"05" листопада 2025 р.
Справа №489/7810/23
Провадження №6/489/262/25
05 листопада 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Ставратій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєві подання державної виконавиці Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Бєлоус Дар'ї Анатоліївни про визначення частки майна боржника - ОСОБА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2
встановив.
29 жовтня 2025 державна виконавиця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлоус Д.А звернулася до суду з поданням, яким просила визначити частку ОСОБА_1 , який володіє спільно з ОСОБА_2 , а саме транспортного засобу легковий хетчбек Daewoo Matiz, червоного кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (vin) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 796 см.куб. Посилаючись на те, що на виконанні у відділу перебуває виконавче провадження № 75531179 з виконання виконавчого листа № 489/7810/23 виданого 03.07.2024 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 42679 грн. 88 коп. матеріальної шкоди, 21997 грн. 34 коп - втрат від інфляції, 4746 грн. 24 коп. - 3% річних та 10000 грн. компенсації моральної шкоди. Боржник є обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження, про що свідчить, зокрема, той факт, що боржником частково виконано виконавчий документ шляхом сплати на рахунок відділу кошти у розмірі 63828,31 грн. При здійсненні виконавчого провадження, державним виконавцем вжито ряд заходів, зокрема, винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника; направлено запити до державних служб та відділень банків з метою з'ясування майнового стану боржника та здійснення перетину кордону боржником. За боржником зареєстровано 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт на майно. Однак, станом на 07.05.2025 реалізація належної частки нерухомого майна боржника унеможливлюється, оскільки за вказаною адресою зареєстровані малолітні діти, дозвіл органу опіки та піклування не надано. Іншого належного боржнику нерухомого та рухомого майна не виявлено. Крім того, вказана квартира перебуває а аварійному не придатному для проживання, стані. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб за № 172 від 20.04.2017 складений на ОСОБА_1 з ОСОБА_4 . 18 вересня 2025 державною виконавицею направлено запит до Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях про надання інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_2 . Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 23.09.2025 за ОСОБА_2 зареєстровано легковий хетчбек Daewoo Matiz, червоного кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 4841/2022/3039370 від 13.01.2022. Оскільки, станом на 20.10.2025 рішення суду залишається не виконаним, визначення частки ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , а саме вищевказаного транспортного засобу, надасть державному виконавцю можливість вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів та виконати фактично в повному обсязі виконавчий документ, виданий по справі № 489/7810/23.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2024, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19.06.2024, Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 8 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 42 679 грн. 88 коп. матеріальної шкоди, 21 997 грн. 34 коп. втрат від інфляції, 4 746 грн. 24 коп. - 3% річних та 10 000 грн. компенсації моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 5 368 грн. судового збору за розгляд справи.
03 липня 2024 Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист по вказаній справі.
12 липня 2024 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75531179 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 489/7810/23.
12 липня 2024 за вих. № 84317 вказана постанова направлена сторонам, зокрема, боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
06 серпня 2024 від представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Разумовського О.А. надійшла заява про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_3 відкритого у АТ КБ «Приватбанк» для здійснення видаткових операцій.
Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 23.08.2024 винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 20.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 23.03.2018 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 534, на яку накладено арешт на підставі постанови Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
08 квітня 2025 за вих. № 43410 старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Бєлоус Д. направлено запит до Сектору опіки та піклування адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо надання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 з метою виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 42 679 грн. 88 коп. матеріальної шкоди, 21 997 грн. 34 коп. втрат від інфляції, 4 746 грн. 24 коп. - 3% річних та 10 000 грн. компенсації моральної шкоди.
Згідно листа Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 14.04.2025, згідно діючого законодавства, для продажу житла, право власності на яке або право користування яким має дитина, потрібен дозвіл органу опіки та піклування. Для отримання такого дозволу, батькам дитини необхідно звернутися до служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради. Під час продажу житла, в якому зареєстрована дитина, неприпустимо зменшення або обмеження житлових прав дитини.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 22.04.2025, вбачається, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 02.05.2018, посвідченого державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-285.
На квартиру АДРЕСА_3 накладено арешт на підставі постанови Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2025, подання державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника - ОСОБА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2 - задоволено. Визначено частку ОСОБА_1 в розмірі 1/2 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03.09.2025, ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19.06.2025, скасовано. Подання державного виконавця державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки майна боржника - ОСОБА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2 , залишено без розгляду.
Постановою державного виконавця від 11.02.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 має відкриті банківські рахунку в АТ «Універсал банк» та АТ КБ «ПриватБанк», проте, гроші на рахунках відсутні.
З Акта державного виконавця від 11.07.2025 вбачається, що старшим державним виконавцем встановлено, що на момент виїзду за адресою: АДРЕСА_4 , боржник був відсутній та не перебував. Вийшла матір боржника ОСОБА_5 та зазначила, що за даною адресою боржник не проживає, майна на право власності на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутні.
25 вересня 2025 державним виконавцем зроблено вихід за адресою АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану боржника та встановлено, що боржник відсутній, за зовнішнім оглядом в дворі виявлено машину про що свідчить, що за даною адресою хтось проживає. Перевірити майновий стан не виявилося можливим у звязку з відсутністю доступу до будинку, про що складено відповідний Акт державного виконавця.
Як вбачається з Акта державного виконавця від 25.09.2025, державним виконавцем здійснено вихід 25.09.2025 об 11:00 за адресою: АДРЕСА_4 , боржник відсутній. Вийшов чоловік, представився ОСОБА_6 , який не є стороною виконавчого провадження. Перевірити майновий стан боржника не виявилося можливим, оскільки останній відмовився надати доступ до будинку.
25 вересня 2025 за вих. № 134287 державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , та АДРЕСА_4 ) направлено вимогу виконавця, відповідно до якої зобов'язано ОСОБА_1 09.10.2025 о 11:00 надати безперешкодний доступ до житла боржника за адресою: АДРЕСА_4 для проведення перевірки майнового стану боржника.
З Акта державного виконавця від 09.10.2025, вбачається, що державним виконавцем здійснено вихід 09.10.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , боржник був відсутній. Двері відчинила ОСОБА_7 , повідомила, що боржник не проживає, надати доступ для перевірки майнового стану боржника відмовилась.
Відповідно до відповіді на запит № 297092966 від 17.10.2025 з Пенсійного фонду України про фізичних осіб божників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їхнє останнє місце роботи, вбачається, що ОСОБА_1 останнє місце роботи - ТОВ «Олександрійська зернова компанія» 01.12.2020.
Згідно відповіді на запит № 297093122 від 17.10.2025 з Державної прикордонної служби України, у Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником ОСОБА_1 державного кордону.
Як вбачається з відповіді на запит № 297093349 від 17.10.2025 до Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, фізичну особу-підпиємця ОСОБА_1 знято з обліку у контролюючих органах.
З відповіді на запит № 297092956 від 17.10.2025 з Державної податкової служби, вбачєаться, що інформація про податкового агента ( ОСОБА_1 ) та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих само зайнятими особами і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи в Державному реєстрі відсутня.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Положеннями ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання, зокрема, є звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (стаття 443 ЦПК України).
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що державний (приватний) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.
Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, за наявності спору про право.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі N 2-591/11 (провадження N 14-31цс21) дійшла висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема про те, що стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом у порядку позовного провадження.
Отже, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, то звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України(постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 2-9881/02, провадження N 61-8539св21).
У справі N 2-591/11 (провадження N 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає. Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.
Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі N 367/5663/21 (провадження N 61-4852св23).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 листопада 2022 року по справі № 725/7187/19 зробив наступні висновки: «Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16 (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Тобто, якщо втрачається цільове призначення речі, то вона є неподільною. Прикладом неподільних речей є транспортні засоби, побутова техніка тощо.
З Актового запису про шлюб № 172 від 20.04.2017, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 20.04.2017.
18 вересня 2025 за вих. № 126740 державним виконавцем направлено запит до Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях про надання вичерпної інформації про наявність зареєстрованих транспортних засобів за дружиною боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 23.09.2025 за вих. № 31/30/07-13939-2025, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 23.09.2025 за ОСОБА_2 зареєстровано легковий хетчбек Daewoo Matiz, червоного кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (vin) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 796 см.куб. Дата реєстрацій за особою: 13 січня 2022. Підстава реєстраційної операції: укладений в ТСЦ договір купівлі-продажу № 4841/2022/3039370 від 13.01.2022; доручення продавця серії НРР № 643545 від 13.12.2021.
Постановою головного державного виконавця від 15.10.2025, накладено арешт на рухоме майно, а саме: транспортний засіб легковий хетчбек Daewoo Matiz, червоного кольору, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер (vin) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належить боржнику на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 .
Стаття 60 Сімейного кодексу України передбачає майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В силу вимог ч. 1ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №916/2813/18 (провадження №12-71гс20, пункт 8.74).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.
ОСОБА_9 згоди на визначення частки у спільному майні не надавала.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення подання державного виконавця без розгляду, оскільки в такому випадку державний виконавець має звернутися до суду в порядку саме позовного провадження, передбаченого ЦПК України, а не за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
Керуючись ст. 443 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
подання державної виконавиці Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бєлоус Дар'ї Анатоліївни про визначення частки майна боржника - ОСОБА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_2 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «05» листопада 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева