Справа № 296/6363/24
2/296/365/25
"23" жовтня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Драча Ю.І.,
за участі секретаря Дальянської В.Ю.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Никончук К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирської міської ради про визнання дій незаконними щодо відмови в приватизації квартири
11.07.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача стосовно відмови в приватизації квартири в АДРЕСА_1 незаконними та зобов'язати відповідача провести приватизацію квартири.
Позов обґрунтовано тим, що сім'я позивача з трьох осіб з дозволу виконкому Житомирської міської ради від 16.05.2005 року № 18/2572 заселилася в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та з того часу проживають за вказаною адресою, утримують квартиру, сплачують комунальні послуги. Позивачу надано право на реєстрацію у спірній квартирі, однак ордер не видавався. Іншого житла сім'я не має, право на приватизацію використовується вперше.
Також зазначено, що 18.06.2024 позивач звернувся із заявою про надання дозволу на приватизацію спірного житлового приміщення та надав весь пакет документів, однак отримав відмову через відсутність ордеру на житлове приміщення, тому виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 12.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
15.07.2024 позивачем подано заяву на усунення недоліків зазначених в ухвалі.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
29.07.2025 представником відповідача у справі подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Житомирська міська рада не визнає позов у повному обсязі, оскільки у листі виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.05.2005 року № 18/2572 зазначено, що ОСОБА_2 (сім'я три особи) надано дозвіл на тимчасове заселення у квартиру АДРЕСА_2 , до вирішення питання постійного місця проживання, з реєстрацією на один рік. Статтею 15 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що громадяни, яким надане жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.
Також зазначено, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 року № 537 “Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян» квартиру АДРЕСА_2 включено до Переліку будинків, квартир, кімнат віднесених до фонду житла для тимчасового проживання громадян. Квартира АДРЕСА_2 належать до фонду житла для тимчасового проживання громадян, цей фонд призначений для тимчасового забезпечення житлом громадян у випадках, передбачених законодавством. Зазначена квартира не була надана ОСОБА_2 та його сім'ї у постійне користування з видачею ордера на вселення. Він проживає там тимчасово. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 45-48).
Ухвалою суду від 18.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 23.10.2025 не з'явилась, у попередніх судових засіданнях заперечувала щодо задоволення позову.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Квартира АДРЕСА_2 відноситься до державного житлового фонду, знаходиться у віданні Житомирської міської ради.
Відповідно до листа Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16.05.2005 року № 18/2572 Виконком міської ради надав дозвіл на тимчасове заселення до вирішення питання постійного місця проживання ОСОБА_3 , сім'я 3 особи (він, дружина, дочка) у квартиру АДРЕСА_2 з реєстрацією один рік та обов'язковим проведенням розрахунків за комунальні послуги по квартирній платі (а.с. 11).
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 543 від 13.11.2013 «Про реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання» надано дозвіл на постійну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 (а.с.10).
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.07.2024 № 1063 продовжено строк проживання у житлових приміщеннях, включених до фонду житла для тимчасового проживання громадян станом на один рік - ОСОБА_2 , складом дві особи (він, дружина - ОСОБА_4 ) (а.с. 12).
18.06.2024 позивач у справі - ОСОБА_2 звернувся до Виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію спірного житлового приміщення, однак листом від 19.06.2024 за № 25/Л - 5977 йому було повідомлено про відсутність законних підстав для приватизації житла, яка належить до фонду житла для тимчасового проживання громадян (а.с. 13).
Відмова у здійсненні приватизації займаної позивачем та членами його родини квартири за адресою: АДРЕСА_1 чинить останньому перешкоду у реалізації його права на приватизацію вказаного житлового приміщення.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відмову відповідача у здійсненні приватизації квартири суд вважає протиправної з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закон
Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з частиною першою статті 345 Цивільного кодексу фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.
Приватизація житлових приміщень здійснюється відповідно до приписів Закону України від 19.06.1992 № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, яким передбачений вичерпаний обов'язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до частини три статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не розповсюджується.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Житлового кодексу України (далі ЖК), до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
За змістом статті 58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.
Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.
При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.
Відповідно до пункту 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього закону.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Так, пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, задля здійснення приватизації житла громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію, довідка про склад сім'ї, копія ордеру, документ, що підтверджує невикористання такого права.
Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у нього виникла перешкода у реалізації свого права на приватизацію житла.
З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 до квартир, які не є об'єктами приватизації на підставі статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не відноситься.
Враховуючи, що позивач на законних підставах зареєстрований та постійно проживає у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності оригіналу ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує його право на приватизацію, а тому ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.
Суд встановив, що позивач вселений у квартиру на законних підставах, незаконність його проживання ніким не спростована та не заперечувалась, а відсутність ордеру позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, більш того у нього є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який надати не має можливості по незалежним від нього обставинам.
Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що спірна квартира не може бути приватизована, оскільки включена до фонду житла для тимчасового проживання громадян.
Так, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.08.2016 року у справі № 296/3415/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, про визнання права постійного користування на житлове приміщення в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 за № 537 в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири АДРЕСА_2 (а.с. 87-91).
Рішення суду в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03.11.2016 (а.с. 92-94).
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.07.2008 за № 537 в частині включення до фонду житла для тимчасового проживання громадян квартири АДРЕСА_2 .
Тому, відсутні підстави вважати, що квартира АДРЕСА_2 включена до фонду житла для тимчасового проживання громадян, у зв'язку з чим не може бути приватизована.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , в якій він зареєстрований та мешкає, а відмова відповідача в реалізації його права на приватизацію порушує права позивача на житло.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат., проте, оскільки позивачем не заявлена вимога про стягнення на його користь судового збору, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. 10, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до Житомирської міської ради про визнання дій незаконними щодо відмови в приватизації квартири задовольнити.
Визнати дії Житомирської міської ради щодо відмови у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 незаконними.
Зобов'язати Житомирську міську раду провести приватизацію квартири АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Житомирська міська рада, ЄДРПОУ 04053625, юридична адреса: м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 4/2.
Повний текст рішення складений 03.11.2025.
Головуючий суддя Ю. І. Драч