Справа № 523/11661/25
Провадження №2/523/5276/25
"03" листопада 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бєлосевича О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу № 523/11661/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
18.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яким просила розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 жовтня 2007 року, про що Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області було зроблено відповідний актовий запис №64, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Обгрунтовано позов тим, що шлюб між сторонами було укладено 21.10.2007 року. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично з квітня 2015 року вони с відповідачем припинили шлюбні відносини та почуття поваги один до одного, внаслідок чого їх подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить як її інтересам, так і інтересам відповідача. Шлюб носить лише формальний характер, спільне господарство вони не ведуть. Примирення з відповідачем та збереження сім'ї є неможливим, сім'я фактично розпалась, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Спір з приводу майна, набутого за час перебування у шлюбі, відсутній. Спір між батьками з приводу місця проживання дітей, відсутній.
Ухвалою судді Далеко К.О. від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
16.09.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, яким відповідач просив надати строк на примирення терміном 6 (шість) місяців. Клопотання мотивовано тим, що позовні вимоги він не визнає, на розірвання шлюбу не погоджується, оскільки зацікавлений у збереженні сім'ї, ним не припинялися шлюбні відносини з ОСОБА_1 . 13 квітня 2025 року його дружина разом із дітьми поїхали до своєї матері та там залишилась жити без пояснення йому причин свого поступку. Пізніше дружина повідомила, що відповідач не відповідає її вимогам чоловіка, та вона подає на розлучення. По теперішній час він намагається зберегти сім'ю, спілкується з дітьми, вмовляє дружину повернутися додому та відновити здорові сімейні стосунки у родині. В шлюбі сторони 16 років. За період шлюбу, сторони побудували будинок, здійснили благоустрій прибудинкової території, забезпечили дітей всім необхідним для розвитку та навчання. Доводи позову, що шлюб носить формальний характер, не відповідають дійсності, та не підтверджені жодними доказами. Збереження шлюбу - не суперечить інтересам відповідача, він прикладає всіх зусиль для повернення дружини і дітей додому. Напруженість у стосунках пов'язана зі стресом від військового стану та ракетних обстрілів. Відповідач зацікавлений у збереженні сім'ї, вважає що відсутні підстави для розірвання шлюбу.
У зв'язку із заявленим клопотанням про надання строку на примирення, суд ухвалою від 18.09.2025 року визнав явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання обов'язковою.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 категорично заперечувала проти заявленого відповідачем клопотання щодо надання строку на примирення, наполягала на розірванні шлюбу. Позивач пояснила, що у квітні 2025 року вона переїхала разом із дітьми до своєї матері, від відповідача, оскільки між сторонами фактично тривалий час не існувало нормальних відносин, як чоловіка та дружини, заснованих на повазі та любові, у них різні погляди на життя. Декілька разів відповідач застосував до неї фізичне насилля, що і стало причиною її переїзду до матері. Також до неї застосовувалось психологічне насилля, відповідач постійно її ображає, висловлюється нецензурною лайкою. У неї до відповідача відсутнє почуття любові, вона не сприймає його як чоловіка, з яким можна будувати сім'ю, боїться його, тому вона і не повідомила у квітні про те, що переїжджає до матері назавжди, оскільки це би призвело до його агресії. Рішення позивача про розірвання шлюбу є остаточним та визрівало досить довго, вона мала намір піти ще три роки тому, не пішла лише заради дітей, протягом трьох років подружжя фактично проживали в одному будинку, однак в різних кімнатах, між ними не існувало особистих відносин, як між чоловіком та дружиною. Однак у квітні 2025 року, відповідач вдруге підняв на неї руку, у присутності дітей, тому вона зрозуміла, що більше не може так існувати. Позивач знаходилась у важкому психологічному стані, проживаючи разом із відповідачем, оскільки відповідач так її ображав, що вона почала сама вірити у те, що погана, однак потім просто зрозуміла, що її чоловік тиран, наразі вона має на меті лише одне бажання - розірвати шлюб, вона не має навіть наміру поділу спільного майна, інколи спілкується із відповідачем лише заради спільних дітей, вона не створює перешкод у їх спілкуванні. Наразі, позивач влаштувалась на роботу, і фактично розпочала нове життя. Протягом всього періоду перебування справи у суді, відповідач не вчиняв жодних дій щодо примирення, коли телефонував, то лише погрожував, їх спілкування зводилось лише до спілкування стосовно дітей, і іншого спілкування вона не бажає, ніякі дії відповідача не змінять її рішення. Позивач зазначила, що надання строку на примирення призведе до примушування перебування її у шлюбі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бєлосевич О.