вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2025 р. Справа № 910/671/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент"
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025 про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України
у справі № 910/671/24 (суддя Романенко А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент"
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 910/671/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕйджДжи Агро Менеджмент" (в подальшому - позивач; ТОВ " ЕйджДжи Агро Менеджмент"; стягувач; апелянт; скаржник) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач; ОСОБА_1 ; боржник) про стягнення заборгованості в сумі 5 119 604 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та постановою Верховного Суду від 19.09.2024, позов задоволений повністю; присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЕйджДжи Агро Менеджемент" заборгованість в сумі 5 119 604 грн та судовий збір в сумі 76 794,06 грн.
17.09.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшло подання приватного виконавця Гненного Д.А. (далі - приватний виконавець; заявник), з проханням тимчасово обмежити в праві виїзду за межі України боржницю - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань за судовим рішенням у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
Подання приватного виконавця обґрунтоване тим, що боржниця ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням. Об'єкти нерухомого майна, транспортні засоби і грошові кошти на рахунках у боржниці відсутні та обмеження її в праві виїзду за межі України є тією крайньою мірою, яка змусить її виконати свої зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025 відмовлено в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. від 17.09.2025 про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 , без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань за судовим рішенням у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.
За висновками місцевого господарського суду, в поданні приватного виконавця не зазначено, яким чином обмеження в праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 реально забезпечить виконання судового рішення, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи в перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції / покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання судових рішень.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ "ЕйджДжи Агро Менеджмент" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025. Задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ганенного Д.А. від 17.09.2025 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань за судовим рішенням у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а висновки, що викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 з часу відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 не виконувала жодного обов'язку, який покладено на боржника Законом України «Про виконавче провадження», ухилялася від виконання законних вимог приватного виконавця.
Скаржник вказує, що з відповіді на запит № 292763181 від 18.09.2025 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що ОСОБА_1 під час примусового виконання рішення Господарського суду Чернігівської області неодноразово перетинала кордон (з 17.09.2024 по 18.09.2025), а саме: з 13.10.2024 (виїзд) по 23.10.2024 (в'їзд) - за кордоном 10 днів; з 21.11.2024 (виїзд) по 02.12.2024 (в'їзд) - за кордоном 11 днів; з 21.03.2025 (виїзд) по 07.04.202 (в'їзд) - за кордоном 17 днів; з 12.06.2025 (виїзд) по 30.06.2025 (в'їзд) - за кордоном 18 днів; з 15.07.2025 (виїзд) по 06.08.2025 (в'їзд) - за кордоном 22 дні. Так, апелянт вважає, що багаторазове перетинання боржницею державного кордону, а також перебування за кордоном протягом певного періоду часу потребує значних грошових коштів, які могли б бути витрачені на погашення наявної в ОСОБА_1 заборгованості, загальний розмір якої складає більше 5 млн. грн. Відтак, на думку позивача, за наявності у боржниці значного розміру заборгованості перед ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджмент», виконавче провадження за яким не завершено, ОСОБА_1 вільно здійснює закордонні поїздки, витрачаючи на це грошові кошти, в той час як відповідне судове рішення про стягнення боргу боржником жодним чином не виконується, будь-яких активних дій, спрямованих на його виконання, не здійснюється, а вимоги приватного виконавця ігноруються. З наведеного також випливає, що боржник отримує неофіційний дохід та володіє майновими активами, про що свідчать його багаторазові тривалі виїзди за кордон, однак приховує інформацію про такий дохід.
Крім того, апелянт зауважив, що в оскаржуваному судовому рішенні встановлено, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/671/24 (31.07.2024), до відкриття ВП № НОМЕР_3 (17.09.2024), з метою ухилення від звернення стягнення на належне їй майно та майнові права, зокрема: 01.08.2024, за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ПСП «Прогрес», ОСОБА_1 (продавець), на виконання умов договору купівлі продажу частки в статутному капіталі ПСП «Прогрес» від 01.08.2024, передала ОСОБА_2 (покупцю) 10% частки в статутному капіталі ПСП «Прогрес», вартістю 7 829 059,24 грн; 01.08.2024, за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Заріччя Агро», ОСОБА_1 (продавець), на виконання умов договору купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Заріччя Агро» від 01.08.2024, передала ОСОБА_2 (покупцю) 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Заріччя Агро», вартістю 5 000,00 грн; 01.08.2024, за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Делчем», ОСОБА_1 (продавець), на виконання умов договору купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Делчем» від 01.08.2024, передала ОСОБА_3 (покупцю) 50% частки в статутному капіталі ТОВ «Делчем», вартістю 50 000,00 грн.
Відтак, кошти, отримані ОСОБА_1 за вказаними угодами, були достатніми для погашення наявного боргу перед ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджмент», присудженого до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 910/671/24, натомість дії з добровільного виконання судового рішення останньою не вчинені.
Підсумовуючи наведене скаржник підкреслює, що відповідні обставини в своїй сукупності свідчать про наявність усіх необхідних ознак, які вказують на ухилення боржника від виконання рішення суду. Поінформованість боржника про здійснення виконавчого провадження, невиконання законних вимог приватного виконавця, ненадання інформації про наявне майно та майнові активи, неодноразове перетинання державного кордону, відчуження корпоративних прав з метою уникнення звернення стягнення на зазначене майно вказують на умисні дії ОСОБА_1 спрямовані на уникнення виконання судового рішення та обов'язків, покладених на боржника Законом України «Про виконавче провадження».
На думку апелянта, Господарським судом Чернігівської області неправильно застосовані норми п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 337 ГПК України, якими врегульовано правовідносини щодо примусового виконання судового рішення.
Також позивачем долучено до апеляційної скарги нові докази, зокрема довідку про перетин кордону від 18.09.2025.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025, апеляційна скарга позивача у справі № 910/671/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025 про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України у справі № 910/671/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025 про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України у справі № 910/671/24 призначено на 20.10.2025.
16.10.2025 до апеляційного господарського суду від приватного виконавця надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно боржника ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань за рішенням у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Приватний виконавець зазначив, що підтримує наведені скаржником в апеляційній скарзі аргументи у повному обсязі.
Представник апелянта та приватний виконавець у судовому засіданні 20.10.2025 подану апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
У судовому засіданні 20.10.2025 представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Представник ОСОБА_1 пояснив, що остання неодноразово перетинала кордон у зв'язку із необхідністю медичного лікування (реабілітації). Також представник звернув увагу, що майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, знаходиться на окупованій території. Крім того представник вказав, що ОСОБА_1 частково виконала рішення суду про стягнення з неї заборгованості.
Також судова колегія вказує, що письмового відзиву/письмових пояснень на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Щодо поданих апелянтом нових доказів, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
З огляду на наведені процесуальні приписи колегія суддів зазначає, що після створення запиту № 292763181 від 18.09.2025 (сформованого до моменту прийняття оскаржуваної ухвали), до матеріалів АСВП № НОМЕР_3 долучена довідка про перетин кордону, зміст якої частково відображає обставини, зазначені приватним виконавцем у поданні. Відповідь на запит отримано 18.09.2025.
Таким чином, судова колегія приймає до уваги, що в даному випадку позивач не мав змоги подати до суду першої інстанції вищезазначені докази, які ним були долучені до апеляційної скарги з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
Тому суд апеляційної інстанції враховує при перегляді оскаржуваної ухвали подані скаржником докази.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже було зазначено, у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 910/671/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйджДжи Агро Менеджмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 5 119 604 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЕйджДжи Агро Менеджемент" заборгованість в сумі 5 119 604 грн та судовий збір в сумі 76 794,06 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 910/671/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 року у справі № 910/671/24 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 19.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 910/671/24 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2024 на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 910/671/24, яке набрало законної сили 31.07.2024, виданий наказ зі строком пред'явлення до виконання протягом трьох років.
17.09.2024, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А., за заявою стягувача - ТОВ "ЕйджДжи Агро Менеджемент", відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 за наказом Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 у справі № 910/671/24.
Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем винесені постанови: про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди приватного виконавця, про арешт майна та коштів боржника.
18.09.2024, постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 направлено боржнику засобами поштового зв'язку рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення: № 0600963544895), за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням № 2034394 про доставку документа з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС, постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) № НОМЕР_3 доставлена 17.09.2024 до електронного кабінету ЄСІТС ОСОБА_1 .
У постанові про відкриття виконавчого провадження (п. 2) зазначено про обов'язок боржниці протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно; попереджено про відповідальність в разі невчинення зазначених дій або в разі внесення до такої декларації неправдивих відомостей.
В свою чергу, вимоги приватного виконавця в частині подачі декларації про доходи та майно залишені боржницею без належного реагування.
З метою виявлення майна, що зареєстроване за боржником на праві власності, та встановлення його майнового стану, приватним виконавцем скеровано відповідні запити.
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка: 395562499, сформована на 19.09.2024), за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності:
- земельна ділянка площею 2 га за кадастровим номером 7425882200:01:000:0427, на яку 17.05.2023, накладений арешт (номер обтяження: 50293573), ВП № 71777294, Донецький відділ ДВС у Донецькому районі Донецької області;
- п'ятикімнатна квартира загальною площею 128,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Приватний виконавець, 31.10.2024 звертався до боржника з вимогою забезпечити безперешкодний доступ до об'єкта нерухомого майна, що йому належить: земельної ділянки площею 2 га за кадастровим номером 7425882200:01:000:0427, для проведення виконавчих дій 13.11.2024 з 09:00 по 18:00 год.
Звернення приватного виконавця залишене боржником без належного реагування.
Відповідно до актів приватного виконавця від 19.09.2024, від 04.08.2025, від 11.08.2025 за адресою реєстрації боржника (вул. Панаса Мирного, 16/13, м. Київ, 01011) не виявлене майно, на яке можливе звернення стягнення.
З відповіді Міністерства внутрішніх справ України в МВС вбачається, що відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
В процесі примусового виконання судового рішення приватному виконавцю стало відомо, що боржник має відкриті рахунки в АТ "ПУМБ", проте, згідно з відповіді Банку (лист від 09.10.2024 № 116/9459/19БТ) залишок коштів на рахунку боржниці складає 509,90 грн. Постановою від 17.09.2024 ВП № НОМЕР_3 накладений арешт на кошти на рахунку клієнта Банку.
За відповідями від Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, боржник отримує дохід у вигляді пенсії в розмірі 8 567,78 грн (станом на 01.09.2025) та заробітну плату/дохід застрахованої особи від ПСП "Прогрес" (податковий номер 00132144) у розмірі 28 650,00 грн, утриманий податок у розмірі 5 157,00 грн (за ІІ квартал 2025 року).
Згідно з відповідями від Державної фіскальної служби України боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
05.08.2025, приватним виконавцем скеровано до боржника виклик, за яким ОСОБА_1 зобов'язано з'явитись до виконавця 19.08.2025 о 14:00 за адресою: 03040, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 86/1 та надати: пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа; повідомити про заходи, які вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про доходи та місце роботи; достовірні відомості про кошти в гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), в тому числі про кошти на рахунках та вклади в банківських установах; достовірні відомості про майно та майнові права та ін.
Виклик приватного виконавця направлений боржнику засобами поштового зв'язку, рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення: 0601177942069) за адресою її реєстрації: вул. Панаса Мирного, 16/13, м. Київ, 01011, вручений 07.08.2025, за відомостями з Реєстру АТ "Укрпошта".
На виклик боржник не з'явився, вимоги виконавця залишив без виконання, про що ним складений відповідний акт від 19.08.2025.
Як повідомлено приватним виконавцем, з дати відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, з боржника стягнуті кошти в сумі 45 790,00 грн, що є незначними порівняно з наявним боргом за виконавчим документом.
За даними АСВП, а саме з відповіді на запит № 276661958 від 25.06.2025 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, останній перетинав кордон з 17.09.2024 по 25.06.2025 сім разів.
11.09.2025, приватним виконавцем отримано інформацію про вжиття боржником ряду заходів, після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/671/24 (31.07.2024), до відкриття ВП № НОМЕР_3 (17.09.2024), які, на його думку, вчинені з метою ухилення від звернення стягнення на належне йому майно та майнові права, зокрема:
- 01.08.2024, за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ПСП "Прогрес", ОСОБА_1 (продавець), на виконання умов договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ПСП "Прогрес" від 01.08.2024, передала ОСОБА_2 (покупцю) 10% частки в статутному капіталі ПСП "Прогрес", вартістю 7 829 059,24 грн;
- 01.08.2024, за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Заріччя Агро", ОСОБА_1 (продавець), на виконання умов договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Заріччя Агро" від 01.08.2024, передала ОСОБА_2 (покупцю) 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Заріччя Агро", вартістю 5 000,00 грн;
- 01.08.2024, за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Делчем", ОСОБА_1 (продавець), на виконання умов договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Делчем" від 01.08.2024, передала ОСОБА_3 (покупцю) 50% частки в статутному капіталі ТОВ "Делчем", вартістю 50 000,00 грн.
Договори купівлі - продажу частки в статутному капіталі перелічених юридичних осіб, за якими ОСОБА_1 відчужила належні їй майнові права, оскаржуються в судовому порядку (справи: № 757/44998/24-ц, № 757/44981/24).
17.09.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшло подання приватного виконавця Гненного Д.А., в якому останній просив тимчасово обмежити в праві виїзду за межі України боржницю - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань за судовим рішенням у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
Приватний виконавець вважає, що боржник умисно не виконує наказ Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 у справі № 910/671/24, будучи обізнаним про наявність відкритого ВП № НОМЕР_3, достовірно знаючи та розуміючи наслідки своїх дій, що стало підставою для звернення його з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , до виконання зобов'язань за судовим рішенням у ВП № НОМЕР_3.
Як на підставу звернення з поданням до господарського суду приватний виконавець посилається на норми статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", статті 6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України", статті 337 ГПК України.
З огляду на наведені фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що за статтею 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника в праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи в праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи в праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрите відповідне виконавче провадження.
За п. 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Верховний Суд, у складі Касаційного господарського суду, в постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17, звертав увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовані права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак, якщо спеціальною нормою права (п. 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця в такому праві свідчить про порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".
За частинами 1, 4 статті 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.
Відповідно до п. 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежене у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
У відповідності до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до частини 3 статті 269, статті 313 Цивільного кодексу України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження в праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Для застосування такого заходу щодо боржника суд має отримати докази застосування виконавцем усіх можливих загальних заходів примусового виконання рішення, визначених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", та встановити саме факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", зазначено, що однією з підстав для відмови в задоволенні подання виконавця, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, право державного / приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження в праві виїзду за кордон виникає лише в разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за кордон.
Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження в виїзді особи за межі України.
За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право на привід боржника в разі його нез'явлення на виклик, накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності тощо.
Натомість, неявка боржника на виклики виконавця та ненадання відомостей про його доходи та майно не є підставою для застосування до нього такого виключного заходу, як обмеження в праві виїзду за кордон, особливо в період введення в країні воєнного стану, що може ставити під загрозу його життя та здоров'я.
Поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку в виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Дослідивши надані приватним виконавцем докази в обґрунтування поданого подання, місцевим господарським судом взято до уваги, що дійсно на наступний день після набрання судовим рішенням у справі № 910/671/24 законної сили (31.07.2024), до відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, боржником вчинені свідомі дії з ухилення від його виконання. Зокрема, 01.08.2024, відчужено на користь третіх осіб частки в статутному капіталі юридичних осіб: ПСП "Прогрес" в розмірі 10% вартістю 7 829 059,24 грн; ТОВ "Заріччя Агро" у розмірі 100% вартістю 5 000,00 грн та ТОВ "Делчем" у розмірі 50% вартістю 50 000,00 грн.
Кошти, отримані ОСОБА_1 за вказаними угодами, були достатніми для погашення наявного боргу перед ТОВ "ЕйджДжи Агро Менеджмент", присудженого до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 910/671/24, натомість дії з добровільного виконання судового рішення останньою не вчинені.
На вказане, як вважає судова колегія, правильно звернув увагу місцевий господарський суд.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що боржник, будучи обізнаним про відкриття ВП № НОМЕР_3, ухиляється від виконання вимог виконавця щодо надання декларації про свої доходи та майно.
Так, за висновками колегії суддів, неподання боржником декларації про доходи і майновий стан не є ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог приватного виконавця, у зв'язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення суду.
В свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують накладення приватним виконавцем штрафів на боржника за ухилення від виконання його вимог прибути до офісу та за ненадання декларації про доходи та майно, чи звернення виконавця до правоохоронних органів з відповідними поданнями тощо.
Про дане, за висновками колегії суддів, обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
З відомостей наданих Державною прикордонною службою на запит приватного виконавця вбачається, що ОСОБА_1 (закордонний паспорт НОМЕР_2 ) неодноразово перетинала кордон України.
При цьому, згідно довідки про перетин кордону від 18.09.2025 ОСОБА_1 перетинала кордон та поверталася до України.
У свою чергу, як вірно зазначено судом 1-ої інстанції, в поданні приватного виконавця не зазначено, яким чином обмеження в праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 реально забезпечить виконання судового рішення, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи в перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції / покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання судових рішень.
Тобто, судова колегія зазначає, що державний виконавець не обґрунтував і не подав доказів, з яких можна достеменно встановити, що саме по собі обмеження боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду в цій справі.
Отже, виходячи з викладеного, за висновками колегії суддів задоволення у даному випадку подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України, така вимога є невиправданою та непропорційною заявленій приватним виконавцем меті у його поданні.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу приватного виконавця та скаржника (стягувача), що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюється можливість виконання судового рішення як завершальної стадії правозахисної функції держави.
Зважаючи на викладені обставини, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів об'єктивної повноти вчинення приватним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій в межах ВП № НОМЕР_3, колегія суддів, погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника, в межах ВП № НОМЕР_3.
В свою чергу, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта щодо наявності підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ганенного Д.А. від 17.09.2025 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), без вилучення паспортного документа, до виконання зобов'язань за судовим рішенням у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.
З приводу решти доводів апелянта, викладених в його апеляційній скарзі, судова колегія звертає увагу, що наведені позивачем аргументи були почуті й враховані судом апеляційної інстанції. Натомість, оскаржувана ухвала є обґрунтованою, а місцевим господарським судом достатньо повно зазначено підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").
У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 ГПК України).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана ухвала постановлена внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а висновки, що викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Отже, підсумовуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог матеріального й процесуального права, тому підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025 про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України у справі № 910/671/24 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2025 у справі № 910/671/24 про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйджДжи Агро Менеджмент".
4. Справу № 910/671/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.11.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
В.В. Шапран