного ВДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалов Елвін Халеддін огли в рамках виконавчого провадження №79107879, та зобов'язати вчинити певні дії. У своїй скарзі посилається на те, що державним виконавцем ТОВ «А-Муссон» до виконавчої служби було направлено судовий наказ з заявою про прийняття його до виконання. Відповідно до повідомлення даний судовий наказ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в судовому наказі відсутній ідентифікаційний код боржника, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати його особу, що грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення, скаржник просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Зарічного ВДВС у місті Суми СМУ МЮ Джамалов Елвін Халеддін огли щодо повернення стягувачу судового наказу №591/3499/25 від 11.04.2025, який виданий Зарічним районним судом м. Суми 23.05.2025 року; зобов'язати старшого державного виконавця Зарічного ВДВС у місті Суми СМУ МЮ Джамалова Е.Х. огли прийняти до виконання судовий наказ № 591/3499/25 від 11.04.2025року, що виданий Зарічним районним судом м. Суми та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Скаржник ТОВ «А-Муссон» в письмовій заяві скаргу підтримав повністю, просить суд її задоволити та слухати справу у його відсутність.
Представник Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалов Е.Х. огли заперечував проти даної скарги, у відзиві зазначив, що дії державного виконавця були вчинені згідно з Закону України «Про виконавче провадження» у повному обсязі та правомірно.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що Зарічним районним судом .м Суми 11.04.2025 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «А-Муссон» заборгованості за надані послуги (а.с. 4).
11.08.2025 року ТОВ «А-Муссон» було направлено даний судовий наказ разом з заявою на виконання до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання (а.с.5).
16.09.2025 року старшим державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамаловим Е.Х. огли було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в направлених документах відсутній ідентифікаційний номер боржника, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати його особу.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012 року, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з абз. 2 п. 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
На підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до постанови Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) від 29 квітня 2021 року у справі № 686/3941/19 «Відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника не є підставою для повернення його без прийняття до виконання.»
Відповідно до постанови Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) у справі № 639/2561/18-ц від 24 грудня 2020 року «Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.»
Ідентичний висновок зроблено і у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331 св 18), а саме «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Тому відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Представником Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано суду відзив щодо суті скарги, але жодних доказів на спростування позиції скаржника на надано, та не доведено що державний виконавець діяв відповідно до чинного законодавства.
Надаючи оцінку діям державного виконавця, суд керується Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ст. 1 даного закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановлює ст. 2 того ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом 2 частини 1статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями, що підлягають примусовому виконанню (виконавчими документами) є ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 258 ЦПК судовий наказ є судовим рішенням.
Порядок виконання рішень державним виконавцем про встановлення побачення з дитиною також передбачений розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України(див. постанову Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 314/738/15-ц, провадження № 61-22576св18).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як диспозитивність.
Вказані правові норми, з одного боку, покладають на державного виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а з іншого боку - наділяють державного виконавця певними дискреційними повноваженнями щодо самостійного визначення видів і обсягу виконавчих та інших процесуальних дій, а також строків їх вчинення.
Суд при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим законом, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, тобто, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою ДВС.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Отже, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної влади, зобов'язуючи його приймати конкретне рішення, оскільки повноваження державного виконавця щодо прийняття відповідного рішення, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що права заявника порушені та наявні правові підстави для задоволення скарги.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 260, 353, 447-451 ЦПК України, суд -
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Муссон» на дії державного виконавця, суб'єкт оскарження: старший державний виконавець Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалов Елвін Халеддін огли - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалова Елвіна Халеддін огли щодо повернення стягувачу судового наказу №591/3499/25 від 11.04.2025 року, який виданий Зарічним районним судом м. Суми 23.05.2025 року.
В іншій частині відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали буде виготовлено 05 листопада 2025 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО