Справа № 513/300/25
Провадження № 2/513/537/25
Саратський районний суд Одеської області
28 жовтня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
участю позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Манової І.М.,
представника відповідача - адвоката Бабенко В.В.
представника третьої особи Служби у справах дітей Саратської селищної ради Малюк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Манова Інні Миколаївна, до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, суд, -
25 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката - Манову І.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
У позові зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, позивачка має сина від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Неповнолітні діти проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 10 липня 2024 року, в порядку поділу майна подружжя, за позивачкою визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі - продажу укладеного 22 лютого 2018 року та на ? частки земельної ділянки площею 0,138 га, кадастровий номер 5124583900:02:001:0137. Після розподілу житлового будинку почались постійні сварки між подружжям, під час однієї з яких відповідач відрізав теплу підлогу від електромережі. Внаслідок таких незаконних дій відповідача, постійні сварки та стреси, неповнолітній ОСОБА_5 , був госпіталізований до дитячого відділення КП «Саратська ЦЛ» з діагнозом «Гіпертонічний синдром середнього ступеню тяжкості». 15 квітня 2024 року будинок в якому проживає позивач з дітьми було за заявою відповідача повністю відключено від електричної мережі і до моменту звернення до суду будинок досі відключений від електропостачання. Таким чином позивачка з неповнолітніми дітьми лишилась у будинку без електропостачання, через що з метою захисту прав дітей позивачка неодноразово зверталась до Саратської селищної ради, однак поновлення прав дітей не відбулось. Протягом, останніх двох років, а саме з 2021 року відповідач, чинив домашнє психологічне насилля, психологічний тиск на старшого сина - ОСОБА_5 і доньку ОСОБА_3 , у зв'язку з чим позивачка була змушена звертатись до поліції і відповідача було неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності. 10 травня 2022 року позивачка, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - працювати не могла, вимушено виїхала за кордом разом із дітьми, в республіку Молдова, оскільки не було коштів на існування. Позивач, в цей час дітьми зовсім не цікавився та не надавав коштів на їх утримання. З часу розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, ніяким чином не піклується про дітей, не виявляючи заінтересованості щодо їх подальшої долі, не цікавиться їх успіхами та станом їх здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не цікавиться їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на стан їх здоров'я. Внаслідок чого у дітей не має відчуття захищеності, безпеки та батьківської підтримки. Таким чином, відповідач батьківських обов'язків не виконує та не бере будь-якої участі у вихованні дітей. Просить суд позбавити відповідача, батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 513/300/25 між суддями Саратського районного суду Одеської області, 25 лютого 2025 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Манова І.М. позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у дане судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином і завчасно. В судовому засіданні уповноважив представляти інтереси відповідача - адвоката Бабенка В.В.
У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Манова І.М. позов підтримали та наполягали на його задоволенні. Позивачка наголосила, що колишній чоловік не цікавиться долею дітей, не допомогає та не спілкується з ними. Оскільки право власності на домоволодіння було оформлено на його ім'я то з ним було укладено Договір на постачання електричною енергією та після розірвання шлюбу ним було подано заяву про припинення постачання електроєнергії до будинку, внаслідок чого влітку вона не мала можливості зберігати їжу для дітей в холодильнику, діти не могли вчити домашні завдання, оскільки не було світла в будинку. Внаслідок чого вона звернулась до суду про поділ майна. Рішенням суду спірний будинок було розподілено по 1/2 частині кожному з подружжя. Незважаючи на це, оскільки будинок знаходиться у спільній частковій власності, її енергопостачальна компанія відмовляє без згоди основного власника на підключення електроенергії, а відповідач не дає таку згоду. З дітьми не спілкується, не готує їх до дорослого життя. Вона працює в школі вчителем, вихованням дітей займається лише вона, а дії відповідача лише шкодять дітям.
12.06.2025 року в судовому засіданні відповідач позов не визнав, зазначив, що не бажає платити аліменти на всі забаганки дітей, йому теж потрібно щось їсти та десь жити. З дітьми спілкується коли не бачить позивачка, оскільки вона влаштовує скандал. Останній раз заходив до будинку, забрав газовий балон, бо йому був потрібен газ.
