Справа № 199/14337/25
(3/199/7186/25)
іменем України
05.11.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, ФОП « ОСОБА_1 », проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, -
У відношенні ОСОБА_1 складено протокол №1573 від 19.09.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164-5 КУпАП (далі - протокол), в тому, що вона, «03.02.2025 року близько 13-25 години за адресою: АДРЕСА_2 , зберігання, реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку, чим порушено ст. 62 Закону України від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину визнала у повному обсязі.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Згідно с вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вимогами відповідно ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду, не містить обов'язкових відомостей, визначених диспозицією ч.1 ст.164-5 КУпАП.
В той же час, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» сформулював позицію, за якою у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Так, дії ОСОБА_1 кваліфіковані співробітниками поліції за ч.1 ст.164-5 КУпАП, яка передбачає відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку посадовими особами підприємств - виробників, імпортерів і продавців таких товарів.
Разом з цим, відповідно матеріалів справи, не вбачається, що ОСОБА_1 є посадовою особою будь-якого підприємства - виробника, імпортера чи продавця таких товарів, а тому ОСОБА_1 в розумінні ч.1 ст.164-5 КУпАП, не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Крім цього, інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, згідно протоколу, не відповідає безпосередньо самій диспозиції ч.1 ст.164-5 КУпАП в частині кваліфікації її дій, що унеможливлює за таких обставин притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Водночас, позицію ОСОБА_1 щодо визнання вини, суд визнає є фактичну необізнаність щодо причини складання відносно останньої протоколу про адміністративне правопорушення.
Суб'єкт даного адміністративного правопорушення спеціальний посадова особа підприємств - виробників, імпортерів і продавців таких товарів.
КУпАП в інших статтях Глави 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів» окремо передбачає можливість притягнення до відповідальності як суб'єкта адміністративного правопорушення та накладення окремого виду адміністративного стягнення на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю (наприклад: ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 155-2, ч. 1 ст. 156-1 КУпАП тощо).
При цьому в окремих статтях Глави 12 «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів» КУпАП не визначає спеціального суб'єкта, який може бути притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення (наприклад: ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 КУпАП тощо).
Предметом адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, є алкогольні напої чи тютюнові вироби з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку.
Відповідно, посадова особа склавши протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164-5 КУпАП, повинна долучити до нього докази того, що предметом вчинення даного правопорушення були алкогольні вироби з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку, які зберігалися або транспортувалися.
Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що тютюнові вироби, які реалізовувались ОСОБА_1 за адресою: м. Дніпро, вул. с. Рудницького, 19, в магазині, були без марок акцизного збору, що суперечить диспозиції ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, оскільки дана норма не передбачає адміністративну відповідальність за реалізацію алкогольних виробів без марок акцизного збору.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 у вину навіть не ставилося зберігання або транспортування тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку і справа взагалі не містить доказів того, що ОСОБА_1 , за адресою: м. Дніпро, вул. с. Рудницького, 19, в магазині, реалізовувались алкогольні вироби з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення №1573 останній скоїв адміністративне правопорушення - 03.02.2025 року.
Тобто, на момент надходження справи в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйова В.Л. строки притягнення до відповідальності ОСОБА_1 минули, оскільки вищезазначена справа відносно ОСОБА_1 була отримана судом вже з закінченим тримісячним строк накладання адміністративне стягнення, що передбачено ч.2 ст.38 КУпАП, а саме - 21.10.2025 року та передано судді 21.10.2025 року.
Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, постанові КАС ВС від 11 грудня 2018 року у справі №242/924/17 (провадження №К/9901/38815/18).
Під час розгляду адміністративного матеріалу суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Водночас, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і вказують, що після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю відповідно до п. 7) ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати не винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1 ст. 164-5 КУпАП.
На підставі п. 7) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164-5 КУпАП, - закрити, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.Л.Воробйов
05.11.2025