8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2994/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноальянс" (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акварем" (61001, м. Харків, вул. Смольна, 30)
про стягнення 55859,76 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпаттехноальянс» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Акварем», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 55859,76 грн., з яких: 36592,00 грн. заборгованість за договором №9343Е/2021 від 30.12.2021 року; 3624,11 грн. 3% річних; 15643,65 грн. інфляційні втрати.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
22.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професіййну правничу допомогу (вх. №21847) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 02.09.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу реєстрації відповідача, вказану в позовній заяві а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акварем". Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду 10.09.2025 із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2994/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв'язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим телефонограму відповідачем не прийнято.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 30.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпаттехноальянс» (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Акварем» (замовником) було укладено Договір №9343E/2021 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується власними силами виконати і здати у встановлені терміни, а замовник прийняти і оплатити наступні роботи: інспектування щодо експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва під час виконання робіт підвищеної небезпеки у сфері охорони праці та промислової безпеки вимогам законодавства, для отримання дозволу, а саме: - роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах тощо); - земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою; - аудит стану охорони праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки для виготовлення Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, а саме: - роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра; - зварювальні, газополум'яні роботи.
Відповідно до умов пункту 3.1. Договору, ціна виконання робіт була визначена сторонами у загальному розмірі 61 312,00 грн. (шістдесят одна тисяча триста дванадцять гривень 00 коп.)
При цьому порядок її оплати був визначений умовами пункту 3.2. Договору, а саме:
- 30% - як попередня оплата вартості робіт, що здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця;
- остаточний розрахунок - протягом 90 (дев'яноста) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Із обставин справи убачається, що на виконання своїх зобов'язань за Договором, 30.12.2024 позивач виконав роботи, передбачені Договором, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №9534, які підписані сторонами.
Отже, відповідач зобов'язаний оплатити вартість виконання робіт за Договором у термін до 09.05.2022 року (включно) відповідно до умов Договору.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у порушення умов Договору, відповідач, 13.01.2022 сплатив на користь Позивача лише 24720,00 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням, копія якого додається.
Отже, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за Договором не виконав.
Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем вартості виконаних позивачем робіт, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Договором у загальному розмірі 36592,00 грн.
У зв'язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, 11.08.2025 позивач звернулося до відповідача з претензією з вимогою погасити заборгованість за виконані роботи за Договором у розмірі 36592,00 грн.
Проте відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість у розмірі 36592,00 грн. позивачу не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 36592,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної оплати заборгованості відповідачем під час ухвалення рішення по даній справі відповідачем не надано та обставин, повідомлених позивачем зі свого боку відповідачем не спростовано.
Враховуючи вищенаведене, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 36592,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем зі свого боку не спростований, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 36592,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3624,11 грн. 3% річних та 15643,65 грн. інфляційних втрат, про що суд зазначає наступне.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 3624,11 грн. та 15643,65 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2422,40 грн.
Також до стягнення заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн., про що суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
04.08.2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноальянс» (Клієнтом) та Об'єднанням було укладено Додаток №1 від 04.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 2025/08-15 від 04.08.2025 року, відповідно до умов якого, позивач уповноважив Об'єднання здійснити представництво його інтересів перед органами державної влади, суб'єктами господарювання (не залежно від організаційно-правової форми), судами усіх інстанцій, а також готувати усі необхідні документи (з правом їм підпису) у справах про стягнення на користь позивача заборгованостей за укладеними договорами.
Вартість зазначених послуг була визначена сторонами у фіксованому розмірі, який становить 10000,00 грн.
При цьому, вартість послуг не залежить від кількості документів та часу витрачених на їх складання.
Позивачем було повідомлено суд про те, що позивач оплатив послуги Об'єднання у повному обсязі.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Суд зазначає, що розмір винагороди за надання професійної правничої допомоги у вигляді фіксованої суми (10000,00 грн) і не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Жодних змін в частині погодженого договором про надання професійної правничої допомоги розміру фіксованої вартості правничої допомоги сторонами не внесено, а отже розмір гонорару є визначеним.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання Об'єднанням професійної правничої допомоги позивачеві у даній справі.
Отже, за висновками суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами. Клопотань від відповідача щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.
При цьому суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з урахуванням того, що всі витрати позивача, понесені у зв'язку з судовим розглядом справи, є документально підтвердженими, а також враховуючи висновки суду про наявність підстав для повного задоволення позову, тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварем» (61001, м. Харків, вул. Смольна, 30, код ЄДРПОУ 41860778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпаттехноальянс» (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, код ЄДРПОУ 40282391) - 36592,00 грн. заборгованість за договором №9343Е/2021 від 30.12.2021 року; 3624,11 грн. 3% річних; 15643,65 грн. інфляційних втрат; 2422,40 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" листопада 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв