Справа № 382/306/25
05 листопада 2025 року м. Переяслав
Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву ОСОБА_2 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні №12024111100002436 від 13.12.2024
про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
На розгляді Переяславського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали кримінального провадження, за обвинувальним актом ЄРДР за № 12024111100002436 від 13.12.2024, за яким ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном щляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно - ч. 2 ст. 190 КК України
Потерпіла ОСОБА_2 направила до суду фотокопію заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцфії із «НАЗВА СУДУ (наприклад Дніпровським районним судом м. Києва)».
Приймаючи рішення про надання можливості учаснику кримінального провадження приймати участь в судовому засіданні за допомогою власних технічних засобів, суд виходить з обґрунтованості доводів вказаних в клопотанні та процесуальної доцільності такої дії, з урахуванням положень ст. 336, 342-345 КПК України, і зазначає наступне.
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (ст. 138 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/); 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми (ч. 1 ст. 336 КПК).
Із відповідного переліку вбачається, що введення законодавцем до кримінального процесуального закону положень п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 336 КПК, які передбачають можливість проведення судових засідань у режимі відеоконференції, було обумовлено, з одного боку, необхідністю у ситуаціях, коли участь певних осіб у судовому розгляді є обов'язковою, скоротити строки кримінального провадження, а з іншого боку, потребою створити умови, які дозволяли б забезпечувати людям, незалежно від їх майнового стану, місця проживання, стану здоров'я чи перебування в умовах дії складних життєвих обставин, можливість скористатися правом на безпосередню участь у розгляді їх справи судом, установленим законом.
Отже, зазвичай необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції, коли йдеться про підстави, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 336 КПК, має бути (1) обумовлена потребою скоротити строки судового провадження у ситуації, (2) коли без участі того, хто просить про відеоконференцію, проведення судового розгляду є неможливим, так як може (а) не дозволити суду правильно встановити обставини, об'єктивне з'ясування яких за відсутності такої особи в засіданні неможливе, та/або (б) призвести до порушення права людини, гарантованого п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини /далі - ЄКПЛ/, коли розгляд справи за участі певної особи є обов'язковим.
Водночас ураховуючи, що в ч. 1 ст. 336 КПК законодавець використав слово "може", то така норма кримінального процесуального закону закріплює не обов'язок, а право суду прийняти рішення стосовно проведення судового засідання чи засідань у режимі відеоконференції.
Разом із тим, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК).
Вищевказане у поєднанні із положеннями ч. 1 ст. 336 КПК вказує на те, що клопотання стосовно проведення судового засідання у режимі відеоконференції (1) має містити не лише наведення фактів, наявність яких обумовлює потребу в дистанційному судовому провадженні, (2) але й до нього зазвичай повинні бути долучені докази, які б підтверджували існування однієї з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 336 КПК. Тобто сама по собі наявність клопотання сторін судового провадження про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не покладає на суд обов'язку його задоволення.
Таким чином, рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції може бути прийнято виключно за умови доведеності наявності однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК підстав.
Застосовуючи наведений підхід у ході розгляду клопотання потерпілої ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що особою, яка ініціювала проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не було доведено наявності однієї із зазначених у ч. 1 ст. 336 КПК підстав.
Крім того, з поданої заяви не вбачається за можливе встановити, з трансляцією з якого приміщення потерпіла ОСОБА_2 просить забезпечити їй відеоконференцзв'язок із Переяславським міськрайонним судом Київської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 336 КПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні №12024111100002436 від 13.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке призначене на 10:00 годин, 14.11.2025 року, в режимі відеоконференцзв'язку - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1