ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 жовтня 2025 року Справа № 902/133/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Машкевич О.С.
від відповідача: Романюк І.М.
від приватного виконавця: Дяків В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року та додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року у справі №902/133/24 та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс", Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 (повний текст складено 01 вересня 2025 року, суддя Тварковський А.А.) за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08.08.2025 (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11.08.2025) на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, подану у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК АЛЬЯНС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ"
про стягнення 6013204,68 грн
11 серпня 2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08 серпня 2025 року (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11 серпня 2025 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні ВП №75900634 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 02 серпня 2024 року у справі №902/133/24, у якій заявник просить суд:
- зупинити проведення аукціону, призначеного на 01 вересня 2025 року, та реалізацію нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. "Ж-2"; "Ж-1", розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., буд.14, загальною площею (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, через електронні торги (СЕТАМ) у виконавчому провадженні №75900634, на час судового розгляду даної скарги;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо оголошення аукціону та передачі на реалізацію нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. "Ж-2"; "Ж-1", розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., буд.14, загальною площею (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, через електронні торги (СЕТАМ) у виконавчому провадженні №75900634 та зобов'язати приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича усунути порушення (поновити порушене право заявника);
- визнати неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності ФОП Семко Володимира Зіновійовича, щодо визначення вартості майна та використання звіту про оцінку майна, складеного 30 липня 2025 року за його результатами, та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 23 липня 2025 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №75900634.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 частково задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08 серпня 2025 року (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11 серпня 2025 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у справі №902/133/24.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо оголошення аукціону та передачі на реалізацію нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. "Ж-2"; "Ж-1", розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., буд.14, загальною площею (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, через електронні торги (СЕТАМ) у виконавчому провадженні №75900634 та зобов'язано приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В решті вимог скарги відмовлено.
Вказана ухвала мотивована тим, що судом не встановлено будь-яких порушень ані під час призначення приватним виконавцем суб'єкта оціночної діяльності та винесення відповідної постанови, ані щодо дотримання 10-денного строку для визначення вартості майна боржника за взаємною згодою із стягувачем, ані щодо використання звіту оцінки майна та порядку його надсилання сторонам виконавчого провадження. Не встановлено судом також і порушення виконавцем порядку ознайомлення сторін виконавчого провадження зі звітом про оцінку майна.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що дії щодо передачі приватним виконавцем нерухомого майна для реалізації на електронні торги за наявності чинного арешту суперечать ухвалі слідчого судді, положенням статті 170 КПК України та нівелюють саме призначення арешту як забезпечувального заходу у кримінальному провадженні. Відтак вони не можуть вважатися правомірними, а тому скарга у цій частині задоволено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року в частині, якою вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08.08.2025 (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11.08.2025) задоволено та ухвалити нове рішення (постанову), яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08.08.2025 (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11.08.2025) про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо оголошення аукціону та передачі на реалізацію нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. “Ж-2»; “Ж-1», розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., буд.14, загальною площею (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, через електронні торги (СЕТАМ) у виконавчому провадженні №75900634 відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що приватний виконавець, з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не має права звертати стягнення на майно боржника, яке арештоване на підставі рішення чи ухвали суду на час звернення на нього стягнення. Накладені ухвалами суду арешти, в будь-якому разі не є перешкодою для примусового звернення стягнення на таке майно, як і для подальшої реєстрації набутих на підставі звернення стягнення речових прав. Системний аналіз приписів нормативно-правових актів у сфері примусового виконання рішень суду свідчить про те, що арештоване нерухоме майно може бути реалізованим в процедурі примусового виконання з арештами, заборонами, а також з арештами накладеними на підставі ухвал суду, які хоч і виконавець не вправі знімати, однак такі мають бути знятими судом після реалізації такого майна. Зазначений висновок повністю узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №211/129/18ц, за змістом якого суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення.
Крім того, стороною приватного виконавця наголошується, що жодних прав боржника у виконавчому провадженні №75900634 не порушено, що згідно положень частини 2 статті 343 ГПК України є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні скарги. Зазначене випливає з того, що згідно ухвали слідчого судді від 17 квітня 2024 року у справі №757/17242/24-к саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (ЄДРПОУ 43413041) є боржником тобто зобов'язаною, а не управненою стороною. Ухвала про накладення арешту, на яку покликається представник боржника, виключно обмежує права боржника, а не наділяє його новими перевагами.
Апелянт звертає увагу на те, що рішення Господарського суду Вінницької області, яке виконує у примусовому порядку приватний виконавець, було ухваленим 11 квітня 2024 року, тобто до постановлення зазначеної вище ухвали слідчим суддею. У кримінальному провадженні, в межах якого постановлялася зазначена вище ухвала, ще не ухвалено жодного рішення про спеціальну конфіскацію відповідно до статті 96-1 КК України і не відомо чи взагалі буде ухвалено, натомість рішення суду, яке виконується в примусовому порядку у виконавчому провадженні №75900634, вже набрало законної сили та відповідно до приписів Конституції і законів України підлягає до обов'язкового виконання, і позитивний обов'язок держави забезпечити його виконання вже настав.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ТОВ "АМК Альянс" також звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року в частині, якою вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08.08.2025 (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11.08.2025) задоволено та ухвалити нове рішення (постанову), яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08.08.2025 (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11.08.2025) про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо оголошення аукціону та передачі на реалізацію нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. “Ж-2»; “Ж-1», розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., буд.14, загальною площею (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, через електронні торги (СЕТАМ) у виконавчому провадженні №75900634 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стягувач стверджує, що боржником ні в самій скарзі, ні під час розгляду скарги по суті не надано належних та допустимих доказів того, що дії приватного виконавця щодо виконання законного рішення суду є такими, що не відповідають вимогам законодавства, а також якимось чином порушують права боржника. Жодних прав боржника у виконавчому провадженні №75900634 не було порушено. Даний факт судом першої інстанції було повністю проігноровано. А згідно частини 2 статті 343 ГПК України, відсутність порушених прав є достатньою підставою для відмови у задоволенні скарги.
Стягувач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що приватний виконавець, з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не має права звертати стягнення на майно боржника, яке арештоване на підставі рішення чи ухвали суду на час звернення на нього стягнення. Накладені ухвалами суду арешти, в будь-якому разі не є перешкодою для примусового звернення стягнення на таке майно, як і для подальшої реєстрації набутих на підставі звернення стягнення речових прав.
Крім того, на переконання позивача, судом першої інстанції зовсім не було надано оцінку тому факту, що у кримінальному провадженні, на яке посилається боржник, ще не ухвалено жодного рішення про спеціальну конфіскацію, та взагалі невідомо чи буде ухвалене. Натомість є рішення господарського суду, яке набрало законної сили, та в силу вимог діючого законодавства є обов'язковим до виконання та час його виконання вже настав. А отже, очевидним є те, що дії приватного виконавця, а саме оголошення аукціону та передача на реалізацію у виконавчому провадженні ВП №75900634 арештованого нерухомого майна жодних прав боржника не порушує. Судом першої інстанції даний факт залишено поза увагою.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" також не погодилось з ухвалою від 28 серпня 2025 року та звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 в частині відмови у визнанні неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності ФОП Семко Володимира Зіновійовича, щодо визначення вартості майна та використання звіту про оцінку майна, складеного 30 липня 2025 року за його результатами, та скасуванні постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 23.07.2025 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №75900634, і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги в цій частині. В іншій частині залишити ухвалу без змін.
Боржник посилаючись на частину 1 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, наполягає на тому, що він не отримував повідомлення про результати оцінки вартості майна, як цього вимагає частина 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Матеріали справи не містять доказів належного поштового відправлення приватним виконавцем Білецьким І.М. висновку про вартість майна та відповідно отримання його ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".
При цьому, апелянт посилається на правову позицію, сформовану Верховним Судом у постанові від 26 березня 2020 року у справі №520/1745/18-ц, у якій вказано, що проведення оцінки без безпосереднього огляду об'єкту дослідження нерухомого майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які суттєво впливають на достовірність оцінки, що в свою чергу може привести до реалізації майна за ціною нижчою, ніж реальна ринкова вартість.
Скаржник стверджує, що неправильне визначення початкової вартості реалізації майна порушує засаду справедливості та об'єктивності виконавчого провадження, яка передбачена пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження". З матеріалів справи слідує, що боржник звертався до приватного виконавця із заявою від 18 листопада 2024 року про проведення повторної оцінки майна, однак така була залишена останнім без відповіді та задоволення. Таким чином, наявні у справі докази в сукупності з доводами боржника свідчать про те, що проведена в межах виконавчого провадження, є неправильною та не відображає дійсної ринкової вартості об'єкта. Реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю (пункт 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22).
Також, боржник вважає, що Господарський суд Вінницької області розглянув скаргу ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на неправомірні дії приватного виконавця Білецького І.М. без повного дослідження та з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки не було досліджено матеріали виконавчого провадження.
Крім того, додатковою ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року у справі №902/133/24 задоволено заяву приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича вих. №б/н від 02 вересня 2025 року (вх. канцелярії суду №01-34/9256/25 від 03 вересня 2025 року) щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. № б/н від 08 серпня 2025 року (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11 серпня 2025 року) на дії приватного виконавця.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Подільська, буд. 1В, село Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337, код ЄДРПОУ 43413041) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (вул. Грабовського, буд. 11, оф. 104, м. Львів, 79013, РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" не погодилось з додатковою ухвалою від 12 вересня 2025 року та звернулось до апеляційного господарського суду з доповненнями до апеляційної скарги, у яких просить суд скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року у справі №902/133/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви адвоката Дяківа Володимира Богдановича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в справі №902/133/24 у повному обсязі.
При цьому, апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року, якою було призначено до розгляду скаргу ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на 14:00 28.08.2025, одночасно також було вирішено питання і в частині вжиття заходів її забезпечення, з метою унеможливлення незаконного проведення аукціону 01 вересня 2025 року та відповідно реалізації майна на час судового розгляду скарги. Натомість, адвокат Дяків В.Б. посилається необґрунтовано у своїй заяві про стягнення витрат на правничу допомогу щодо цієї вимоги також. Отже, фактично судом було розглянуто під час судового засідання дві взаємопов'язані вимоги.
Скаржник вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є належним чином обґрунтованим, підтвердженим, та не є співмірним зі складністю розгляду даної скарги й витраченим часом адвоката на представництво інтересів приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. в межах справи №902/133/24, оскільки адвокат Дяків В.Б. брав участь лише в одному судовому засіданні 28 серпня 2025 року у режимі відеоконференції, що не потребувало додаткового часу та витрат на дорогу. До того ж адвокатом не було надано ні детального опису наданих послуг та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ні акта приймання-передачі наданих послуг.
Апелянт доводить, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилкового не взяв до уваги заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" з посиланням на висновок Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Також боржник наполягає на тому, що спір виник з вини приватного виконавця, та суд визнав неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. щодо оголошення аукціону та передачі на реалізацію майна, а тому судові витрати покладаються на підставі частини 9 статті 129 ГПК України та частини 1 статті 344 ГПК України на приватного виконавця, а не на боржника в особі ТОВ "ВТ "ДЕВЕЛОПМЕНТ".
Листом №902/133/24/4842/25 від 12 вересня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.
23 вересня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/133/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2025 року у справі №902/133/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22 жовтня 2025 року об 10:20 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2025 року у справі №902/133/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс" та Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2025 року у справі №902/133/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24. Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс" та Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.
06 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс" - адвоката Машкевич Ольги Сергіївни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/133/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2025 року у справі №902/133/24 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс" - адвоката Машкевич Ольги Сергіївни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/133/24.
13 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Дяківа Володимира Богдановича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/133/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року у справі №902/133/24 задоволено заяву представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Дяківа Володимира Богдановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/133/24.
20 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Романюка Івана Миколайовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі №902/133/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
20 жовтня 2025 року від ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" надійшов відзив на апеляційні скарги стягувача та приватного виконавця, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу в оскаржуваній учасниками частині законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційних скарг просить відмовити.
Боржник зазначає, що наявність у відповідному реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Доводить, що права боржника вже є порушеними самим фактом початку підготовки приватним виконавцем процесу реалізації майна у період дії арешту та заборони судом розпоряджатися даним майном. Більш того, всупереч ухвалі Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у даній справі, якою визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. щодо оголошення аукціону та передачі на реалізацію нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. «Ж-2»; «Ж-1», розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., буд.14, загальною площею (кв.м): 1758,3, та зобов'язано приватного виконавця Білецького І.М. усунути порушення (поновити порушене право заявника), останній все одно провів аукціон та вже визначив переможця. Що свідчить про систематичність протиправних дій приватного виконавця та невиконання судових рішень.
Боржник вважає, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано прийшов до висновку в оскаржуваній ухвалі від 28 серпня 2025, що обтяження вжите в межах кримінальної справи є перешкодою для відчуження вказаного нерухомого майна будь-яким суб'єктом, у тому числі і приватним виконавцем, оскільки за змістом ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року заборона стосується невизначеного кола осіб, а не лише боржника, як стверджував представник приватного виконавця.
Крім того, у відзиві боржником заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме рецензії на Звіт з незалежної оцінки майна: нежитлова будівля холодильника-розподілювача літ. "Ж-2", "Ж-1" загальною площею 1758,3 кв. м від 09 вересня 2025 року та лист Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" про візуальний огляд холодильних камер та обладнання за адресою вул. Данила Апостола, буд. 14, м. Львів.
Розглянувши клопотання про долучення доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об'єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).
Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18, від 16 грудня 2020 року у справі №908/1908/19.
З доданих до відзиву на апеляційні скарги Звіту з незалежної оцінки майна від 09 вересня 2025 року та листа Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" про візуальний огляд холодильних камер та обладнання від 03 жовтня 2025 року вбачається, що вони датовані вже після постановлення оскаржуваної ухвали 28 серпня 2025 року, а тому є новими доказами та не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції незалежно від причин їх неподання.
Апеляційний суд не приймає подані боржником докази.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2025 року у справі №902/133/24 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Романюк Івана Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/133/24.
21 жовтня 2025 року від представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Дяківа Володимира Богдановича надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній звертає увагу суду апеляційної інстанції на правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.) від 13 лютого 2024 року у справі №910/11252/22 та просить їх врахувати.
22 жовтня 2025 року від ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" надійшли додаткові пояснення, у яких заявник зазначає, що представник приватного виконавця доводить, що під час розгляду даної справи підлягає врахуванню правові висновки висловлені Верховним Судом у справі №910/11252/22, які, на думку представника апелянта, є релевантними до справи № 902/133/24. Разом з тим, боржник вважає, що дане твердження дійсності не відповідає, а наведені висновки є довільним трактуванням тексту постанови Верховного суду по справі №910/11252/22.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2025 року у справі №902/133/24 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24 жовтня 2025 року об 11:00 год.
22 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Леляк Ярослава Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/133/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2025 року у справі №902/133/24 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" - адвоката Леляк Ярослава Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/133/24.
23 жовтня 2025 року від представника Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - адвоката Дяківа Володимира Богдановича надійшли заперечення на апеляційну скаргу боржника на додаткову ухвалу від 12 вересня 2025 року.
У запереченнях заявник вказує, що про судові витрати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на правову допомогу було заявлено у судовому засіданні 28 серпня 2025 року та докази подано без пропуску п'ятиденного строку на подання доказів понесених витрат після постановлення ухвали від 28 серпня 2025 року за результатами розгляду скарги. Детальний опис робіт не вимагається, оскільки у даному випадку між адвокатом та замовником узгоджено фіксований розмір гонорару; розмір гонорару є співмірним з огляду на складність справи. Крім того не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що адвокат брав участь лише у одному засіданні, адже поза цим він також витрачав час на цю справу (вивчав матеріали скарги та виконавчого провадження, вивчав судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, складав та подавав заперечення на скаргу).
В судових засіданнях 22 жовтня 2025 року та 24 жовтня 2025 року, які проводились в режимі відеоконференції, представники позивача, відповідача та приватного виконавця повністю підтримали вимоги і доводи викладені відповідно в їх апеляційних скаргах.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, ухвали місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
28 квітня 2024 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/133/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК АЛЬЯНС" (стягувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (боржник) про стягнення 6013204,68 грн, відповідно до якого позов задоволено повністю.
02 серпня 2024 року на виконання вказаного рішення видано наказ, який скеровано стягувачу.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 23 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження №75900634 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 02 серпня 2024 року.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 28 серпня 2024 року на усе майно ТОВ "ВТ Девелопмент" накладено арешт.
23 липня 2025 року постановою приватного виконавця Білецького І.М. від 23 липня 2025 року у виконавчому провадженні призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання фізичну особу-підприємця Семка Володимира Зіновійовича.
Згідно із висновком про вартість майна, який міститься у автоматизованій системі виконавчого провадження №75900634 (ідентифікатор доступу 59Е86Е099ВВ3), ринкова вартість нежитлової будівлі приміщень холодильника-розподілювача літ. "Ж-2", "Ж-1", загальною площею 1758,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Апостола Данила, 14, становить 25 616 700 грн.
Також в матеріалах скарги наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року у кримінальному провадженні № 757/17242/24-к, відповідно до якої накладено арешти на майно із забороною користування та розпорядження, а саме на:
- будівлю, позначену в плані літерою "А-4", нежитлова будівля, розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Героїв УПА, будинок 72 , загальна площа (кв.м): 3119,6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 735881946101, належна на праві власності ТОВ "ВТ Девелопмент" (код 43413041);
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4610136900:06:002:0061, площа (га): 0,1538, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 735750646101, належна на праві власності ТОВ "ВТ Девелопмент" (код 43413041);
- нежитлові приміщення холодильника-розподілювача літ. "Ж-2"; "Ж-1", розташовані за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., будинок 14 , загальна площа (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, належна на праві власності ТОВ "ВТ Девелопмент" (код 43413041);
- будівлі та споруди майнового комплексу, розташовані за адресою: Львівська обл., Львівський р., с. Муроване, вулиця Тецівська, будинок 17, загальна площа (кв.м): 5668,9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2652255146060, належна на праві власності ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА "МІСТО БУД" (код 41654425).
Даний арешт як запис про обтяження станом на час розгляду скарги відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформацію з Реєстру отримано місцевим судом 27 серпня 2025 року).
11 серпня 2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вих. №б/н від 08 серпня 2025 року (вх. канцелярії суду №01-34/8331/25 від 11 серпня 2025 року) на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні ВП №75900634 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 02 серпня 2024 року у справі № 902/133/24.
Розглянувши подану боржником скаргу, місцевий господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з чим погоджується колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пунктів 5, 8 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням справедливості, неупередженості та об'єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Згідно з пунктами 1, 2, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів верховенства права, законності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця про призначення суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця Семка В.З., про визначення вартості майна і використання звіту про оцінку майна, скасування постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 23 липня 2025 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правильного застосування положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та відсутності порушень у діях приватного виконавця під час визначення вартості майна боржника і проведення його оцінки.
Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" правовідносини, пов'язані з визначенням вартості майна боржника та оцінкою такого майна, врегульовано наступним чином.
Так, частинами 1- 6 цієї статті передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Крім того, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем є банк, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію або ліквідацію відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавець зобов'язаний залучати суб'єкта оціночної діяльності з переліку, визначеного Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. У разі заперечень сторони проти результатів оцінки, проведеної таким суб'єктом, виконавець призначає рецензування звіту про оцінку іншому суб'єкту з цього переліку.
Виконавець повідомляє сторони про результати визначення вартості чи оцінки майна не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості або отримання звіту про оцінку. Якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку протягом десяти днів з дня отримання повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо повідомлення направлено за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання, достовірно встановленим виконавцем.
При цьому оскарження результатів оцінки не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків, коли судом прийнято рішення про зупинення.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання. Після спливу цього строку оцінка проводиться повторно, за винятком випадків, коли строк дійсності звіту спливає вже після передачі майна на реалізацію.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що положення статті 57 Закону безпосередньо надають виконавцю повноваження на призначення суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна. У даному випадку приватний виконавець діяв у межах цих повноважень, оскільки сторони у десятиденний строк з моменту винесення постанови про арешт майна боржника (28 серпня 2024 року) не досягли згоди щодо вартості майна та не повідомили виконавця про визначену ними вартість. Закон покладає ініціювання питання погодження вартості саме на сторони виконавчого провадження, що передбачає їхнє обов'язкове письмове повідомлення виконавця. Матеріали справи не містять доказів, що сторони погоджували вартість арештованого майна.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що порушень порядку повідомлення сторін про результати оцінки не було.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", документи виконавчого провадження особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, надсилаються виключно в електронній формі. За письмовим зверненням таких осіб документи можуть додатково надсилатися за їх поштовими адресами.
Як встановлено судом, 30 липня 2025 року звіт про оцінку майна був завантажений до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, а супровідним листом від тієї ж дати сторони були повідомлені про результати оцінки.
Таким чином, вимоги статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" були дотримані. Матеріали справи підтверджують, що як боржник, так і стягувач мають електронні кабінети в ЄСІТС, а доказів письмового звернення боржника до виконавця щодо надсилання документів у паперовій формі не подано.
Доводи скаржника щодо незгоди з оцінкою майна з інших підстав, у тому числі через невиїзд оцінювача за місцезнаходженням майна, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки боржник не був позбавлений можливості скористатися передбаченою законом процедурою рецензування звіту відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що приватний виконавець діяв у спосіб, передбачений статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", з дотриманням встановлених процедурних вимог.
Доводи ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про недостовірність проведеної оцінки майна та посилання на постанову Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі №520/1745/18-ц не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як підстава для скасування ухвали суду першої інстанції.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, порядок визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні чітко врегульований статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження".
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо вартості майна, виконавець має право самостійно визначити вартість або залучити суб'єкта оціночної діяльності, що у цьому випадку і було зроблено.
Посилання апелянта на рішення Верховного Суду у справі №520/1745/18-ц є нерелевантним, оскільки воно стосується цивільно-правового спору щодо оскарження звіту про оцінку, а не контролю за діями виконавця у межах виконавчого провадження. У тій справі суд досліджував питання достовірності експертного звіту як доказу, тоді як у виконавчому провадженні звіт про оцінку є лише технічним документом, складеним на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", і може бути перевірений шляхом рецензування, якщо сторона вважає його необ'єктивним.
Як встановив суд першої інстанції, боржник не скористався передбаченим законом правом на рецензування звіту про оцінку, натомість лише висловив незгоду із результатом оцінки. Такі заперечення не можуть бути самостійною підставою для визнання оцінки неправомірною.
Крім того, звіт про оцінку від 30 липня 2025 року був складений суб'єктом оціночної діяльності, який має чинний сертифікат і внесений до Державного реєстру оцінювачів, а тому відсутні підстави сумніватися у його дійсності чи професійності виконання.
Посилання апелянта на можливість реалізації майна за ціною, нижчою від ринкової, є припущенням, що не підтверджене жодними доказами. Навпаки, звіт містить визначення ринкової вартості відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року. У випадку доведеності істотних недоліків у виконаному звіті оцінювач може бути притягнутий до відповідальності.
Таким чином, оцінка майна проведена у спосіб, передбачений законом, із дотриманням процедурних вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а доводи апелянта ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.
Отже, підстав для визнання оцінки недостовірною або скасування висновків суду першої інстанції не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування ухвали в цій частині не вбачається.
Щодо наявності арешту в межах кримінальної справи.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною п'ятою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
Як встановлено колегією суддів, 23 серпня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. було відкрито виконавче провадження №75900634 та накладено арешт на кошти та майно боржника. Постановою від 28 серпня 2024 року було накладено арешт та описано майно боржника, серед іншого, на нежитлові приміщення холодильника-розподілювача літ. "Ж-2"; "Ж-1", розташовані за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., будинок 14 , загальна площа (кв.м): 1758,3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1535337446101, належна на праві власності ТОВ "ВТ Девелопмент" (код 43413041).
В подальшому, 30 липня 2025 року призначеним суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Семко В.З. складено Звіт про незалежну оцінку майна та 31 липня 2025 року приватним виконавцем Білецьким І.М. опубліковано оголошення про аукціон з реалізації такого майна.
Однак, ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" листом від 02 січня 2025 року №02/1-2 повідомляло приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про наявність (до моменту відкриття виконавчого провадження) заборони на реалізацію майна, накладеної Офісом Генерального прокурора в межах забезпечувальних заходів у кримінальному провадженні №62023000000000876 від 12 жовтня 2023 року.
Крім того, Офіс Генерального прокурора у листі адвокату Романюк І.М. від 24 січня 2025 року №11/1-44329-23 повідомив, що арешт в межах кримінального провадження №62023000000000876 від 12 жовтня 2023 року, з нерухомого майна, в т.ч. з нежитлових приміщень холодильника-розподілювача літ. "Ж-2"; "Ж-1", розташованих за адресою: м. Львів, вулиця Апостола Д., будинок 14 , загальною площею 1758,3 кв. м, не скасовано.
Так, відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною першою статті 174 КПК України визначено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження.
Згідно із статтею 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Так, арешт майна це тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ №335/12096/15-ц (постанова від 15 травня 2018 року) та №569/4374/16-ц (постанова від 23 травня 2018 року).
Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2024 року у справі №902/1126/22 та від 11 квітня 2019 року у справі №926/1307-б/15.
Матеріали оскарження ухвали не містять доказів звернення приватного виконавця або стягувача до слідчого судді з клопотанням про зняття арешту зі спірного майна та відповідне виключення майна з-під арешту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що накладений в межах кримінального провадження арешт на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації такого майна, в тому числі шляхом проведення аукціону.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність арешту та заборони відчуження майна боржника ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", який було накладено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року у справі №757/17242/24-к застосований раніше, ніж арешт приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні (28 серпня 2024 року) на користь стягувача ТОВ "АМК АЛЬЯНС", що свідчить про незаконність дій приватного виконавця щодо вчинення дій по реалізації нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2024 року у справі №902/1126/22.
Твердження стягувача про відсутність рішення щодо спеціальної конфіскації не має правового значення, оскільки арешт майна сам по собі є чинним обмеженням права розпорядження, незалежно від подальшої долі кримінального провадження.
Наявність чинного арешту виключає можливість реалізації цього майна у виконавчому провадженні, навіть попри обов'язковість виконання рішення господарського суду.
При цьому, суд також враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №923/971/19 та від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17, згідно якої продаж майна боржника з публічних торгів у виконавчому провадженні за наявності чинного його обтяження арештом у кримінальній справі може бути підставою недійсності правочину з відчуження такого майна чи визнання незаконними дій державного виконавця у виконавчому провадженні, якщо таке обтяження має вищий пріоритет, порівняно з пріоритетом іпотеки та арешту нерухомого майна, що накладений виконавцем у межах виконавчого провадження.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість скарги заявника, а саме в частині неправомірності дій приватного виконавця, що стосуються оголошення аукціону та передачі на реалізацію нерухомого майна через електронні торги.
Як правильно встановив суд першої інстанції, з урахуванням положень частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення судом факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів сторони виконавчого провадження, суд має право зобов'язати виконавця усунути відповідне порушення.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі порушення полягало саме у передачі на реалізацію нерухомого майна боржника та оголошенні аукціону для його продажу, незважаючи на наявність чинного арешту цього майна в межах кримінального провадження.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наявність арешту, накладеного у кримінальному провадженні, унеможливлює реалізацію такого майна у межах виконавчого провадження. У зв'язку з цим оголошення аукціону та передача майна на електронні торги були передчасними і суперечили вимогам закону.
Разом з тим суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказане порушення може бути усунуте не шляхом скасування постанов виконавця, а шляхом зобов'язання його утриматися від вчинення дій щодо реалізації цього нерухомого майна до усунення обставин, які перешкоджають такій реалізації.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що наявність арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не позбавляє приватного виконавця можливості звернутися до слідчого судді у межах цього провадження з клопотанням про зняття арешту відповідно до порядку, визначеного КПК України, обґрунтувавши необхідність звернення стягнення на це майно.
Отже, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення скарги в цій частині є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням статті 343 ГПК України, фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Доводи апелянта про те, що у межах виконавчого провадження №75900634 жодних прав боржника не порушено, а накладений у кримінальному провадженні арешт лише обмежує права боржника і не наділяє його будь-якими перевагами, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і має здійснюватися у спосіб, передбачений законом, без порушення прав і охоронюваних законом інтересів осіб, що беруть у ньому участь.
Згідно з частиною 2 статті 18 цього Закону, виконавець зобов'язаний здійснювати виконавчі дії неупереджено, своєчасно та в межах наданих повноважень, додержуючись вимог законодавства.
Крім того, частина 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України дійсно передбачає, що відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні скарги. Водночас, така оцінка має надаватися з урахуванням фактичних наслідків дій виконавця для сторін провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року у справі №757/17242/24-к на майно боржника ТОВ "ВТ Девелопмент" накладено арешт із забороною користування та розпорядження. Цей арешт є чинним і не скасований у встановленому статтею 174 КПК України порядку.
Отже, проведення приватним виконавцем електронних торгів щодо реалізації майна, на яке накладено арешт у межах кримінального провадження, суперечить не лише вимогам КПК України, але й статті 56 Закону "Про виконавче провадження", яка прямо забороняє звертати стягнення на майно, арештоване в межах іншого судового провадження, якщо арешт не скасовано у встановленому порядку.
Таким чином, сам факт призначення торгів і передачі арештованого майна на реалізацію свідчить про порушення прав боржника як власника майна, оскільки створює реальну загрозу позбавлення права власності в обхід обмеження, встановленого ухвалою суду у кримінальній справі.
Таке порушення має реальний характер, адже наслідком дій виконавця є фактичне відчуження майна боржника у період дії арешту, що суперечить гарантіям, визначеним статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даному випадку мало місце порушення прав боржника, а отже, підстави, передбачені частиною 2 статті 343 ГПК України для відмови у задоволенні скарги, відсутні.
Щодо додаткової ухвали Господарського суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року у справі №902/133/24.
Апеляційний суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, повно та всебічно дослідив обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки про судові витрати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на правову допомогу було заявлено у судовому засіданні 28 серпня 2025 року та заявником дотримано п'ятиденного строку на подання доказів понесених витрат після постановлення ухвали від 28 серпня 2025 року за результатами розгляду скарги, така заява підлягає розгляду по суті.
Приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом частини третьої статті 4 цього Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як встановлено судами, 22 серпня 2025 року між адвокатом Дяків Володимиром Богдановичем (Виконавець) та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем (Замовник) укладено Договір №22/08/25 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу, визначену пунктом 2 Договору, а Замовник зобов'язаний прийняти зазначену правничу допомогу та оплатити її вартість.
Згідно з пунктом 6 цього Договору вартість правничої допомоги за представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції по справі №902/133/24 становить фіксований розмір гонорару 15 000 грн. Факт понесення приватним виконавцем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується платіжною інструкцією №156475 від 28 серпня 2025 року, а також ордером серії ВС №1394115 від 22 серпня 2025 року.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
У пункті 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом тощо.
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 січня 2023 року у справі №908/2702/21 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового врегулювання спору та стадію, на якій вони вчинялись.
Суд першої інстанції вірно встановив, що у поданому ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" запереченні боржник визнав можливість компенсації витрат у розмірі 10 000 грн, виходячи з пропорційного розподілу задоволених вимог скарги.
Разом із тим, суд правильно зазначив, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року, якою було призначено до розгляду скаргу ТОВ "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на 28 серпня 2025 року, фактично вирішено дві взаємопов'язані вимоги, зокрема щодо вжиття заходів забезпечення скарги, у зв'язку з чим розгляд відбувався комплексно.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що у запереченні приватного виконавця на скаргу (вх. №01-34/8976/25 від 26 серпня 2025 року) було зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 15 000 грн, що відповідає вимогам частини першої статті 124 та частини восьмої статті 129 ГПК України.
Посилання скаржника на порушення процесуального порядку подання доказів витрат на правничу допомогу є безпідставним.
Вимога про подання доказів до закінчення судових дебатів, на яку посилається ТОВ "ВТ Девелопмент" не підлягає застосуванню в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця, оскільки такі справи розглядаються у порядку непозовного провадження, де стадія дебатів відсутня.
Платіжна інструкція №156475 від 28 серпня 2025 року (08:38) підтверджує, що оплата послуг адвоката відбулася саме в день проведення судового засідання. Враховуючи порядок банківського обслуговування та часові межі проведення фінансових операцій, однозначно стверджувати, що доказ оплати був наявний у сторони до початку судового засідання, є проявом надмірного формалізму. Такий підхід суперечить засадам розумності та справедливості судового процесу, адже на момент розгляду справи об'єктивно існувала технічна невизначеність щодо завершення банківської транзакції. Відтак, неподання документів у день засідання не може розцінюватися як порушення статті 221 ГПК України.
Заяву про стягнення витрат на правничу допомогу адвокат подав 02 вересня 2025 року разом із підтверджуючими документами, тобто у розумний строк після завершення розгляду справи. Такий порядок узгоджується з вимогами частини 1 статті 221, частини 8 статті 129 і частини 3 статті 244 ГПК України.
Отже, докази витрат подано своєчасно та належним чином, а суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх допустимими, дотримавшись процесуальних норм при постановленні додаткової ухвали.
Безпідставними є доводи апелянта щодо незастосування частини 9 статті 129 ГПК України та покладення судових витрат на ТОВ "ВТ Девелопмент".
Відповідно до положень частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Подібні правові висновки викладено також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №927/515/21, від 25 листопада 2021 року у справі №904/5929/19, від 15 вересня 2022 року у справі №910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №916/376/19.
Враховуючи викладене, суд не був зобов'язаний застосовувати частину 9 статті 129 ГПК України та правомірно розподілив витрати на професійну правничу допомогу за загальними правилами такого розподілу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що сума витрат приватного виконавця на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є доведеною, співмірною та такою, що підлягає відшкодуванню за рахунок скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ".
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення статей 123, 124, 126, 129, 344 ГПК України, статей 1 та 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають зміні чи скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваних ухвал, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року у справі №902/133/24 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Альянс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28 серпня 2025 року у справі №902/133/24 та додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року у справі №902/133/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали у справі №902/133/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "04" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.