8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/30/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, м. Харків, вул. 23 серпня, 31-б, код ЄДРПОУ 32338465)
до Keynius B.V. (Parabool 28 3364 DH Sliedrecht, Нідерланди, податковий номер NL850611568В01)
про стягнення 76 107,81 євро (3 298 109,11грн)
за участю учасників справи:
відповідача - Альонкіна А.І.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 76 107,81 євро заборгованості за контрактом № 19/03-ІР від 19.03.2024. Здійснити розподіл судових витрат відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов контракту № 19/03-ІР від 19.03.2024 не здійснив оплату товару у строк, визначений у контракті, а саме у специфікаціях № 3, № 4, № 5 та № 6, з посиланням на норми чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 10.07.2025 о 10:15.
Оскільки Keynius B.V. не є резидентом України, та враховуючи те, що для вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі необхідний більш тривалий час, ніж особам, які знаходяться на території України підготовче засідання було призначено на 10.07.2025 о 10:15, а провадження у справі зупинено у зв'язку із зверненням до компетентного органу іноземної держави з відповідним судовим дорученням про надання правової допомоги за кордоном.
Ухвалою суду від 09.07.2025 провадження у справі поновлено.
Відповідач у відзиві на позов з позовними вимогами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що після отримання поставленого за договором товару, відповідачем виявлено суттєві недоліки, про що одразу було заявлено позивачу шляхом направлення повідомлень в месенджер WhatsApp. Щодо виявлених недоліків в товарі та узгодження можливих шляхів вирішення проблеми сторони вели листування з використанням електронної пошти, проте переговорний процес не дав бажаних результатів та позивач не усунув виявлені недоліки в поставлених товарах. З огляду на вказані обставини, відповідач зазначає про те, що з боку позивача було істотне порушення умов контракту щодо якості товару, про що останньому було повідомлено в межах строків, передбачених контрактом. Також відповідач вимагав від позивача повернення попередньої оплати, відшкодування збитків та вивезення товару, проте позивач заявлену до нього вимогу не виконав.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач у відповіді на відзив, не погоджуючись із запереченнями відповідача, посилається на те, що умови контракту щодо приймання-здачі товару, що закріплені у п.6 контракту, відповідачем не дотримані. Товар позивачем поставлений у липні-серпні 2024 року, однак протягом 30 днів після приймання товару, відповідач не звертався до позивача із претензією, відповідно до п.9 контракту та не надсилав жодних актів експертизи. На думку позивача, лист від компанії Olssen B.V. від 25.10.2024 не може вважатися претензією від Keynius B.V. за контрактом, оскільки предметом розгляду цієї справи є договірні відносини між ТОВ “ІР СОМ» та Keynius B.V., а Olssen B.V. не є стороною цього контракту.
Також у позивача є сумніви у достовірності протоколів контролю якості та кількості, так як не надано доказів повноважень особи-підписанта таких протоколів на їх складення та підписання, відсутня печатка юридичної особи, на якій підставі протоколи складені та підписані однією особою, а не комісією. Протоколи контролю якості та кількості № 3, № 4, № 5 містять: неправильну дату специфікації № 3, порушення строку складання протоколів, неправильну загальну кількість товару за специфікацією № 4. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідачем складено лише 3 протоколи, однак товар за специфікацією № 4 був поставлений п'ятьма партіями.
Позивач акцентує увагу, що відповідач не склав та не надав до суду ані акту, ані протоколу до специфікації № 6, вимогу про стягнення коштів за якою також заявлено у позові. Доказів наявності недоліків товару за специфікацією № 6 відповідачем не надано.
Щодо звіту про дослідження стану шаф-локерів для проєкту Юверта, позивач зазначає, що цей звіт має відношення лише до специфікації № 4 до контракту. Звіт датований 09.07.2025, а товар за специфікацією № 4 поставлений ще у липні 2024 року, що також свідчить про недотримання відповідачем п.9 контракту щодо направлення акту експертизи протягом 30 календарних днів після приймання товару разом із претензією щодо якості товару.
Як зазначає позивач, саме з висновків, зазначених у звіті, вказано про дослідження лише 11 шаф, які оглядалися, фотографувалися та ін., у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про стан всіх 338 шаф, поставлених на виконання специфікації № 4 до контракту. Таким чином, позивач вважає звіт від 09.07.2025 неналежним доказом у справі.
Відповідачем також не надано суду доказів складення актів експертизи якості товару за специфікаціями № 3, № 5 та № 6.
Що стосується наданих відповідачем до відзиву скріншотів листування у месенджері, а також шляхом електронного листування, дане листування, на думку позивача, не має відношення до предмету доказування у справі, оскільки, з цього листування вбачається, що між сторонами велися переговори щодо товару по проєкту IKEA. Поставка товару по цьому проєкту не відбувалася у межах контракту від 19.03.2024 № 19/03-IP. Крім того, з деяких листувань та переписки у месенджері прослідковуються дати: 07.06.2024, 03.07.2024, що лише підтверджують ведення спілкування не щодо товару за специфікаціями № 3, № 4, № 5 та № 6. До того ж, скріншоти електронного листування мають погану якість і є недоступними для прочитання.
На підставі викладених обставин, на думку позивача, заперечення відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими і не доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.
Відповідач у запереченнях на відповідь позивача на відзив зазначає, що твердження позивача щодо неналежного повідомлення його про недоліки в товарі не відповідає дійсності. Як зазначає відповідач, в положенні контракту українською мовою вжито у розділі 6 контракту слово "Акт", а в англомовній редакції - "Документ". Зважаючи на те, що відповідач не розуміє української мови, ним було складено саме протоколи, що не заборонено умовами контракту в англомовній редакції.
Щодо відсутності печатки на протоколах, то відповідач звертає увагу на те, що протоколи складені з урахуванням правил діловодства Нідерландів. При цьому, навіть в національному законодавстві України проставлення печатки юридичної особи на документі не є обов'язковим.
Що стосується невідповідності претензії, яка була направлена від імені партнера відповідача компанії Olssen B.V. в частині відсутності в останнього повноважень, відповідач зазначає, що повноваження Olssen B.V. викладені в договорі про взаємну співпрацю.
Відносно не надання документів на підтвердження повноважень експертної організації TUV Rheinland Nederland B.V., такий висновок складено у відповідності до законодавства Нідерландів, тому такий документ не є складовою частиною такого звіту.
За таких обставин, відповідач вважає, що вимога позивача про сплату коштів за поставлений товар є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
В судовому засіданні 31.07.2025 судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.08.2025 об 11:00, проте судове засідання не відбулося у зв'язку із надходженням апеляційного запиту про направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 05.08.2025 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції.
07.08.2025 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду.
Після повернення справи до суду першої інстанції, провадження у справі поновлено, призначено її розгляд по суті на 23.10.2025 об 11:15, про що 08.10.2025 постановлено відповідну ухвалу.
23.10.2025 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 30.10.2025 об 11:00, про що постановлено протокольну ухвалу. Після перерви судове засідання продовжено.
Відповідач в судовому засіданні 30.10.2025 проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
19.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (позивач) та Keynius B.V. (відповідач) укладено контракт № 19/03-ІР (далі контракт), відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати, а відповідач купити товар на умовах, в кількості, асортименті, за цінами і технічними умовами, зазначеними у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього контракту.
За умовами п.2 контракту загальна кількість товару, що постачається, а також одиниці виміру вказуються у специфікаціях до цього контракту.
Відвантаження товару, відповідно до п.3 контракту, здійснюється протягом 25 календарних днів з моменту оформлення замовлення в розмірі, узгодженому сторонами обсязі (50% вартості поставки). Наступні 50% вартості поставки сплачуються при отриманні товару відповідачем. Датою отримання вважається дата прибуття товару до відповідача, що зазначена в вантажосупровідних документах (CMR). Умови постачання товару вказуються в специфікації на кожну поставку та базуються на ІНКОТЕРМС 2020 (п.3 контракту).
У п.4 сторони визначити, що ціна товару, включаючи вартість пакування і маркування, вказується у специфікаціях до контракту на кожну партію товару. Валюта контракту та платежу є євро. Загальна вартість цього контракту складається з вартості всіх постачань товару, здійснених позивачем за цим контрактом. Загальна сума контракту складає 500 000,00 євро. Вказана загальна сума контракту є орієнтовною і не підлягає обов'язковому досягненню сторонами, а також може змінюватися протягом терміну дії цього контракту.
Відповідно до п.5 контракту відповідач зобов'язався здійснити передоплату у розмірі 50% у момент оформлення замовлення, наступні 50% в період 30 днів з моменту отримання товару покупцем.
Умови приймання-здачі товару сторони погодили у п.6 контракту, а саме: товар вважається зданим позивачем і прийнятим відповідачем за якістю - відповідно до замовлення відповідача; за кількістю місць згідно з відвантажувальними товаросупровідними документами. Остаточне приймання відбувається по прибуттю товару на місце призначення. Акт кількісно-якісного прийому складається протягом 7 днів з моменту поставки товару. Про невідповідність товару повідомляється продавець, який взяв на себе зобов'язання усунути невідповідності протягом 15 робочих днів з дати повідомлення про невідповідність. В іншому випадку товар повинен бути забраний позивачем.
