Справа № 513/779/25
Провадження № 3/513/536/25
Саратський районний суд Одеської області
04 листопада 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
за участю особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , його представника адвоката Кіхтенка Л.Ф.
розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 15 жовтня 2019 року органом 5144, тимчасово непрацюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , якому роз'яснені вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП - В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 02 червня 2025 року о 22 годині 33 хвилин по вул. Миру в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області керував автомобілем марки «Хюндай Н100» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину свою не визнав, суду показав, що 14 квітня 2024 року о 19 години 00 хвилин стояв біля двору, в нього була температура та він пив каплі. Під'їхали працівники поліції, сказали, що не вмикається лівий задній габарит його автомобіля на що він відповів, що саме сьогодні він його ремонтував, а потім запропонували продути Драгер, бо нібито від нього чути запах алкоголю, він відмовився, бо не вживав спиртні напої та вже перебував біля свого двору.
Адвокат Кіхтенко Л.В. надав суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та у судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення не вчиняв, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, немає, просив закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Свою позицію по справі обґрунтував наступним.
Вказав, що з відеозапису наданого суду на дослідження не відбулось фактичної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Стосовно оглянутого в судовому засіданні відеозапису, на якому зафіксовано факт переслідування чи зупинки автомобіля, зазначив, що на ньому зафіксовано лише розворот автомобіля поліцейських та безпідставне переслідування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Підставою зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 працівник поліції назвав, що не вмикається лівий задній габарит. Однак з відеозапису о 22.33.55 сек. чітко видно, що габарити на транспортному засобі працюють, що свідчить про безпідставне переслідування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Також, захисник зазначає, що ОСОБА_1 не роз'яснені права передбачені ст.268 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався та копія протоколу йому не була вручена, не підтверджено факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. За таких обставин працівниками поліції 02.06.2025 року порушено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» та Закону України «Про національну поліції». Вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях або на суперечливих доказах та надав письмові посилання на практику ЄСПЛ, просить провадження у справі закрити.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 доводи захисника Кіхтенка Л.Ф., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння , чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КпАП України відсильна, що зобов'язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп'яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які свідчать про ухилення водія від огляду та які дії свідчать про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 580840 від 02 червня 2025 року, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Хюндай Н100» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: на вимогу поліцейського, водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Саме невиконання правопорушником п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є предметом судової перевірки.
Отже, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає також за відмову від проходження водієм встановленого порядку медичного огляду, а тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення повністю доведена поза розумним сумнівом та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано: протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, а також оптичні диски із відеозаписом, які є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
Протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №580849 від 02.06.2025 року за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння), з посилання на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Відповідно до виписаних у ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, особі яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
У межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися судовий розгляд.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Зокрема, зі змісту рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії» вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред'явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних, заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП він не оскаржував, незгоду з порядком огляду на стан сп'яніння не висловлював.
ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, що відображено на відеозапису, а тому у суду відсутні підстави для визнання протоколу таким, що складено з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, що протокол є упередженим та не відповідає дійсним обставинам.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.
Щодо твердження ОСОБА_1 , що останній вже не керував транспортним засобом, не був зупинений працівниками поліції, а стояв вже біля автомобіля, який не рухався, суд зазначає наступне:
Відповідно до абз. 3 п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
При цьому, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується оглянутими в судовому засіданні оптичними дисками із відеозаписом.
Відповідно до ст.266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок) та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція), особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу а швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції та Порядку, вважаються недійсними. З аналізу наданих до справи доказів вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, відповідної Інструкції та Порядку.
Наявні матеріали відеозапису, на якому зафіксовано як факт встановлення працівником поліції ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , так і факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я. Отже, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Проте, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я. Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку. Таким чином, з долучених до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що водій ОСОБА_1 на правомірну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився.
Суд ураховує, що саме на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд з метою виявлення стану сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на відеозапису.
Отже, саме таку поведінку суд і оцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження медичного огляду, і які не пов'язані з іншими обставинами.
Що стосується наданого на дослідження доказу, відеозапису події то суд звертає увагу учасників справи, що відеозапис є повним, вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно, послідовно та об'єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
Більше того, із досліджених судом відеозаписів вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення вимог ПДР України, а саме за керування транспортним засобом у якому не горів лівий задній габарит. Під час спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я. Поведінка ОСОБА_1 є збудженою.
Вказані ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 дозволяють стверджувати, що вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння була законною та обґрунтованою. Водночас доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я та не було роз'яснено його прав, передбачених чинним законодавством є безпідставними, оскільки такі повністю спростовуються оглянутими в судовому засіданні відеозаписами.
Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що будь-яких порушень при провадженні справи про адмінправопорушення з боку працівників поліції при перегляді відеозаписів судом не встановлено, суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.
Суд зазначає, що відеозаписи є повними, безперервними та вичерпно інформативним, носять безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини адміністративного правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
А саме, на першому СD-диску наявний відеофайл - document_5350715285793961247 на якому зафіксовано факт руху «Хюндай Н100» з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Згодом, події зафіксовані на другому СD-диску на якому наявні чотири відеофайли. На першому відеофайлі 0000000_00000020250602223314_0018 зафіксовано факт того, як працівник поліції представився та повідомив, що у водія не працює лівий габарит, а водій повідомив про те, що він знає про непрацюючий габарит (22:33:25 година і 00:15 відео 0000000_00000020250602223314_0018). Надалі на відео зафіксовано, як водій на вимогу представника поліції пред'явив документи на авто (22:34:27 година і 00:53 відео 0000000_00000020250602223314_0018).
Згодом працівник поліції повідомив громадянинові ОСОБА_1 , що відчуває від останнього запах алкоголю (22:35:35 година і 02:21 відео 0000000_00000020250602223314_0018). Працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 , продути в алкотестер «Драгер» або ж проїхати до лікарні для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте останній відмовився, що зафіксовано з 02 хвилині 34 секунді по 02 хвилину 38 секунда відео 0000000_00000020250602223314_0018 о 22:34:30 годині. Надалі, представником поліції повідомлено, що якщо у ОСОБА_1 , виникають сумніви щодо достовірності визначення стану алкогольного сп'яніння, алкотестером «Драгер», то поліцейський може також разом з водієм ОСОБА_1 , пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, проте останній вчергове відмовивсь від тестування на стан сп'яніння.
Також, на відео зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , не заперечує про наявність деяких ознак сп'яніння, проте пропонує поліцейському вирішити питання в іншому руслі (22:36:16 година і 00:02 відео 0000000_00000020250602223615_0019).
На 00 хвилині 33 секунда відео 0000000_00000020250602223638_0020 б 22:37:12 годині, працівником поліції роз'яснено, що відносно ОСОБА_1 , складено адміністративні матеріали, які буде передано на розгляд до Саратського районного суду Одеської області.
Більше того, слід зазначити, що відеозаписи отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість скористатись своїми процесуальними правами та розпорядитись процесуальними обов'язками з метою захисту своїх прав та інтересів, зокрема: прийняти рішення щодо згоди або відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров'я; ознайомитися зі змістом пред'явленого звинувачення, надати письмові пояснення та заперечення щодо висунутого звинувачення та дій працівників поліції; отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу і на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Суду на дослідження також надано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 14 квітня 02 червня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження такого. Адвокат Кіхтенко Л.Ф. звернув увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено 02.06.2025 року о 22-50 год, натомість направлення надане ОСОБА_1 02.06.2025 року о 23-40 год., що свідчить про те, що протокол складено раніше ніж видане направлення. Дану обставину судом розцінюється як технічну помилку і це не свідчить про невідповідність складеного протоколу вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 № 1376 і не є підставою для закриття провадження у справі через це.
Що стосується твердження захисника про те, що на відео не відображено момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, ознайомлення з протоколом та вручення його ОСОБА_1 та роз'яснення останньому прав, то суд наголошує, що відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 № 1376, протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №580840 від 02.06.2025 року міститься відмітка про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовила від підпису, надання пояснень та отримання копії протоколу, а тому в цій частині доводи представника адвоката Кіхтенка Л.Ф. не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно абз. 4 п. 2 Р. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395 (далі - Інструкція № 1395), під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 02.06.2025 року серії ААД №580840, у протоколі міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз'яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 скористався передбаченим ст. 63 Конституції України правом та відмовився від дачі пояснень.