Представник відповідача адвокат Бабенко В.В. позов не визнав, суду пояснив, що відповідач не спілкується з дітьми не тому, що він не бажає, а тому що наслідком цих спілкувань є постійні скандали, які влаштовує позивачка. Відповідач сплачує аліменти на дітей, тобто матеріально дітей підтримує. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Саратської селищної ради Малюк Т.А. позов підтримала у повному обсязі.
Заслухавши позивачку ОСОБА_1 , її представника - адвоката Манову І.М., представника Служби в справах дітей Саратської селищної ради Малюк Л.А., представника відповідача адвоката Бабанка В.В., врахувавши думку неповнолітньої ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.
Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 квітня 2012 року, який розірвано згідно з рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року (а.с. 15-16).
Згодом, 10 лютого 2018 року між позивачем та відповідачем було знову укладено шлюб, який розірвано рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року (а.с. 17-18).
Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції Одеської області 27 липня 2012 року за актовим записом № 184 (а.с. 10).
Також, у відповідача та позивачки є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданого Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25 червня 2020 року за актовим записом № 132 (а.с. 11).
Діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстровані та проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать витяги з Реєстру територіальної громади від 25 березня 2024 року за №№ 2024/002961254, 2024/002961193, а також від 13 січня 2023 року за №2023/000324384 та №2023/000324348, сформовані Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 19-21).
Також, згідно довідки, виданої старостою Новоселівського старостинського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області 01 жовтня 2024 року за вихідним № 741, відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично за вказаною адресою не проживає (а.с. 23).
Згідно довідки, виданої старостою Новоселівського старостинського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області до складу сім'ї позивача входять: син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; колишній чоловік - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрований але не проживає) (а.с. 25).
У відповідності до довідки сімейного лікаря від 07 жовтня 2024 року діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно приходять на прийом до лікаря у супроводі матері ОСОБА_1 (а.с. 36).
У відповідності до характеристики, виданої виконуючої обов'язки директора Новоселівського ЗДО (ясла-садок) Л. Пєлін, ОСОБА_4 , 13 червня 2020року, дитину приводить у садок та забирає мати - ОСОБА_1 . Також лише мати цікавиться успіхами дитини , приділяє увагу дитині, відвідує батьківські збори, виділяє кошти на придбання канцелярських товарів тощо. Через відсутність електроенергії вдома, дитина не мала можливості відвідувати влітку дитячий садок (а.с. 37).
За характеристикою, виданою директором Новоселівського ліцею на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 навчається у 7-Б класі ліцею. З 10 травня 2022 року по 30 грудня 2022 року, за сімейними обставинами перебувала на дистанційному навчанні, у зв'язку з сімейними обставинами, що вплинуло на успішність у досягненні дівчинкою знань. Також з 08 травня 2024 року, відповідно до заяви матері, до кінця навчального року, переведена на дистанційне навчання у зв'язку з сімейними обставинами (відключенням будинку від електроенергії з квітня 2024 року). Характеризується, як старанна учениця, проте часто має пригнічений стан, відповідальна, але має небагато друзів. Мати приділяє увагу вихованню доньки, цікавиться її успіхами, відвідує батьківські збори, натомість батько зовсім не цікавиться шкільним життям доньки, батьківські збори не відвідує, успішністю не цікавиться (а.с. 38).
Згідно довідки - характеристики, виданої старостою Новоселівського старостинського округу Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області 01 жовтня 2024 року за вихідним № 738, сім'я ОСОБА_1 , характеризується, як багатодітна та неповна сім'я, оскільки батьки розірвали шлюб у 2023 році. Мати ОСОБА_1 є головою та годувальницею сім'ї, вона відповідає за фінансові та виховні процеси. Є працюючою особою, стабільне матеріальне становище, але недостатнє для підтримання усіх сфер життєдіяльності. На початку вересня 2023 року, колишній чоловік, зловживаючи правом власності наполягав на знятті з реєстрації дружини та її неповнолітнього сина. Вже у квітні місяці 2024 року, з власної ініціативи ОСОБА_2 , припинив електропостачання у будинку, де постійно проживають його малолітні діти (а.с. 39).
Відповідач, припинив постачання електроенергії до будинку, 15 квітня 2024 року будинок було відключено від мережі та діти разом з матір'ю проживають у будинку в якому відсутнє світло на момент звернення з позовом до суду, про що складено відповідний акт № 1808822 (а.с. 41).
Позивач, намагаючись відновити електропостачання у будинку щоб її діти мало, неодноразово зверталась до АТ «ДТЕК» Одеські електромережі, проте кожного разу отримувала відмову, що підтверджено відповідним листуванням (а.с. 42-51).