У разі виявлення всередині тарної нестачі або невідповідності якості поставленого товару зразку, відповідач має право протягом 30 днів після прибуття товару заявити позивачу претензію. Документом, що підтверджує обґрунтованість претензії, сторони визнають акт експертизи Торгової (Торгово-промислової) палати або іншого компетентного органу або організації відповідної країни (п.9 контракту).
Цей контракт, за умовами п.11 контракту, набуває чинності з моменту його підписання сторонами (їх представниками) і продовжує діяти на узгоджених умовах до 31.12.2024. Всі додатки до цього контракту є невід'ємною його частиною. До цього контракту застосовується право України.
19.04.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити п.3 та п.5 контракту та викласти їх у таких редакціях:
п.3 - відвантаження товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту підписання специфікації та внесення передоплати в розмірі узгодженим сторонами (30% вартості поставки). Наступні 70% вартості поставки сплачуються впродовж 30 днів від відвантаження готової продукції. Датою відвантаження готової продукції вважається дата, що зазначена в вантажосупровідних документах (CMR). Дозволяється відвантаження частинами, раніше зазначеного терміну;
п.5 - платіж за поставлений товар здійснюється шляхом банківського переказу покупцем на розрахунковий рахунок продавця необхідної суми. Передоплата у розмірі 30% в продовж 7 днів з моменту підписання специфікації. Наступні 70% оплачуються в період 30 днів з моменту відвантаження готової продукції.
В подальшому, між сторонами 17.06.2024 укладено додаткову угоду № 2 до контракту, якою сторони змінили п.3 та п.5 контракту та виклали їх у новій редакції.
Так, за умовами п.3 контракту в редакції додаткової угоди № 2 відвантаження товару здійснюється позивачем протягом 60 календарних днів з моменту підписання специфікації. Внесення оплати в розмірі узгодженим сторонами (30% вартості поставки здійснюється протягом 7 днів з моменту відвантаження продукції. Наступні 70% вартості поставки сплачуються впродовж 30 днів від отримання готової продукції). Датою відвантаження готової продукції вважається дата, що зазначена у вантажосупровідних документах (CMR). Датою отримання готової продукції вважається дата закриття транзитної декларації Т1. Дозволяється відвантаження частинами, раніше зазначеного терміну.
Платіж за поставлений товар, відповідно до п.3 контракту в редакції додаткової угоди № 2, здійснюється шляхом банківського переказу відповідачем на розрахунковий рахунок позивача необхідної суми. Оплата у розмірі 30% в продовж 7 днів з моменту відвантаження продукції. Наступні 70% оплачуються в період 30 днів з моменту отримання готової продукції.
На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікації № 3 від 17.05.2024, № 4 від 17.06.2024, № 5 від 17.07.2024 та № 6 від 01.08.2024, яким сторони погодили найменування товару, його кількість, загальну вартість та умови оплати, які є однаковими із умовами, які відтворені у п.5 контракту в редакції додаткових угод № 1 та № 2.
Позивач на виконання умов контракту, відповідно до специфікацій № 3 від 17.05.2024, № 4 від 17.06.2024, № 5 від 17.07.2024 та № 6 від 01.08.2024 здійснив поставку товару на загальну суму 108 428,18 євро, що підтверджується копіями митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), наявних у матеріалах справи.
Відповідач зобов'язання за контрактом належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково на суму 32 320,37 євро, що підтверджується копіями платіжних інструкцій в іноземній валюті, наявними в матеріалах справи.
Станом на момент звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 76 107,81 євро, яка до теперішнього часу є не сплаченою.
18.11.2024 позивач направив експрес-доставкою DHL на адресу відповідача претензії про сплату боргу за специфікаціями № 3, № 4, № 5 та № 6, які отримані останнім 25.11.2024, проте залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що з боку позивача було істотне порушення умов контракту щодо якості поставленого товару, про що останньому було повідомлено в межах строків, передбачених контрактом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами контракт є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов'язання за умовами п.5 контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 19.04.2024 здійснити розрахунок за товар шляхом здійснення передоплати у розмірі 30% в продовж 7 днів з моменту підписання специфікації. Наступні 70% оплачуються в період 30 днів з моменту відвантаження готової продукції, а відповідно до п.5 контракту в редакції додаткової угоди № 2 від 17.06.2024 - здійснити оплату у розмірі 30% в продовж 7 днів з моменту відвантаження продукції. Наступні 70% оплачуються в період 30 днів з моменту отримання готової продукції.
При цьому, датою отримання вважається дата прибуття товару до відповідача, що зазначена в вантажосупровідних документах (CMR).
