ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/4874/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до ОСОБА_1
про стягнення 149 755,09 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі також - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 112 231,52 грн, інфляційних втрат в розмірі 29 324,36 грн, 3% річних в розмірі 8 199,21 грн.
Предметом спору в справі є стягнення заборгованості за неналежне виконання договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 саме як підприємцем.
На момент укладення договору відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а спірні правовідносини виникли виключно у межах його господарської діяльності. Зазначене відповідає вимогам пункту 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарські суди розглядають справи між суб'єктами господарювання щодо господарських правовідносин.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/12220/19, втрата фізичною особою статусу підприємця після укладення договору не змінює господарську підсудність спору, якщо правовідносини виникли з господарської діяльності.
Велика Палата зазначила, що: "визначальним для вирішення питання підсудності є не тільки суб'єктний склад учасників спору на момент його розгляду, але й характер спірних правовідносин на момент їх виникнення."
Таким чином, даний спір підсудний господарському суду, оскільки виник з господарських відносин між суб'єктами господарювання.
Відповідно до ухвали від 09.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/4874/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду про відкриття була отримана відповідачем 12.05.2025, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документу до електронного кабінету.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
20.12.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Шабшай Галиною Миколаївною (далі - споживач) укладено Договір № 02503611000101 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (далі - Договір), відповідно до якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послугу з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати надати послугу за встановленим тарифом і строки і на умовах, що передбачені Договором.
Відповідно до п. 34 Договору, цей договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до дати набрання чинності новим договором про надання комунальних послуг з постачальником гарячої води, укладеного за правилами, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
За твердженнями позивача, Договір виконувався сторонами належним чином до листопада 2021 року.
У той же час, з 01.11.2021 споживачам за адресою: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18 надаються послуги з постачання гарячої води за індивідуальними договорами з постачання гарячої води, які є договорами приєднання. Доказом безумовної згоди споживача на приєднання до публічного договору є продовження отримання послуг з постачання гарячої води, що надаються позивачем.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що відповідачем неповно виконувалися зобов'язання з оплати отриманих послуг, внаслідок чого за період з листопада 2021 по липень 2023 утворилась заборгованість у розмірі 112 231,52 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З набуттям чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року № 1022.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, автоматично вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго», споживачі (співвласники багатоквартирного будинку) не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин (колективний споживач, колективний договір або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) та не уклали відповідний договір з КП «Київтеплоенерго».
Як встановлено судом, на вимогу Закону України «Про житлово-комунальні послуги», КП «Київтеплоенерго» оприлюднило на своєму офіційному сайті тексти типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, що є публічними договорами приєднання за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.
Доказом безумовної згоди споживача на приєднання до зазначеного публічного договору є продовження отримання послуг з постачання теплової енергії, що надаються позивачем. Крім того, відповідачем не вчинені дії з відключення від послуг з постачання теплової енергії в порядку чинного законодавства.
Абзац 3 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що якщо споживач, який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт надання позивачем послуг відповідачу відображено в актах надання послуг з постачання теплової енергії за спірний період. Відповідач жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості за послуги, які були надані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18 не надав. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 112 231,52 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційної складової вказаної вище заборгованості в розмірі 29 324,36 грн та 3% річних в розмірі 8 199,21 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в частині стягнення з ОСОБА_1 3% річних у розмірі 8 199,21 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат в розмірі 29 324,36 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість в розмірі 112 231,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 29 324,36 грн, 3% річних в розмірі 8 199,21 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.11.2025.
Суддя Ю.О. Підченко