Справа №583/4630/25
Провадження № 2/591/3241/25
05 листопада 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Зеря Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія», вул. Снайпера, 13, м. Охтирка Сумської області, до відповідачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості у розмірі 56130,21 грн,
установила:
03.11.2025 до Зарічного районного суду м. Суми у порядку статті 32 ЦПК України надійшла справа за вказаним вище позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 матеріали даної справи передані на розгляд судді Зері Ю.О.
Однак позовна заява не підсудна Зарічному районному суду м. Суми з наступних підстав.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ТОВ «Брокенергія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в примусовому порядку відповідно до часток (долей) у власності, заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 55601 грн. 01 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , мотивуючи свої вимоги обставинами, зазначеними у позові.
При цьому у позові наголошено на виключній підсудності даного спору у зв'язку з чим позов був поданий до Охтирського міськрайонного суду Сумської області за місцем знаходження нерухомого майна.
Ухвала суду про передачу справи за підсудністю обґрунтована тим що одна з відповідачок зареєстрована на території м. Суми, тому за правилами загальної підсудності справа має бути передана на розгляд до Зарічного районного суду м. Суми.
Як вбачається із позовної заяви, спір стосується стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії), які надавались ТОВ «Брокенергія» за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто спір у даній справі виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися позивачем за місцем знаходження нерухомого майна, власниками якого є відповідачки.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 185/8191/16-ц зазначено, що «виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення».
Таким чином правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Цивільно-процесуальне законодавство за деякими категоріями справ на підставі специфіки предмету спору встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.
Виключна підсудність має пріоритет перед загальною та альтернативною підсудністю.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17. Згідно з висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), «позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна».
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.
Беручи до уваги вищезазначене, справа Зарічному районному суду м. Суми не підсудна.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною третьою статті 31 ЦПК України встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень частин першої, другої статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Однак, виходячи зі змісту ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.10.2025 вбачається, що суддею постановлено передати справу до Зарічного районного суду м. Суми, виходячи з правил територіальної підсудності.
Проте статтею 30 ЦПК України передбачені правила виключної підсудності, які встановлені щодо визначення підсудності певних категорій справ, розгляд яких можливий тільки в певному суді та до яких не можуть бути застосовані правила загальної або альтернативної підсудності. Перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає.
Враховуючи, що позивачем подано позов до Охтирського міськрайонного суду Сумської області за правилами виключної підсудності, тому у цьому випадку повернення справи до Охтирського міськрайонного суду Сумської області не буде спором про підсудність як передбачено статтею 32 ЦПК України, оскільки спори не допускаються за наявності ухвали суду, яка повністю відповідає вимогам статті 31 ЦПК України.
Керуючись статтями 27, 30, 31, 32, 260, 261 ЦПК України, суд
постановив:
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості у розмірі 56130,21 грн передати за підсудністю до Охтирського міськрайонного суду Сумської області (вул. Ярославського, 2, м. Охтирка, Сумська область, 42700).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухали суду.
Суддя Ю.О. Зеря