21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 308/9222/21
провадження № 61-11511 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради, в інтересах якого діє представник Резуненко Олександр Анатолійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку,
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила поновити її на роботі на посаді бібліотекаря Яроцької гімназії?філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області, стягнути на її користь з «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року до дня поновлення на роботі, стягнути на її користь судові витрати на правову допомогу.
2. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 01 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, позов залишив без задоволення.
3. Верховний Суд постановою від 13 вересня 2023 року частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 24 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
4.1. Поновив ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря Яроцької гімназії?філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області.
4.2. Стягнув з «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року до 24 жовтня 2024 року в розмірі 199 953,40 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
4.3. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
4.4. Вирішив питання розподілу судових витрат.
5. Закарпатський апеляційний суд постановою від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради задовольнив частково.
5.1. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2024 року змінив, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:
«Великолазівському ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області поновити ОСОБА_1 в Яроцькій початковій школі?філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради на рівнозначній посаді бібліотекаря Яроцької гімназії-філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради або внести зміни до штатного розпису щодо введення посади бібліотекаря».
5.2. В іншій частині, рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. У вересні 2025 року до Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради, подана представником - Резуненко О. А., на Ужгородського міськрайонного суду від 24 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
7. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
11. Ціна позову в цій справі становить 199 953,40 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судове рішення у справі № 308/9222/21 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.
12. Касаційна скарга не містить прямих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
13. Водночас, заявник у касаційній скарзі зазначає, що «справа має значний суспільний резонанс», що можна віднести до посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
14. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обставини не дають достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки саме по собі, без належного обґрунтування та надання відповідних доказів, посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес не може свідчити про наявність таких обставин.
15. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.
16. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
17. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
18. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
19. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
20. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
21. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
22. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
23. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
24. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
25. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Враховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
27. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
28. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку, за касаційною скаргою «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради, в інтересах якого діє представник Резуненко Олександр Анатолійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров