справа № 489/6833/25
провадження №2-о/489/172/25
05 листопада 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,
в присутності:
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника Степіної Н.Г.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківська
встановив:
У серпні 2025 року заявник ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Степіну Н.Г., звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви вказано, що заявниця - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2002 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у квартирі, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 . Попередні їх шлюби були розірвані.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилася донька ОСОБА_5 . Так як батьки дитини не перебували в зареєстрованому шлюбі. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено у відповідності до частини першої статті 135 СК України за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові дитини за її вказівкою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, тому батьки не зареєстрували шлюб і батько дитини не зміг подати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання себе батьком дитини у відповідності до статті 126 СК України.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визначене за рішенням суду.
Встановлення факту батьківства заявниці необхідне для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, а також для подальшого оформлення спадкових прав дитини.
03.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи - ОСОБА_6 - адвоката Вдовиченко І.С. надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду у зв'язку із наявністю спору про право.
У клопотанні вказано, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сазоновою М.Б. відкрито 31.01.2025 спадкову справу №4/25 до майна померлого ОСОБА_4 . З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_7 звернулася 08.05.2025 з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , в якій зазначалася інформація щодо інших спадкоємців, передбачених статтею1261 ЦК України, батька спадкодавця - ОСОБА_8 та мати спадкодавця - ОСОБА_2 .
Отже встановлення заявником факту батьківства пов'язано із спором про право, так як даний юридичний факт впливає на спадкові права й обов'язки інших спадкоємців, в тому числі ОСОБА_7 , а тому заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
У судовому засіданні заявник та представник заявника заяву про встановлення юридичного факту підтримали, в задоволенні клопотання представника заінтересованої особи про залишення заяви без розгляду просила відмовити з посиланням на останні позиції Верховного Суду у аналогічних справах, а також те, що всім учасникам справи відомо про спадщину та коло спадкоємців і те, що неповнолітня ОСОБА_9 є дочкою спадкодавця.
Заінтересована особа ОСОБА_2 підтримала позицію заявника ОСОБА_1 та пояснила, що ОСОБА_9 є її онукою, що також підтверджується висновком про біологічну спорідненість та біологічний матеріал надано нею для проведення експертного дослідження.
Представник заінтересованої особи - ОСОБА_3 - адвокат Вдовиченко І.С. в поданій до суду заяві від 03.11.2025 просила клопотання розглянути за її відсутності та відсутності ОСОБА_7 .
Вислухавши присутніх учасників та ознайомившись із матеріалами справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) та постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16 (провадження № 61-24660св18), від 5 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), на які посилається заявник у касаційній скарзі.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
У постанові Верховного Суду від 09.04.2025 року у справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24), врахування висновків якої узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України, вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю дитини, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд і у постанові від 06.08.2025 у справі № 473/3748/22 (провадження № 61-7918св23).
Із клопотання заінтересованої особи про залишення заяви без розгляду вбачається, що в обґрунтування клопотання вказано на те, що встановлення факту батьківства може вплинути на права спадкоємців, зокрема ОСОБА_7 .
При цьому, клопотання не містить доказів оспорювання висновку про біологічну спорідненість між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спадкодавцем.
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_4 прийнята матір'ю останнього - ОСОБА_2 , а також заінтересованою особою ОСОБА_7 , як донькою спадкодавця, та неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як пояснили заявник ОСОБА_1 і присутня в судому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 , спору між ними щодо батьківства спадкодавця з неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , немає та ніколи не виникав. Також немає спору і щодо спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавця.
Враховуючи наведене та те, що заінтересованою особою ОСОБА_7 не надано належних та допустимих доказів оспорювання батьківства між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та спадкодавцем, а реалізація спадкоємцями спадкових права шляхом подання нотаріусу заяв про прийняття спадщини не свідчить про наявність спору між ними, так як це право спадкоємців, яке передбачено законом, суд приходить до висновку про недоведеність клопотання заінтересованої особи, у зв'язку із чим воно задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 260, 315 ЦПК України, суд
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Вдовиченко І.С., про залишення заяви без розгляду - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05.11.2025.
Суддя І.В.Коваленко