ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
04.11.2025Справа № 910/13453/25
Суддя Господарського суду міста Києва Усатенко І.В., розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор"
до Фізичної особи - підприємця Шевцової Наталі Романівни
про видачу судового наказу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи - підприємця Шевцової Наталі Романівни про стягнення за Кредитним договором № 1217269 від 30 листопада 2024 року заборгованості у розмірі 12 544.00 грн., з якої 7000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту та 5544,00 грн. заборгованість за відсотками.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В свою чергу суд зауважує, що за приписами частини 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають право звернутись юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За змістом п.4 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, визначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, в якості боржника заявник визначив Фізичну особу-підприємця Шевцову Наталю Романівну.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Пунктом 73 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05.06.2018 року зазначено, що з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Судом встановлено, що, Кредитний договір №1217269 від 30 листопада 2024 року було укладено з фізичною особою Шевцовою Наталею Романівною, а не Фізичною особою-підприємцем Шевцовою Наталею Романівною.
Крім того, суд акцентує увагу заявника на пункті 1.6 Кредитного договору, а саме: Цільове призначення кредиту(мета отримання кредиту): на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч.3 ст.147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Однак, як встановлено згідно наданих до заяви доказів підставою звернення до суду є саме несплата за Кредитним договором №1217269 від 30 листопада 2024 року, який укладено не з фізичною особою-підприємцем, а з фізичною особою.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 152 ГПК України суд відмовляє заявнику у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
У даному випадку суд за аналогією застосовує положення п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України оскільки заява не підлягає розгляду у порядку наказного провадження через невідповідність суб'єктного складу.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у видачі такого судового наказу на підставі п.4 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Крім того, суд доводить до відома заявника, що відповідно до ч.2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до відповідного суду загальної юрисдикції.
Керуючись статтями 12, 148, 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" про видачу судового наказу за вимогою до Фізичної особи - підприємця Шевцової Наталі Романівни про стягнення за Кредитним договором № 1217269 від 30 листопада 2024 року заборгованості у розмірі 12 544.00 грн. відмовити
2. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Усатенко І.В.