29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4338/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Берднік І. С.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (колегія суддів у складі: Принцевська Н. М. - головуючий, Савицький Я. Ф., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 (суддя Желєзна С. П.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства ?Родник?
до Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області
про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки
за участю:
позивача: Гамар В. І. (адвокат)
відповідача: Бережна О. В. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Селянське (фермерське) господарство ?Родник? звернулося до суду з позовом до Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, у якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 26.03.2024 № 999-VІІІ ?Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ?01.02 - для ведення фермерського господарства? на ?01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?, кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, розташованої за адресою: Мологівська сільська рада, Білгород - Дністровський район, Одеська область? (далі - вимога - 1);
- витребувати у відповідача на користь позивача, земельну ділянку, загальною площею 18,1193 га, кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, що згідно з державним актом на право постійного користування землею від 14.06.2000, серії ІІ-ОД № 019859 належить позивачу на праві постійного користування земельною ділянкою (далі - вимога - 2).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято відповідачем на порушення вимог законодавства, що є підставою для його скасування в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.02.2025, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025, позов задоволено частково, вимогу - 1 задоволено, в іншій частині позову відмовлено.
2.2 Свої висновки суди в частині вимоги - 1 мотивували тим, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними, оскільки на порушення вимог земельного законодавства зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не була погоджена органом місцевого самоврядування з її постійним землекористувачем в особі позивача.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення в частині задоволення вимоги - 1 та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 18.06.2024 у справі № 914/585/22, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.
3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, згідно з довідкою № 03 від 10.01.2000, виданою виконавчим комітетом Випасненської сільської ради, на території сільської ради позивач користується земельною ділянкою загальною площею 20,00 га, з яких 2,00 га перебувають у власності, 18,00 га у постійному користуванні.
4.2 29.01.2000 за участю ОСОБА_1 , Випасненської сільської ради, Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів та представників суміжних власників землі і землекористувачів на виконання рішення Білгород-Дністровської районної ради від 28.12.1999 було складено акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 .
4.3 14.06.2000 Білгород-Дністровською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 28.12.1999 було видано ОСОБА_1 . Державний акт на право користування землею серії ІІ-ОД № 019859, згідно з яким землекористувачу виділено для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 18,12 га на території Випасненської сільської ради.
4.4 Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000821102022 від 23.08.2022, а також інформаційної довідки № 264282506 від 05.07.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, площею 18,1193 га, належить на праві комунальної власності Мологівській сільській раді; земельна ділянка передана у постійне користування ОСОБА_1 згідно з Державним актом від 14.06.2000 серії II-ОД № 019859, державна реєстрації іншого речового права, тобто права постійного користування проведена 31.10.2018.
4.5 У витязі № НВ-0000821102022 від 23.08.2022 зазначено, що земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки - 01.02 для ведення фермерського господарства.
4.6 Також встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2022 у справі № 495/5191/21 позов ОСОБА_2 до Мологівської сільської ради, за участю третьою особи: приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Драченко А.Ф. задоволено, визнано за ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 18,1193 га, кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, яка була виділена для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 019859 від 14.06.2000 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4.7 З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.04.2024 слідує, що право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано за ОСОБА_2
4.8 Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.11.2023, рішення суду від 21.07.2022 у справі № 495/5191/21 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
4.9 Відмовляючи у задоволенні позову, суди у справі № 495/5191/21 дійшли висновку, що надання у 1992 році ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського фермерського господарства, створення у цьому ж році СФГ ?Родник?, здійснення ОСОБА_1 на наданій йому земельній ділянці господарської діяльності підтверджують факт перебування ділянки у постійному користуванні саме СФГ ?Родник?.
4.10 30.11.2023 відповідачем прийнято рішення № 948-VIII ?Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ?01.02 - для ведення фермерського господарства? на ?01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?.
4.11 26.03.2024 відповідачем прийнято рішення № 999-VIII ?Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з ?01.02 - для ведення фермерського господарства? на ?01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?, відповідно до якого рада затвердила проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею ?01.02 - для ведення фермерського господарства? на ?01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?.
4.12 Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.05.2024 керівником позивача є ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 одночасно є засновником позивача, що підтверджується його статутом, затвердженим рішенням засновника № 1/2024 від 14.05.2024.
4.13 З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.08.2024 слідує, що право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, площею 18,1193 га, за жодною особою не зареєстровано; вид цільового призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
4.14 30.10.2024 відповідач прийняв рішення ?Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону? № 1088-VIII, за змістом якого відповідач вирішив провести земельні торги у формі електронного аукціону окремими лотами з продажу права оренди, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479.
4.15 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, що викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.16 Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
4.17 Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.18 Відповідно до частини сьомої статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально).
4.19 Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
4.20 Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
4.21 У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 викладено висновок, відповідно до якого право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (пункт 85 постанови).
4.22 Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.
4.23 При цьому слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 виснувала, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (пункт 73).
4.24 Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).
4.25 Отже, згідно наведеного висновку та за встановлених судами обставин справи колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах право постійного користування земельною ділянкою перейшло від фізичної особи, яка її отримала, до Селянського (фермерського) господарства ?Родник?.
4.26 Розглядаючи спір в частині вимоги - 1, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення у цій частині, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
4.27 В іншій частині, а саме щодо вимоги - 2, судове рішення першої інстанції не оскаржувалося учасниками справи до суду апеляційної інстанції, та у суді касаційної інстанції не переглядається.
4.28 З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 18.06.2024 у справі № 914/585/22, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22, є безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
4.29 Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
4.30 За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.31 За вказаних обставин підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.
4.32 Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на заявника.
Керуючись статтями 240, 300, 309, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Мологівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області залишити без задоволення, а постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 916/4338/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
І. С. Берднік