Справа № 199/14912/25
(1-кс/199/1260/25)
іменем України
04 листопада 2025 року місто Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти по кримінальному провадженню № 62023170030001885 від 27.11.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_4
04.11.2025 до суду надійшло клопотання слідчого від 03.11.2025, погодженого прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах гауптвахти, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування даного клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання їх, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без відповідних дозволів командирів і начальників, 14.08.2023 о 12:45 годині самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та з того дня, тобто 14.08.2023, незаконно ухилився від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, до 01.05.2025.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_4 в період з 14.08.2023 до 01.05.2025 включно, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення військової служби, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби без поважних причин до 01.05.2025, коли ОСОБА_4 самостійно прибув до слідчого, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою, оскільки підтверджується долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами.
Обґрунтовуючи застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_4 знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання ним винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів і за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватись від правоохоронних органів та суду. Окрім цього ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, в тому числі з текстом повідомлення про підозру, отримав дані про свідків у кримінальному провадженні, в зв'язку з чим ОСОБА_4 може незаконно впливати на даних осіб з метою зміни ними показів на свою користь, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того слідчий вказує, що ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 29.10.2025 клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України було повернуто прокурору, з підстав того, що ОСОБА_4 жодного разу не прибув до суду на розгляд даного клопотання, а тому у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в умовах гауптвахти, останній може вчинити інші правопорушення, в тому числі продовжити даний злочин.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив суд не позбавляти волі.
Суд, вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання слідчого, вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
З клопотання та додатків до нього убачається, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання їх, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, 14.08.2023 о 12:45 годині самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та з того дня, тобто 14.08.2023, незаконно ухилився від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, до 01.05.2025, коли ОСОБА_4 самостійно прибув до слідчого, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
01.05.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Суд вважає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали в достатній мірі свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що також підтверджується: копією військового квитка на ім'я ОСОБА_4 , копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України по відношенню ОСОБА_4 , копією акту службового розслідування від 03.08.2023, копіями витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023, від 03.10.2023.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а тому у відношенні ОСОБА_4 можливо вирішувати питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно п. 4) ч.2 ст. 183 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання та матеріали, надані слідчим, свідчать про наявність існування ризиків, передбачених п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, йому може бути призначено покарання відповідно до санкції ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органу досудового слідства, суду. При цьому суд зазначає, що наразі в Україні продовжено воєнний стан через агресію російської федерації проти України, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні данні останніх, встановлених в ході досудового розслідування, тому підозрюваний, у випадку обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може незаконно впливати на них з метою зміни їх показань.
Також суд зазначає, що ОСОБА_4 може продовжити вчиняти дане кримінальне правопорушення, враховуючи й те, що останній 01.05.2025 надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 401 КК України, однак жодного разу не прибув до суду для розгляду клопотання прокурора, у зв'язку з чим ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 29.10.2025 клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України було повернуто прокурору, а тому на переконання суду існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінально карані діяння.
Слідчий суддя враховує, вік та задовільний стан здоров'я підозрюваного, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію останнього, його майновий стан.
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя вважає, що вказані відомості про особу ОСОБА_4 в сукупності із обсягом пред'явленої йому підозри та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать про те, що підстав для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою не убачається.
Слідчий суддя констатує, що застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, на переконання слідчого судді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що підозрюваному ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти на 60 днів.
Слідчий суддя зазначає, що нормами КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді питання щодо визначення конкретного місця попереднього ув'язнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти. Враховуючи і те, що в ході судового розгляду сторона обвинувачення так і не повідомила суд про місце виконання ОСОБА_4 вищевказаного запобіжного заходу, а тому відповідно до положень п. 4) ч. 1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про прокуратуру», які передбачають, що саме прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, слідчий суддя покладає вирішення вказаного питання на досудовий орган.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, суд керується приписами ч. 4 п. 2) ч.5 ст.182 КПК України, за якими розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням встановлених слідчим суддею відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_4 , його майнового стану, тяжкості інкримінованого йому тяжкого злочину, слідчий суддя вважає, що застава підлягає призначенню у межах розміру, визначеного п. 2) ч.5 ст. 182 КПК України, а саме 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, який на переконання суду є достатньо помірним для підозрюваного, а з іншого - здатний достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти по кримінальному провадженню № 62023170030001885 від 27.11.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти на строк 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
У разі внесення застави до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будуть покладені обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесені кошти будуть звернені в дохід держави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Термін обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 02 січня 2026 року включно.
Попередити підозрюваного, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора та суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокурору, підозрюваному.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 05.11.2025 о 13:00 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
04.11.2025