04 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 285/3616/24
провадження № 61-13273ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськомунсервіс» ,
суб'єкт оскарження -Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року у складі судді Сусловця М. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Коломієць О. С., Павицької Т. М.,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» (далі - ТОВ «Міськкомунсервіс») звернулося до суду зі скаргою на дії Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області) , у якій просило:
- визнати незаконною та скасувати рішення, винесене у формі повідомлення від 04 жовтня 2024 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, державного виконавця Ковальчука Ю. В. Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області;
- зобов'язати державного виконавця Ковальчука Ю. В. Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області прийняти до виконання судовий наказ № 285/3616/24 від 09 липня 2024 року.
В обґрунтування скарги зазначено, що ТОВ «Міськкомунсервіс» подало заяву до Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області про примусове виконання судового наказу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2024 року, виданого у справі № 285/3616/24.
Державним виконавцем Ковальчуком Ю. В. повідомленням від 17 вересня 2024 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, згідно пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «про виконавче провадження», мотивувавши тим, що у ньому відсутні ідентифікуючі дані боржника, а саме дата народження та РНОКПП, що унеможливлює виконання судового наказу.
Товариство, відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» подало скаргу на вищезазначене рішення державного виконавця до начальника Звягельського відділу державної виконавчої служби № 447 від 25 вересня 2024 року.
Разом з тим, Товариством була подана до Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області повторна заява від 02 жовтня 2024 року № 454 про примусове виконання судового наказу від 09 липня 2024 року № 285/3616/24.
Однак, державним виконавцем Ковальчуком Ю. В. повідомленням від 04 жовтня 2024 року виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання з посиланням пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник Товариства вважав такі дії державного виконавця незаконними.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року визнано незаконною та скасовано постанову від 04 жовтня 2024 року № НОМЕР_1 начальника Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Литвинової О. І.
Зобов'язано начальника Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області повторно розглянути скаргу № 447 від 25 вересня 2024 року ТОВ «Міськкомунсервіс». В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовий наказ Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби.
З огляду на те, що у ньому зазначено, зокрема прізвище, ім'я та по батькові боржника, місце його реєстрації, паспортні дані, а також враховуючи те, що державний виконавець самостійно не був позбавлений можливості встановити інші ідентифікуючи дані боржника, з огляду на заходи примусового виконання рішення, на підставі якого був виданий цей виконавчий лист, у державного виконавця Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Ковальчука Ю. В. були відсутні підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу задоволено частково.
Ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ТОВ «Міськкомунсервіс» задоволено частково.
Визнано незаконним та скасувати рішення, винесене у формі повідомлення від 04 жовтня 2024 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 державного виконавця Ковальчука Ю. В. Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області про повернення виконавчого документу стягувачу.
Зобов'язано державного виконавця Ковальчука Ю. В. Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області розглянути повторно питання прийняття до виконання судового наказу від 09 липня 2024 року № 285/3616/24.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у виконавчому документі певної інформації щодо боржника, зокрема, дати народження та РНОКПП не є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Водночас зазначив, що у резолютивній частині ухвали суд першої інстанції помилково визнав незаконною постанову начальника Звягельського ВДВС від 04 жовтня 2024 року Литвинової О. І. та зобов'язав останню вчинити певні дії, хоча скарга була подана на ухвалене рішення державного виконавця Ковальчука Ю. В. від 04 жовтня 2024 року та зобов'язання безпосередньо вказаного суб'єкта оскарження прийняття виконавчого документу до виконання.
У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать вимогам статті 18 та статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 18 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Отже, з метою дотримання вимог статті 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений відповідними повноваження для здійснення повного обсягу виконавчих дій, так як рішення суду - є обов'язковим до виконання. Невиконання рішення суду тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством.
Як визначено у частині першій статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно з Розділом ІІ частини другої пункту 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами), або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Наведене також узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 814/758/17.
Верховним Судом неодноразово висловлено правовий висновок про те, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, зокрема у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 761/20750/13-ц (провадження №61-15817св20), від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 175/3554/14-ц (провадження № 61-11274св18),від 29 липня 2020 року у справі № 761/20750/13-ц (провадження № 61-21778св19), від 12 січня 2022 року у справі № 753/1329/20-ц (провадження № 61-7350св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 504/3238/16-ц (провадження № 61-9909св22).
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при розгляді скарги ТОВ «Міськкомунсервіс» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» на дії Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник