Справа № 642/1755/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/2297/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194
ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України
03 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017220510000149 від 15.01.2017 за частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 194, частиною 4 статті 187, пунктів 6, 13 частини 2 статті 115 КК України,
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 20.12.2025, без визначення розміру застави, у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну раніше застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу від 22.10.2025 скасувати, застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачений посилається на те, що стороною обвинувачення не наведено нових обставин, які б підтверджували необхідність подальшого тримання його під вартою. Зазначає, що він не має на меті переховуватися, оскільки має стійкі соціальні зв'язки, дружину, трьох неповнолітніх дітей, батько має онкологічне захворювання ІІ стадії, мати перенесла інсульт та потребує цілодобового догляду. Потерпілий у підготовчому судовому засіданні підтвердив, що перебуває за кордоном, у зв'язку із чим відсутній ризик впливу. Вказує, що перебуває під вартою з 20.01.2017, понад 8 років. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Посилається на те, що продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції не навів нових фактичних обставин, які б підтверджували необхідність подальшого тримання особи під вартою. Тримання обвинуваченого під вартою понад 8 років суперечить Конвенції. Обвинувачений має постійне місце проживання, неповнолітніх дітей, батьків пенсійного віку. У клопотанні сторони обвинувачення жодним чином не ідентифіковані свідки, на яких обвинувачений може здійснювати вплив.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційні скарги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції, враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, покарання, що може загрожувати обвинуваченому, у випадку визнання його винуватим, дійшов обгрунтованого висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України продовжують існувати, у зв'язку із чим, застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 263, частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 194, частиною 4 статті 187, пунктів 6, 13 частини 2 статті 115 КК України, деякі з них є особливо тяжкими.
З клопотання прокурора про продовження стоку тримання під вартою вбачається, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. Зокрема, 20.03.1996 ОСОБА_7 був засуджений за статтею 94, частиною 2 статті 140, частиною 1 статті 229-6 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнений 27.08.2005; 09.10.2006 засуджений вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за частиною 2 статті 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місцяв, на підставі постанови суду від 11.12.2009 звільнений; 02.08.2011 вкотре засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за частиною 2 статті 186 КК України, на підставі статті 71 КК України призначено покарання - 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 22.07.2016. Нові кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується в даному кримінальному провадженні, вчинені у січні 2017 року.
Наведені обставини, навіть за наявності у обвинуваченого соціальних зв'язків, місця проживання, родини, об'єктивно вказують на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 будучи умовно-достроково звільненим від відбування призначених йому покарань, продовжував кримінально-протиправну поведінку. Фактично з 1996 року ОСОБА_7 періодично відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, нетривалий час перебуваючи на волі, знову вчиняв злочини, за що був засуджений до реальної міри покарання у виді позбавлення волі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20.01.2025 скасовано вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2021, яким ОСОБА_7 за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень був засуджений до довічного позбавлення волі, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Розгляд обвинувального акта перебуває на стадії підготовчого провадження. З журналу судового засідання від 22.10.2025 вбачається, що судом першої інстанції вирішувалося питання щодо виділення матеріалів щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , розглянуто клопотання обвинуваченого щодо направлення справи за підсудністю до Холодногірського районного суду м. Харкова, вирішено клопотання прокурора та сторони захисту щодо запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 , відкладено підготовче судове засідання, у зв'язку із неприбуттям потерпілого та ОСОБА_8 . Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). При цьому, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Враховуючи, що судовий розгляд по суті не розпочато, з огляду на дані, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки з огляду на зміст пред'явленого йому обвинувачення, такий запобіжний захід не буде ефективним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Разом з тим, доводи обвинуваченого та його захисника про тривалий строк перебування ОСОБА_7 під вартою є слушними, враховуючи, що обвинувачений утримується під вартою з січня 2017 року. При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що тривалість судового провадження обумовлена як воєнним станом, так і тим, що за результатами апеляційного перегляду вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2021, вирок скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції, розгляд справи розпочато з початку. Крім того, відповідно до інформації, наданої Слобідським районним судом м. Харкова, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 були направлені до Харківського апеляційного суду для вирішення питання щодо визначення територіальної підсудності за ухвалою суду від 22.10.2025, що в свою чергу також не сприяє оперативному судовому провадженню.
З огляду на строк перебування ОСОБА_7 під вартою, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, згідно статті 28 КПК України. Враховуючи встановлені обставини, порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, згідно статті 28 КПК України, з огляду на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: