79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.10.2025 Справа № 914/1947/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетично інвестиційна група», м. Київ
до відповідача: Львівського комунального підприємства “Львівсвітло», м. Львів
про стягнення 761 459, 43 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): Майор І.В. - представник;
від відповідача: Цуняк Г.Б. - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетично інвестиційна група» до Львівського комунального підприємства “Львівсвітло» про стягнення 761 459, 43 грн, з яких: 760 646, 68 грн основної заборгованості та 812, 75 грн штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 1ЕІГ від 30.01.2025.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 17.09.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 15.10.2025.
У судовому засіданні 15.10.2025 оголошувалась перерва до 29.10.2025.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечила щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та просила у їх задоволенні відмовити.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач лише частково оплатив вартість спожитої електричної енергії у квітні 2025 року, поставленої на підставі договору № 1ЕІГ від 30.01.2025. Також позивач заявив до стягнення 812, 75 грн 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивач 24.03.2025 звернувся до відповідача із пропозицією внести зміни до договору, однак ЛКП “Львівсвітло» не погодилось на запропоновані зміни. Тому відповідач вимушено підписав додаткову угоду № 3 від 12.05.2025, тим самим зазнавши збитків, адже з 22.04.2025 його було передано на постачальника «останньої надії». Відповідач звертався до позивача із претензією про відшкодування завданих збитків на суму 760 646, 68 грн (на підставі пункту 9.9. договору розрахована різниця між тарифом постачальника «останньої надії» та ціною, встановленою у договорі) внаслідок недобросовісного виконання умов договору, що призвело до переходу на постачальника «останньої надії». Однак враховуючи відсутність відповіді, відповідач при оплаті рахунку самостійно відкоригував завданий постачальником збиток. Тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Позивач до відповіді на відзив долучив лист № 331/06 від 03.06.2025, в якому не погодився із претензією відповідача від 12.05.2025 та зазначив, що написання листа від 24.03.2025 не свідчило про неналежне виконання, відмову чи неможливість виконання договору; законодавство дозволяє проведення розрахунків у формі попередньої оплати, тому нерентабельних, невигідних чи дискримінаційних по відношенню до споживача пропозицій, які стосувались внесення змін в договір, не запропоновано; додаткова угода № 3 від 12.05.2025 укладена за згодою сторін. Тому позивач відмовив у перерахуванні коштів на суму 760 646, 68 грн відповідачу.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що питання «імовірних», на думку відповідача, порушень з боку постачальника, не входить до дослідження питання стягнення заборгованості за вже спожиту електричну енергію; позивач, як постачальник електричної енергії, внаслідок несплати споживачем заборгованості поніс збитки, стягнення яких є безпосереднім предметом позову; вимогу про сплату збитків відповідач висунув за період з 22.04.2025 по 29.04.2025, тобто період, який уже не охоплювався договором в частині постачання; посилання відповідача на порушення умов договору є безпідставним та необґрунтованим; волевиявлення та свобода дій відповідача не була жодним чином обмежена при підписаної додаткової угоди; сторони дійшли висновку про добровільне зменшення строку постачання, обсягів споживання, загальної вартості та розірвання договору в порядку ст. 651 ЦК України.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач виклав доводи, аналогічні доводам, викладених у відзиві на позов.
Обставини справи.
За результатами проведення публічної закупівлі в електронній системі «Prozorro» (ідентифікатор № UA-2025-01-03-004571-а) 30.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна група» (надалі - «Постачальник») та Львівське комунальне підприємство «Львівсвітло» (надалі - «Споживач») уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №1ЕІГ (надалі - договір), відповідно п. 2.1. якого Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Строк (термін) поставки (передачі) Товару: до 31 грудня 2025 року (пункт 3.1. договору).
Згідно з пунктом 5.13 договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків/актів приймання-передавання Товару має не перевищувати 30 календарних днів з дня отримання рахунку/акту приймання-передавання Товару.
Відповідно до пункту 9.9. договору у разі невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання щодо забезпечення постачання електричної енергії внаслідок протиправних дій Постачальника, а також у разі відмови оператора системи розподілу у зміні постачальника внаслідок протиправних дій Постачальника, зважаючи на, що Споживач буде змушений укласти договір з постачальником “останньої надії», постачальник зобов'язаний на вимогу Споживача відшкодувати різницю між тарифом постачальника “останньої надії» та ціною (тарифом) встановленою цим Договором, протягом усього терміну дії договору Споживача із постачальником “останньої надії» та відшкодувати збитки.
Додатком № 1 до договору є інформація про прогнозне споживання електричної енергії по місцях та об'єкт (об'єкти) електропостачання; додаток № 2 - порядок визначення та зміни ціни за одиницю товару; додаток № 3 - примірна форма Додаткової угоди про визначення ціни за одиницю Товару.
10.03.2025 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою встановили ціну за лютий 2025 року - 10,130040012 грн/кВт/год.
Додатковою угодою № 2 від 08.04.2025 сторони встановили ціну за березень 2025 року - 9,448140012 грн/кВт/год.
24 березня 2025 року позивач скерував відповідачу лист про внесення змін в договір, запропонувавши виключити п. 13.7 договору та передбачити можливість авансових платежів.
27 березня 2025 року позивач скерував відповідачу лист про внесення змін в договір, запропонувавши здійснювати оплату авансовими платежами.
Відповідач листом від 31.03.2025 надав відповідь та не прийняв пропозицію щодо внесення змін до договору.
Надалі позивач листом від 31.03.2025 повідомив про припинення дії договору з 22.04.2025 та переведення споживача на постачальника «останньої надії».
На виконання умов договору 8 травня 2025 року позивач надіслав відповідачу на офіційну електронну пошту рахунок та акт приймання-передачі на суму 6 936 567, 17 грн.
Акт приймання-передачі товару підписано сторонами без зауважень.
12 травня 2025 року сторони підписали додаткову угоду №3 до договору про постачання електричної енергії від 30 січня 2025 року, відповідно до п. 1 якої ціна за одиницю товару у квітні місяці 2025 року склала 8,413008012 грн/кВт/год.
У пункті 2 додаткової угоди №3 від 12.05.2025 зазначено, що керуючись ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України, підпунктом 1 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», пунктами 3.4, 13.6 та 13.8 договору про постачання електричної енергії споживачу від 30 січня 2025 року № 1ЕІГ, сторони дійшли до взаємної згоди щодо внесення змін до пунктів 3.1, 3.3, 5.1, 13.1 Договору та викладення їх у іншій редакції. Зокрема, був змінено строк (термін) поставки (передачі) Товару: до « 21» квітня 2025 року (включно); змінено обсяги закупівлі та загальну суму договору.
Також у додатку № 1 - договірні обсяги закупівлі електричної енергії відображено, що з 01.04.2025 по 21.04.2025 спожито 824 505 кВт/год.
12.05.2025 відповідач уклав з договір про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії".
Також 12.05.2025 відповідач скерував позивачу претензію про відшкодування 760 646, 68 грн збитків, завданих внаслідок недобросовісного виконання умов договору.
Позивач листом від 03.06.2025 не погодився із претензією відповідача та відмовив у перерахуванні коштів.
Відповідач сплатив позивачу 6 175 920, 49 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 265 від 27.05.2025.
09.06.2025 позивач скерував відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості № 341/06, в якій просив сплатити 760 646, 68 грн у п'ятиденний строк з дня її отримання.
Враховуючи відсутність оплати, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно з частиною 3 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина 6 статті 276 Господарського кодексу України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п. 1.1.1. ПРРЕЕ).
Згідно з пунктом 6.1.17. ПРРЕЕ попередній електропостачальник не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу має виставити споживачу рахунок за електричну енергію, сформований на підставі прогнозних даних комерційного обліку, наданих адміністратором комерційного обліку.
Відповідно до пункту 6.1.21. ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.
Згідно із частиною 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За змістом пункту 4.7., 4.8. ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Сторони у справі 30.01.2025 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 1ЕІГ.
Позивач поставив відповідачу з 01.04.2025 по 21.04.2025 електричну енергію у кількості 824 505 кВт/год, вартістю 6 936 567, 17 грн.
Акт приймання-передачі електроенергії № 390 від 12.05.2025 підписаний сторонами без зауважень.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк оплати заборгованості за договором за розрахунковий період квітень 2025 року: з 09 травня по 07 червня 2025 року (включно).
Відповідач 27.05.2025 оплатив позивачу 6 175 920, 49 грн.
Тобто неоплаченими залишились 760 646, 68 грн.
Відповідач ствердив, що враховуючи приписи пункту 9.9. договору, позивач завдав йому збитків внаслідок недобросовісного виконання умов договору, що призвело на перехід на постачальника «останньої надії», тому при оплаті рахунку такий самостійно відкоригував завданий йому збиток постачальником на суму 760 646, 68 грн.
Поряд з цим, суд вважає, що такі дії відповідача не відповідають ні приписам чинного законодавства, ні умовам договору.
Пунктом 5.12 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Також і в частині 2 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Тобто відповідач має обов'язок оплатити кошти саме на рахунок із спеціальним режимом використання, а також на відшкодування збитків у разі доведення наявності усіх складових для їх стягнення.
Однак обов'язок споживача оплатити фактично спожиту електричну енергію не ставиться в залежність від можливості відшкодувати збитки, завдані постачальником на підставі пункту 9.9. договору.
Приписи пункту 9.9. договору передбачають можливість відшкодування різниці між тарифом постачальника “останньої надії» та ціною (тарифом) встановленою цим Договором, протягом усього терміну дії договору Споживача із постачальником “останньої надії» та відшкодувати збитки у випадках, передбачених договором.
Тобто правовою природою зазначеного відшкодування є збитки, а термін відшкодування не є тотожним терміну - зарахування. Ні приписи чинного законодавства, ні умови договору не передбачають право споживача самостійно зменшувати оплату вартості поставленої електричної енергії на розмір збитків, які нараховані споживачем постачальнику за порушення останнім своїх зобов'язань за договором.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення коштів за фактично спожиту електричну енергію. Тому доказування наявності/відсутності правових підстав для відшкодування відповідачем позивачу збитків, виходить за межі предмета доказування у цій справі.
Пунктом 6.1.9 договору передбачено, що споживач має право оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача, а у пункті 11.2 також зазначено, що сторона не позбавлена права щодо вирішення спору у судовому порядку.
Однак доказів оскарження дій постачальника матеріали справи не містять.
Тому враховуючи викладене, а також взявши до уваги підписання додаткової угоди № 3 від 12.05.2025 за взаємною згодою, суд вважає позовні вимоги позивача в частині заявленого до стягнення основного боргу на суму 760 646, 68 грн обґрунтованими та доведеними.
Крім того, позивач заявив до стягнення 812, 75 грн 3% річних за період з 08.06.2025 по 20.06.2025 на суму 812, 75 грн.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок, суд встановив, що такий є правильним.
Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 760 646, 68 грн заборгованості зі сплати фактично спожитої електричної енергії та 812, 75 грн 3% річних.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Львівського комунального підприємства “Львівсвітло» (місцезнаходження: 79068, місто Львів, вул. Лінкольна, будинок 8; ідент. код: 03348577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетично інвестиційна група» (місцезнаходження: 01014, місто Київ, вул.Бойчука Михайла, будинок 43, офіс 5; ідент. код: 44494907) 760 646, 68 грн заборгованості, 812, 75 грн 3% річних та 11 421, 89 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.11.2025.
Суддя Никон О.З.