Позивач, враховуючи вищезазначені обставини, з метою захисту прав своїх дітей, була змушена звернутись до директора Новоселівського ліцею Саратської селищної ради Олени Крецу, оскільки її діти страждали від неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 . У відповідності до листа директора Новоселівського ліцею Саратської селищної ради від 16 вересня 2024 року за вихідним № 142, у відповідь на звернення позивачки, директором ліцею з метою захисту прав дітей було вчинено спробу налагодити відносини з ОСОБА_2 та пояснити в яких обставинних опинились його діти, проте останній повідомив в телефонній розмові, що у дітей є мати, яка повинна добре дбати про своїх дітей. З урахуванням реакції відповідача, директор ліцею, звернулась до служби у справах дітей Саратської селищної ради з метою захисту прав та законних інтересів дітей (а.с. 56).
Враховуючи вищевикладені обставини, директору надано лист відповідь від 04 грудня 2024 року за вихідним № 01-29/330 про те, що наразі в службі у справах дітей перебуває заява матері ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її дітей (а.с. 55).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 11 листопада 2024 року у складі комісії: начальника ССД Кобиленко С.В.; завідувачкою відділом соціальної роботи КУ «Саратський центр надання соціальних послуг» Миртичян О.І., будинок розміщений на одному поверсі - загальною площею 60 м2 з яких 32 м 2 - житлова площа. Санітарно-гігієнічні норми відповідають нормам та вимогам. Проте, в будинку відсутнє електропостачання, оскільки батько дітей припинив договір з ДТЕК, а мати ще не встигла встановити власний електролічильник (будинок належить по 1/2 частці кожному з подружжя). У будинку створено всі необхідні умови проживання, кімнати облаштовані усіма необхідними меблями, але відсутнє електропостачання з квітня 2024 року. Діти періодично через відсутність світла перебувають у бабусі. Загалом в сім'ї панують теплі взаємовідносини - батько разом з ними не проживає. Скарги від сусідів на сім'ю не надходили (а.с. 65).
У висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рішення виконавчого комітету №1210 від 11 грудня 2024 року) не представляється можливим визначити доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 08.04.2012 року та від 21.09.2023 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за с.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства ( а.с.5-54)
Заслухана в судовому засіданні, у присутності законного представника та представника служби у справах дітей Саратської селищної ради Малюк Т.А., дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду пояснила, що наразі не спілкується з батьком, який з ними не поживає. Всю турботу за неї та братика взяла на себе мати, оскільки батько їм не допомагає та матеріально їх не утримує. Вже рік він проживає окремо і навіть не поздоровив з днем народження її молодшого братика, пам'ятає лише раз, як батько приносив братику подарунок. Вона не може навіть зателефонувати батьку, оскільки в неї поламаний телефон, але найважче в тому, що батько вимкнув у будинку електроенергію і вони вже тривалий час живуть без світла, їй доводиться йти раніше до школи щоб там, хоча б якось, підготуватись до уроків. Також, дитина повідомила, що у зв'язку із зловживанням батьком алкоголем, була ситуація, що він закрив їх у кімнаті, підперши двері тумбою та почав щось робити газом. Була страшна ситуація, що батько подарував їй велосипеда, але коли прийшов додому в стані алкогольного сп'яніння, то порубав сокирою і її велосипед і велосипед її старшого брата. У зв'язку із зазначеними обставинами вони були змушені разом із матір'ю виїхати за кордон. Дівчина в майбутньому не бажає спілкуватись з батьком та підтримує амріт щодо позбавлення батьківських прав її батька ОСОБА_2 .
Верховний Суд наголошує, що думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі №213/2822/21 та інших.
Верховний Суд наголосив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі №756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).
Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Кожен із зазначених факторів мав місце по відношенню до дітей відповідача. Він самоусунувся від виховання та утримання доньки та сина, не піклувався про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтував своїми батьківськими обов'язками.
Така поведінка батька є винною по відношенню до дітей. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей.
З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідача ухилянням від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, що згідно з п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Отже, оцінивши в сукупності надані докази по справі, заслухавши учасників судового процесу, врахувавши думку неповнолітньої ОСОБА_3 , суд вважає, що є правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 к.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2025 року.
Суддя В. С. Миргород