29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/354/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Міщенко І. С., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства ?Аграрна компанія 2004?
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (колегія суддів у складі: Маціщук А. В. - головуючий, Філіпова Т. Л., Бучинська Г. Б.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 (суддя Заярнюк І. В.)
за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури
до 1. Волочиської міської ради Хмельницької області
2. Приватного підприємства ?Аграрна компанія 2004?
про визнання недійсним рішення
за участю:
позивача: Одуденко А. В. (посвідчення)
відповідача-2: Лозюк С. Ф. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Керівник Волочиської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Волочиської міської ради Хмельницької області (далі - відповідач - 1), Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (далі - відповідач - 2), у якому, просив визнати недійсним рішення Поповецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області від 18.09.2019 № 25/38-2019 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для обслуговування нежитлових будівель (ферм) по вул. Шкілька, 33б, с.Попівці, Волочиський район, Хмельницька область приватному підприємству "Аграрна компанія 2004".
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим порушені права та інтереси держави, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025, позов задоволено.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та доведеними, оскільки спірним рішенням порушено право територіальної громади на земельну ділянку, яка є комунальною власністю.
2.3 Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, вказане рішення суду змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення надана спірним рішенням із земель комунальної власності без правових підстав та всупереч нормам земельного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним. При цьому, апеляційний суд констатував, що прокурор достатньо обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції по суті вирішення спору, але вказав на його невідповідність вимогам частин другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з чим змінив його мотивувальну частину.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, від 22.05.2025 у справі № 227/2346/23, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 - ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16 - ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 - ц.
3.3 Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
4. Мотивувальна частина
4.1 Апеляційний суд встановив, що згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ029 від 08.08.1995 відповідно до рішення Поповецької сільської ради від 17.04.1995 № 3 КСП ?Жовтнева перемога? с. Попівці передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1467 га землі в межах згідно з планом Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 29.
4.2 У листі від 26.11.2021 № 04-07/2021/41, який адресовано керівнику Волочиської окружної прокуратури, Хмельницька районна державна адміністрація повідомила, що в архівному відділі перебувають на зберіганні документи ф. 70 КСП ?Жовтнева перемога? с. Попівці Хмельницького району (за період 1982 - 1998 роки), і у справі фонду КСП ?Жовтнева перемога? с. Попівці є в наявності історичні довідки, в яких вказані зміни, що відбувались у цьому фонді.
4.3 Згідно з доданою до вищезазначеного листа історичною довідкою Сільськогосподарського кооперативу ?Поповецький?, колгосп розпочав свою діяльність в 1929 році і пропрацював до 21.10.2004; у 1992 році на базі колгоспу було створено Колективне сільськогосподарське підприємство ?Жовтнева перемога?; згідно з рішенням загальних зборів від 02.04.1992; у 2000 році КСП ?Жовтнева перемога? було перейменовано в Сільськогосподарський виробничий кооператив ?Поповецький? згідно з рішенням загальних зборів № 1 від 20.02.2000 та 21.10.2004 згідно з рішенням загальних зорів співвласників № 2 СВК ?Поповецький? припинив свою діяльність.
4.4 Відповідно до постанови від 12.12.2006 Господарський суд Хмельницької області у справі № 20/6475-А, яка набрала законної сили, задовольнив позов Державної податкової інспекції у Волочиському районі до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ?Поповецький? про припинення юридичної особи. Згідно з рішенням суду припинено юридичну особу Сільськогосподарський виробничий кооператив ?Поповецький?, виконання функцій з припинення юридичної особи покладено на орган управління юридичної особи.
4.5 04.06.2019 відповідач - 2 звернувся до Поповецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення згідно зі статтею 120 та пункту 2.1 Перехідних положень Земельного кодексу України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, яка розташована на території Поповецької сільської ради за межами села Попівці Волочиського району колишнього КСП ?Жовтнева перемога?, орієнтовною площею 1,3000 га для обслуговування комплексу нежитлових будівель по вул. Шкільна, 33 б.
4.6 Відповідно до рішення від 18.09.2019 № 25/38-2019 Поповецька сільська рада затвердила відповідачу - 2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2577 га з кадастровим номером 6820986200:05:027:0133 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Поповецької сільської ради, Волочиський район, Хмельницька область та передала вищезазначену земельну ділянку відповідачу - 2 у власність з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування нежитлових будівель (ферм) по вул. Шкільна, 33 б, с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область.
4.7 Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.10.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6820986200:05:027:0133 по вул. Шкільній, 33 б у с. Попівці Волочиського району Хмельницької області зареєстрована у Державному земельному кадастрі 16.09.2019. Площа земельної ділянки становить 1,2577 га, у тому числі землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами 1,2577 га.
4.8 Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.12.2021 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820986200:05:027:0133 площею 1,2577 га, 24.09.2019 зареєстровано право приватної власності за відповідачем - 2 на підставі рішення Поповецької сільської ради від 18.09.2019 № 25/38-2019.
4.9 Також судами встановлено, що було припинено юридичну особу Поповецьку сільську раду Волочиського району Хмельницької області шляхом приєднання до Волочиської міської ради та Волочиська міська рада є правонаступником активів та пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Поповецької сільської ради.
4.10 Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що 16.12.2013 за відповідачем - 2 зареєстровано право власності на комплекс об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, с. Попівці, вул. Шкільна, буд 33 б. Складовими комплексу є телятник площею 923,1 кв. м, водонапірна башта, пункт штучного осіменіння площею 30,1 кв. м, корівник площею 828,2 кв. м, корівник площею 1239,5 кв. м та насосна площею 13,7 кв. м.
4.11 При цьому встановлено, що оскільки орган місцевого самоврядування прийняв незаконне рішення, а її правонаступник в особі відповідача - 1 не захищає інтереси держави і самостійно позбавлений можливості змінити або скасувати спірне рішення, апеляційний суд констатував, що прокурор правомірно звернувся з позовом, як самостійний позивач та визначив Волочиську міську раду відповідачем - 1.
4.12 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, що викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13 За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
4.14 Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
4.15 Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
4.16 Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
4.17 У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
4.18 Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
4.19 Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
4.20 Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
4.21 Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності (стаття 386 ЦК України). Зокрема право власності може бути захищено шляхом речово-правових засобів: пред'явлення віндикаційного та негаторного позовів; також шляхом допоміжно речово-правових засобів захисту, у формі пред'явлення позову про визнання права власності тощо.
4.22 Відповідно до норм статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
4.23 Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
4.24 Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
4.25 Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
4.26 Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
4.27 Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
4.28 У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші вимоги власника, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неналежними.
4.29 Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
4.30 Позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
4.31 Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
4.32 Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168).
4.33 Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).
4.34 Подібна правова позиція викладена у пунктах 143 - 151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, яка враховується судом в силу частини четвертої статті 236 ГПК України при розгляді даної справи.
4.35 Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).
4.36 Звертаючись із позовом у справі, що переглядається у касаційному порядку, прокурор вказував на те, що прийнявши рішення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, Поповецька сільська рада фактично позбавила територіальну громаду права на отримання за користування нею того чи іншого доходу в місцевий бюджет.
4.37 За встановлених у цій справі обставин, заявлення позовної вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, є неефективним для відновлення права, яке прокурор вважає порушеним, оскільки її задоволення не призведе до тих наслідків, яких прокурор бажав досягти звернувшись до суду із даним позовом.
4.38 Отже, у задоволенні такої вимоги слід відмовити з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.
4.39 Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги належало відмовити у зв'язку із обранням прокурором неналежного способу захисту, чого зроблено не було.
4.40 Доводи заявника касаційної скарги про обрання прокурором неефективного способу захисту знайшли своє підтвердження.
4.41 Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, як про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2), колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент, викладений у касаційній скарзі.
4.42 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).
4.43 За вказаних обставин касаційна скарга заявника підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення, у задоволенні позову відмовити.
Керуючись статтями 240, 300, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства ?Аграрна компанія 2004? задовольнити, постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2025 у справі № 924/354/22 скасувати і ухвалити нове рішення, у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. С. Міщенко
Л. І. Рогач