Позивачем товар за специфікацією № 3 від 17.05.2024 поставлений 28.06.2024, 31.07.2024 та 06.08.2024, за специфікацією № 4 від 17.06.2024 - 28.06.2024, 05.07.2024, 11.07.2024, 16.07.2024, за специфікацією № 5 від 17.07.2024 - 20.08.2024, за спцифікацією № 6 від 01.08.2024 - 06.08.2024, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та митними деклараціями, наявними в матеріалах справи.
Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти у визначені додатковими угодами № 1 та № 2 до контракту строки, не сплатив.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на поставку позивачем неякісного товару, проте суд не приймає ці заперечення, виходячи з наступного.
За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають у здійсненні ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов'язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Суд зазначає, що укладений між сторонами контракт є підставою для виникнення у сторін зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України та за приписами ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями п.п.3, 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.
Як вже було встановлено судом, за умовами п.6 та п.9 контракту, сторони погодили порядок прийому товару за якістю та кількістю.
Так, відповідач за умовами п.6 контракту взяв на себе зобов'язання протягом 7 днів з моменту поставки товару скласти акт кількісно-якісного прийому товару та повідомити позивача про невідповідність товару.
Також відповідно до п.9 контракту відповідач, у разі виявлення невідповідності якості поставленого товару зразку, має право протягом 30 днів після прибуття товару заявити позивачу претензію. Документом, що підтверджує обґрунтованість претензії, сторони визнали акт експертизи Торгової (Торгово-промислової) палати або іншого компетентного органу або організації відповідної країни.
Таким чином, сторони у договорі чітко визначили порядок приймання товару за якістю, чого відповідачем зроблено не було.
Твердження відповідача про те, що ним було повідомлено позивача про поставку неякісного товару в межах строків та у порядку, передбачених контрактом, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.
Так, надані відповідачем протоколи контролю якості та кількості № 3-Спец. від 16.10.2024 до Специфікації № 3, № 4-Спец. від 15.07.2024 до Специфікації № 4, № 4-Спец. від 26.07.2024 до Специфікації № 4, № 4-Спец. від 05.08.2024 до Специфікації № 4, № 5-Спец. від 07.10.2024 до Специфікації № 5, вимога Компанії Olssen B.V про повернення сплачених коштів та компенсацію збитків від 25.10.2024, а також звіт дослідження стану шаф-локерів для проєкту Юверта від 09.07.2025 до специфікації № 4 від 17.06.2024 свідчать про недотримання відповідачем положень контракту в частині наслідків поставки неякісного товару (п.6, п.9) щодо складення у визначений строк акту кількісно-якісного приймання (протягом 7 днів з моменту поставки товару), повідомлення позивача про невідповідності поставленого товару якості, отримання акту експертизи та направлення претензії у тридцятиденний строк після приймання товару з відповідним актом експертизи. Доказів наявності недоліків товару за специфікацією № 6 (ані актів кількісно-якісного прийому товару, ані протоколу контролю якості та кількості) відповідачем не надано, як і не надано доказів своєчасного повідомлення (відповідно до умов контракту) про поставку неякісного товару та актів експертизи якості товару, поставленого за специфікаціями № 3, № 5 та № 6, проведеної у погоджені умовами контракту строки.
Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Несвоєчасне повідомлення продавця про неякісний товар та без дотримання погодженої сторонами у контракті процедури підтвердження неякісності товару, проведеної у погоджені сторонами у договорі строки позбавляє покупця права посилатися на ці недоліки в майбутньому.
Враховуючи викладене суд також не може визнати як належний та допустимий доказ у справі і наданий відповідачем звіт дослідження стану товару, проведений 09.07.2025 ТЮФ Рейнланд Недерланд Б.В. майже через рік після поставки позивачем відповідного товару.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Надані відповідачем докази не є належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому судом не приймаються.
При цьому суд зазначає, що за приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження своїх доводів, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування викладених позивачем обставин.
Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідачу та наявність у останнього перед позивачем заборгованості на суму 76 107,81 євро.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 76 107,81 євро, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується валюти стягнення суд зазначає наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах.
Зважаючи на те, що відповідачем у справі є Keynius B.V., місцем реєстрації якого є Нідерланди, тобто відповідач не є резидентом України, суд вважає за можливе стягнути грошові кошти з відповідача в іноземній валюті - євро.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Keynius B.V. (Parabool 28 3364 DH Sliedrecht, Нідерланди, податковий номер NL850611568В01) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (61072, м. Харків, вул. 23 серпня, 31-б, код ЄДРПОУ 32338465) - 76 107,81 євро основного боргу, 39 577,31грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "05" листопада 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк