Справа № 362/8050/25
Провадження № 2/362/4221/25
27.10.2025 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бердянської міської військової адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Соломатіна О.П., про визнання розмірів часток у спільному нерухомому майні та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просять встановити, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав частку в праві спільної сумісної власності в розмірі 1/3 частини 3-х кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м.; Встановити, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), має частку у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/3 частини 3-х кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м.; Встановити, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), має частку у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/3 частини 3-х кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,7 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м.; Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на 1/6 частини 3-х кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на 1/6 частини 3-х кімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Васильківським міськрайонним судом Київської області та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За загальним правилом, яке міститься в ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, ст. 30 ЦПК України визначено правила виключної підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є нерухоме майно місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_2 .
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 від 09.09.2020 р. виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як прямо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 р.
Відповідно до визначених ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» положень, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України ''Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'', інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається ''належний суд'', тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як роз'яснено в п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, а також до позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів (правочинів) щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майном», а тому правило вищевказаних норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, зважаючи на встановлені обставини, в даному випадку слід застосувати правила виключної підсудності, і відповідно до положень ст. 30 ЦПК України даний позов повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна, а саме Бердянському міськрайонному суду Запорізької області.
Але, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 14.09.2022 № 49/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 376 ЦПК України, передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або частково, зокрема п.1 ч.3 даної статті передбачено, що якщо справу розглянуто неповноважним складом суду, то вказане порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Згідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що місцезнаходження нерухомого майна, є саме: АДРЕСА_1 , але територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області змінено на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя, вважаю, що дану справу необхідно передати за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Керуючись статтями 27, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя,
Цивільну справу №362/8050/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Бердянської міської військової адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Соломатіна О.П., про визнання розмірів часток у спільному нерухомому майні та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - разом з додатками, передати за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (69000, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 6).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко