03 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 181/694/19
провадження № 61-13163ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від
04 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
29 липня 2025 року в справі за позовом Кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25 липня 2019 року Межівський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» (далі - КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр») заборгованість за кредитним договором у розмірі 135 914,40 грн.
У жовтні 2024 року КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу виконавчого документу.
Межівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від
04 листопада 2024 року у задоволенні заяви відмовив.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 як особа , яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, у якій зазначав, що вказана справа стосується його особистих прав та інтересів як члена КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр».
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2025 року відкрито апеляційне за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року.
29 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року. Справу повернув до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року особисті права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалися, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для закриття апеляційного провадження.
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2025 року, передати справу № 181/694/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм цивільного процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла такого висновку.
Щодо оскарження ухвали Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, оскарження ухвали суду першої інстанції, яка не була переглянута по суті за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, цивільним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року не була предметом апеляційного перегляду по суті за апеляційною скаргою ОСОБА_1 як особи , яка не брала участі у справі, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказане судове рішення слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2025 року
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17.
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що під час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» про видачу виконавчого документу та поновлення строку на пред'явлення його до виконання, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалися.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 та змісту ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2025 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження в цій частині також слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від
04 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
29 липня 2025 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов