вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4620/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 2; ідентифікаційний код 38531013)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37; ідентифікаційний код 44030977)
про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 у загальному розмірі 44 039,85 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023, яке полягає у неповерненні у встановлений строк отриманих від позивача грошових коштів у сумі 40 000,00 грн.
Внаслідок невиконання грошового зобов'язання у визначений договором строк, позивач також нарахував 857,68 грн - 3% річних та 3 182,17 грн - інфляційних втрат.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом з'ясовано, що відповідача не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, поштова кореспонденція суду направлялася на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Так, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 20.08.2025 відповідачу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" (ідентифікаційний код 44030977), за адресою: 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до рекомендованого повідомлення (№0610275989854) про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 20.08.2025 отримана відповідачем - 01.09.2025 (а.с. 42).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 20.08.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129631792) надіслано судом 20.08.2025, зареєстровано в реєстрі 20.08.2025 та забезпечено надання загального доступу - 21.08.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 20.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (01.09.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 16.09.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 04.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
20.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 у загальному розмірі 44 039,85 грн, відповідно до якої просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 у розмірі 44 039,85 грн, з яких: 40000,00 грн - основний борг; 3 182,17 грн інфляційні втрати та 857,68 грн - 3% річних;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" 3 028,00 грн - судових витрат по сплаті судового збору, 3 500,00 грн судових витрат на правову допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 справу №904/4620/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
20.08.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
06.10.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 у загальному розмірі 44 039,85 грн залишено без руху.
17.10.2025 до господарського суду за допомогою засобів поштового зв'язку від представника позивача надійшла заява (вх. суду №45673/25 від 17.10.2025) про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
В період з 15.10.2025 по 28.10.2025 судом не приймалося процесуальних рішень у справі у зв'язку із перебуванням судді Іванової Т.В. у відрядженні.
29.10.2025 ухвалою господарського суду продовжено розгляд справи №904/4620/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 у загальному розмірі 44 039,85 грн за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023, в частині неповернення у визначений договором строк отриманих грошових коштів у сумі 40 000,00 грн, що призвело до утворення заборгованості за основним зобов'язанням. Внаслідок невиконання грошового зобов'язання у визначений договором строк, позивач також нарахував 857,68 грн - 3% річних та 3 182,17 грн - інфляційних втрат.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови.
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
(4) Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
1. Укладення та умови договору
16.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шатер", як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східсейлс", як позичальником, укладено договір поворотної фінансової допомоги №16/11 (далі - договір, а.с. 6-7), відповідно до умов пункту 1.1. якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а постачальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в повному обсязі в обумовлений цим договором строк.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що грошовими коштами за цим договором є національна українська валюта - гривня.
Поворотна фінансова допомога с безвідсотковою (не передбачає будь яке нарахування та (або) сплату відсотків або іншої винагороди позичальником на користь позикодавця) та має бути повернена у обумовлений цим договором термін (пункт 1.3. договору).
Згідно із пунктом 2.1. договору визначено, що розмір поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 150 000,00 грн.
Умовами пункту 3.1. договору сторони передбачили, що позикодавець надає фінансову допомогу протягом строку дії цього договору. Фінансова допомога може надаватися частинами у загальній сумі. що не перевищує розміру фінансової допомоги, визначеного у пункті 2.1 цього договору
Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Поворотна фінансова допомога може надаватися частками (пункт 3.2. договору).
Поворотна фінансова допомога (її частина) вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника (пункт 3.3. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк на який надається поворотна фінансова допомога (або її окрема частина) позичальникові становить 365 календарних днів з дати, що обумовлена пунктом 3.3 цього договору.
При настанні дати, вказаної в пункті 4.1. цього договору, Позичальник зобов'язується протягом двох календарних днів повернути позикодавцю фінансову допомогу (її відповідну частину) у повному обсязі у будь який, не заборонений законодавством спосіб (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1 усі спори за цим договором, за якими не досягнуто згоди, вирішуються відповідно до законодавства України.
Цей договір підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їх печатками та вважається укладеним з моменту надання поворотної фінансової допомоги позичальнику. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, кожна сторона вправі вимагати дострокового розірвання Договору. Строк надання поворотної фінансової допомоги може бути подовжено за згодою сторін, у цьому випадку строк дії договору подовжується на відповідний строк. Поворотна фінансова допомога може бути повернена позичальником достроково (пункти 7.1. - 7.4. договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Позивачем на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 надано відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 311 від 16.11.2023 (а.с. 8).
3. Неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний повернути отримані кошти протягом 365 календарних днів з дати їх надання.
Як вказано вище 16.11.2023 позивачем на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги надано відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 150 000,00грн.
Таким чином, строк повернення фінансової допомоги за вказаним договором настав 16.11.2024.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, повернувши позивачу 110 000, грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 04.12.2023 на суму 48 000,00 грн (а.с. 9); від 07.05.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 11), від 06.06.2024 на суму 7 000,00 грн (а.с. 10), від 08.08.2024 на суму 30 000, грн (а.с. 12).
Вказана сума боргу підтверджується також складеним сторонами актом звірки взаємних розрахунків по стану за період: листопад 2023 року - липень 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шатер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" (а.с. 13).
4. Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, керуючись зазначеними положеннями здійснив розрахунок (а.с. 3-4) і заявив до стягнення з відповідача 857,68 грн - 3% річних та 3 182,17 грн - інфляційних втрат.
Суд відзначає, що відповідач доказів сплати вказаної заборгованості чи контррозрахунку не надав, а відтак заявлені позивачем вимоги належним чином не спростовані.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 Цивільного кодексу України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України (стаття 1050 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шатер", як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східсейлс", як позичальником, укладено договір поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 (а.с. 6-7).
Позивачем на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 надано відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 311 від 16.11.2023 (а.с. 8).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний повернути отримані кошти протягом 365 календарних днів з дати їх надання.
Як вказано вище, 16.11.2023 позивачем на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги надано відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 150 000,00 грн.
Таким чином, строк повернення фінансової допомоги за вказаним договором настав 16.11.2024.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, повернувши позивачу 110 000, грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 04.12.2023 на суму 48 000,00 грн (а.с. 9); від 07.05.2024 на суму 25 000,00 грн (а.с. 11), від 06.06.2024 на суму 7 000,00 грн (а.с. 10), від 08.08.2024 на суму 30 000, грн (а.с. 12).
Вказана сума боргу підтверджується також складеним сторонами актом звірки взаємних розрахунків по стану за період: листопад 2023 року - липень 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шатер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" (а.с. 13).
Господарським судом встановлено, що відповідач доказів сплати вказаної заборгованості чи контррозрахунку не надав, а відтак заявлені позивачем вимоги належним чином не спростовані.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування повернення наданої відповідачу поворотної фінансової допомоги у повному обсязі. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів отриманих від позивача у вигляді поворотної фінансової допомоги, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання вказаних коштів та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута відповідачем позивачу у встановленому договором розмірі та строки.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач, відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України, здійснив розрахунок (а.с. 3-4) і заявив до стягнення з відповідача 857,68 грн - 3% річних та 3 182,17 грн - інфляційних втрат.
Суд відзначає, що відповідач доказів сплати вказаної заборгованості чи контррозрахунку не надав, а відтак заявлені позивачем вимоги належним чином не спростовані.
Господарський суд, здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій, заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що вони є вірними.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо 40 000,00 грн - основного боргу, 857,68 грн - 3% річних та 3 182,17 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 40 000,00 грн - основного боргу, 857,68 грн - 3% річних та 3 182,17 грн - інфляційних втрат.
VІ. Судові витрати
Стосовно судових витрат позивача по сплаті судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Стосовно судових витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №2407 від 24.07.2025, копію платіжної інструкції №227 від 25.07.2025 про оплату послуг правничої допомоги на суму 3 500,00 грн, копію ордеру серії АЕ №1412340 від 05.08.2025 про надання правничої допомоги, копію свідоцтва №2053 від 21.09.2009 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Вирішуючи питання стосовно судових витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Слід зазначити, що позивачем у поданій до суду позовній заяві було повідомлено господарський суд, що попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу складає 3 500,00 грн.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Господарський суд, дослідивши надані документи на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу, зазначає наступне.
Пунктом 1.1. договору про надання правової допомоги №2407 від 24.07.2025 встановлено, що замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шатер" доручив і зобов'язався оплатити, а виконавець (адвокат) взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно із пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги №2407 від 24.07.2025 виконавець взяв на себе надання наступної правової допомоги:
- представництво інтересів замовника у суді про стягнення залишку заборгованості у розмірі 40 000,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс".
Вартість послуг за представництво інтересів замовника по справі, яка зазначена у пункті 2.1. даного договору складає 3 500,00 грн. Оплата послуг буде здійснена замовником протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури (пункти 4.1.-4.2. договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання договору про надання правової допомоги №2407 від 24.07.2025 здійснено оплату послуг правової допомоги адвоката у розмірі 3 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням 127 від 25.07.2025.
Господарський суд звертає увагу на тому, що судові витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише в тій частині, яка безпосередньо пов'язана з підготовкою та розглядом справи по суті.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.
Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Оцінюючі наведені вище доводи, з урахуванням наданих позивачем доказів в підтвердження обсягу наданих послуг з надання професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та задоволення у повному обсязі вимоги про стягнення судових витрат на (правничу) правову допомогу у заявленому позивачем розмірі та стягнення з відповідача на користь позивача 3 500,00 грн - судових витрат на правничу (правову) допомогу.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №16/11 від 16.11.2023 у загальному розмірі 44 039,85 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східсейлс" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37; ідентифікаційний код 44030977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шатер" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Панікахи, будинок 2; ідентифікаційний код 38531013) 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок) - основного боргу, 857,68 грн (вісімсот п'ятдесят сім гривень шістдесят вісім копійок) - 3% річних, 3 182,17 грн (три тисячі сто вісімдесят дві гривні сімнадцять копійок) - інфляційних втрат, 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - судових витрат по сплаті судового збору та 3 500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) - судових витрат на правничу (правову) допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 05.11.2025
Суддя Т.В. Іванова