Суд зауважує, що під час безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення у судовому засіданні судом було роз'яснено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, його права, та з'ясовано зрозумілість їх змісту. Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 забезпечив свій захист уповноваженим захисником.
Правом заявлення клопотань ОСОБА_1 скористався на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення, заявивши клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, відкладення розгляду справи та підтримав клопотання захисника про закриття справи. Водночас, зазнаючи про те, що права поліцейським йому роз'яснені не були, ОСОБА_1 не вказав під час судового розгляду на причинно-наслідковий зв'язок цих обставин з неможливістю реалізації своїх прав, зокрема, якими саме правами він через необізнаність не зміг скористатися під час складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Та обставина, що на відеозаписі зафіксовані не всі дії працівників поліції щодо оформлення протоколу сама по собі не може свідчити про фальсифікацію вказаного доказу та його недопустимість.
Крім того, суд наголошує, що, виходячи з положень законодавства України, працівник патрульної поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення щодо тієї або іншої особи, реалізує дискреційні повноваження, на власний розсуд визначаючи особу, яка на його думку порушила правила дорожнього руху України.
Вирішення питання щодо наявності в діях особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 130 КУпАП, відноситься до виключної компетенції суду.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З цих підстав твердження представника правопорушника адвоката Кіхтенка Л.Ф. про те, що оскільки на вказаному відеозаписі відсутній безпосередній момент зупинки транспортного засобу, а також відсутність порушень ОСОБА_1 ПДР України, які б були підставою для його зупинки, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП, суд відхиляє, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, а висновок суду про керування ОСОБА_1 транспортним засобом зроблений на підставі сукупності досліджених доказів, а не лише на підставі дослідження відеозапису.
Підсумовуючи наведене, суд відхиляє доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника адвоката Кіхтенка Л.Ф. про недопустимість протоколу в якості доказу з підстави відсутності доказів роз'яснення особі прав.
Судом з дотриманням вимог статей 279, 280 та 293 КУпАП дослідженні матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 тому числі рапорт поліцейського СРПП ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, капітана поліції С. Унгуряна від 02 червня 2025 року, який узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього доказами, згідно з яким 02 червня 2025 року під час несення служби о 22 годині 33 хвилин у с. Плахтіївка по вул. Миру був зупинений транспортний засіб «Хюндай Н100» з державним номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 . У водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння очей та запропоновано було пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру «Драгер» або у лікарні, на що останній відмовився. Вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника, а тому не є доказом винуватості особи, проте інформує про певну послідовність дій працівника поліції при оформленні ним протоколу про адміністративне правопорушення.
У постанові у справі № 524/5741/16-а, яку Верховний Суд прийняв 20.05.2020 року зазначено, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Згідно з довідкою начальника СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції Д. Подуста від 03 червня 2025 року за №46358-2025, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 130, 126, 124 КУпАП впродовж календарного року не притягувався. Згідно облікових даних ГЦС МВС має посвідчення водія категорії «В», «С» серії НОМЕР_4 від 04 лютого 2008 року. Вищезазначені докази підтверджують, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, так як згідно відеозапису зафіксовано факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Суддя бере до уваги також значну суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, отже керування у нетверезому стані наражає на небезпеку життя та здоров'я оточуючих людей, які за Конституцією є найвищою цінністю в державі, та невиконання ним, як водієм вимог ПДР. Невизнання вини ОСОБА_1 є намаганням ухилитися від відповідальності за вчинене правопорушення.
За статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративні правопорушення на ОСОБА_1 повинно бути накладено у межах санкції статті, з врахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, відсутності відомостей, про те, що особа раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за аналогічне адміністративне правопорушення, а тому на правопорушника суд вважає може бути накладено стягнення, яке передбачено санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн. Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Роз'яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривні 60 копійок. Судовий збір перераховувати на рахунку №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови складений 05.11.2025 року.
Суддя В. С. Миргород