Б. наполягав на наданні строку на примирення, зазначив що доводи позивача не підтверджені жодними доказами, та є її домислами. Відповідач повідомив адвокату, що любить свою сім'ю, хоче її зберегти, він спілкується із дітьми, він намагається поспілкуватися з дружиною, однак вона не відповідає на телефонні дзвінки, доказів звернення позивача з приводу сімейного насилля до правоохоронних органів, матеріали справи не містять. У судове засідання відповідач не прийшов, оскільки у нього піднявся тиск.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, доводи представника відповідача, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 111 Сімейного Кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
По даній справі чуд враховує, що у судовому засіданні позивач навела причини розірвання шлюбу, категорично заперечувала проти надання строку для примирення, пояснила що з квітня 2025 року вони з чоловіком спільно не проживають. Позивач має відчуття страху до відповідача, оскільки він її постійно ображає нецензурною лайкою, декілька разів піднімав на неї руку, останній раз у присутності дітей, вона тому і пішла від нього. Вона не відчуває почуття любові до чоловіка, остаточно вирішила розірвати шлюб, та ніякі дії відповідача це не змінять, а лише призведуть до примушування її перебувати у юридичному шлюбі. Відповідач проявляв агресивну поведінку по відношенню до неї, що призвело до того, що вона почала вірити у те, що погана. Наразі, вона знайшла роботу, то почала нове життя.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що надання подружжю строку для примирення, всупереч бажанню позивача, суперечитиме закону та моральним засадам суспільства, оскільки примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд також приймає до уваги, що справа перебуває у провадженні суду п'ять місяців, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем реальних дій для примирення із позивачем, також у період з останнього судового засідання 18.09.2025 року, на якому суд визнав явку позивача до судового засідання обов'язковою. В свою чергу, позивач у судовому засіданні повідомила, що відповідач не вчиняв реальних дій для примирення, а у телефонному режимі лише погрожував, зазначила що ніякі дії відповідача не можуть призвести до примирення.
Суд враховує, що відповідач не з'явився до судового засідання, хоча знав, що суд визнав явку до судового засідання дружини обов'язковою, та його явка до судового засідання могла стати можливістю для нього поговорити з дружиною, та підтвердити реальність своїх намірів на примирення.
Таким чином, судом не встановлена реальність намірів відповідача на примирення, при цьому встановлена категорична рішучість позивача на розірвання шлюбу.
При цьому, суд критично відноситься до доводів представника відповідача, щодо відсутності в матеріалах справи доказів доводам позивача, оскільки у судовому засіданні позивач висловлювала обставини її подружнього життя, обгрунтовувала свою позицію щодо причин розірвання шлюбу.
Суд констатує, що категорія спорів про розірвання шлюбу відрізняється своєю чутливістю від інших категорій цивільних справ, в яких першочергове значення мають надані по справі сторонами докази, в підтвердження доводів. При вирішенні спорів про розірвання шлюбу, найважливіше значення має як раз воля, намір та бажання сторін на збереження шлюбу, або його розірвання.
Суд зазначає, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя, не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком, що узгоджується з позицією, висловленою в постанові Верховного суду №442/6319/16-ц від 30 травня 2019 року.
Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2018 року по справі № 761/33261/16-ц.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених фактичних взаємовідносин подружжя, підстави для надання строку для примирення відсутні.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування ст.111 Сімейного Кодексу України та надання сторонам строку для примирення.
На підставі викладеного, керуючись ст.111 СК України, ст.ст.240,251 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення подружжю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 строку для примирення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до ч.2 ст. 353 ЦПК України.
Суддя: К.О. Далеко