Справа № 932/15121/25
Провадження № 3/932/4230/25
05.11.2025 суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Коваленко Тетяна Олександрівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, що надійшли з ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Миколаївка Дніпропетровської області, громадянки України, пенсіонерка, зареєстрованої та яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До суду з ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення з протоколом серії ВАД № 859636 від 01.10.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з яким 18.08.2025 об 11:00 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме: вчинила конфлікт відносно своєї доньки внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», чим порушила вимоги частини першої статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватою у вчиненні психологічного насильства стосовно своєї дочки не визнала. Повідомила, що у той день себе погано почувала. Почула, як впала з полички банка. Вона її підняла, а у цей момент підбігла дочка і відштовхнула її від себе. Це все, що у той день сталося. Наступного дня її шукала поліція. У них із дочкою періодично виникають конфлікти. Вона вважає, що зять хоче продати належну їй квартиру, тому виникають такі ситуації. Вона не вчиняла ніякого домашнього насильства.
Перевіривши матеріали справи, суддя вважає, що справу про адміністративне правопорушення слід закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення, виходячи з такого.
Згідно з частиною другою статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення, в разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Як вбачається з протоколу серії ВАД № 859636 від 01.10.2025 ОСОБА_1 було вчинено домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки 18.08.2025, тоді як протокол ДОП СП ВП № 4 старшим лейтенантом поліції Авраменком А.Е. було складено 01.10.2025. Опитані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були 12.09.2025.
В той самий час між встановленням особи, яка на думку ДОП СП ВП № 4 старшого лейтенанта поліції Авраменка А.Е., є винуватою у порушенні частини першої статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та складанням адміністративного протоколу щодо цієї особи з дня його вчинення 18.08.2025 по день складання протоколу - 01.10.2025 минуло 45 днів відповідно, що значно перевищує встановлений законом строк у 24 години для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість конкретної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються і протоколом про адміністративне правопорушення, який відіграє значну роль у встановленні обставин справи та оцінці дій особи, щодо якої його складено.
Відтак, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є доказом, який в даній справі суддя вбачає недопустимим з таких підстав.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить положень щодо оцінки доказів на предмет їхньої належності та допустимості.
При цьому діючий Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає оцінку доказів на предмет їхньої належності та допустимості, а тому в даному випадку є необхідність у застосуванні аналогії права.
Діючим законодавством України не встановлено заборони на застосування процесуальних норм за аналогією, якщо мета їхнього застосування направлена на здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності, як це застережене у статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Виходячи з вимог статті 86 Кримінального процесуального кодексу України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було здійснене всупереч нормам закону з порушенням строку на їх складення. Окрім цього у фабулі інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не зазначено стосовно якої саме особи (ПІБ) вчинене пчихологічне насилля. У складеному протоколі не зазначена жодна потерпіла особа. Ці обставини тягнуть за собою недопустимість цього протоколу, як доказу у справі та, відповідно, неможливість суду посилатися на нього під час постановлення судового рішення.
За змістом статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім винятків, визначених статтею 258 цього Кодексу, протокол про адміністративне правопорушення є основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення, є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення. Будь-який інший документ не в змозі його замінити і не має для розгляду справи про адміністративне правопорушення того юридичного наслідку, яким наділений протокол про адміністративне правопорушення. При розгляді справи інші докази мають братись судом до уваги лише у сукупності із протоколом про адміністративне правопорушення.
За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно частини другої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що внаслідок встановленої недопустимості доказу - протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 859636, складеного 01.10.2055 стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у судді відсутня можливість поза розумним сумнівом встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого санкцією частини першої статті 173-2 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 247, 251, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Миколаївка Дніпропетровської області, за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.О. Коваленко