Справа № 392/1184/25
Провадження № 2/392/855/25
07 жовтня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №300019509 від 04.02.2022 року в розмірі 64813,10 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 04.02.2022 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №300019509, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 35172,37 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов'язання виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк, визначеними умовами кредитного договору. В порушення вимог ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 64813,10 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 35172,37 грн.; заборгованість за відсотками 5,20 грн., заборгованість за комісією 29635,53 грн. 25.07.2024 року АТ "БАНК ФОРВАРД" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" уклали договір факторингу №GL1N426202/1, згідно якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками АТ«БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №300019509 від 04.02.2022 року. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому наявна заборгованість перед позивачем на загальну суму 64813,10 грн. на підставі чого, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача подав до суду клопотання зареєстроване судом 11.09.2025 року за вх. № 9523 про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 29.08.2025 року, 07.10.2025 року не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом відповідача про отримання. Про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від неї не надходили.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував у своїй заяві представник позивача.
Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 04.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «БАНК ФОРВАРД» із анкетою-заявою №300019509 про акцепт Публічної пропозиції банку на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок. Також підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «БАНК ФОРВАРД», а також те, що вказана заява-анкета разом з публічною пропозицією складають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 46720,00 грн., строк кредитування 1462 днів, з 04.02.2022 по 04.02.2026. Процентна ставка (на строкову частину основного боргу) встановлена на рівні 0,01 % річних, ставка по кредиту ( на прострочену частину основного боргу): 0,00001% річних; щомісячна комісія без ПДВ: 1396,93 грн.
Того ж дня, АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 підписали графік платежів, відповідно до якого погодили щомісячну суму для погашення заборгованості та дати платежів, а також паспорт споживчого кредиту, в якому наведено, зокрема, основні умови кредитування, інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та інші умови.
До вказаного вище договору, позивачем також долучено опитувальник анкету відповідача.
Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, сума кредиту - 46720,00 грн., строк кредитування - 48 місяців, мета отримання кредиту на споживчі потреби, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом протягом 10 робочих днів з дати укладення договору, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, без ПДВ 2,99%, нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі. Загальна вартість за кредитом 69462,19 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 116182,19 грн. Реальна річна процентна ставка 92,91 % річних.
Того ж дня, відповідачем було підписано заяву-приєднання (акцепт) №ALDSG300019509 від 04.02.2022 року до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя, страховик: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Арсенал Лайф». Згідно з умовами погодженими сторонами підписанням вказаної заяви-приєднання, а саме п.п. 2.3-2,7: строк дії зазначеного договору страхування становить 25 років, з 04.02.2022 до 04.02.2047 року, страхова сума за договором становить 40000,00 грн., страхова премія (в місяць) за договором становить 140,00 грн. та розраховується як добуток страхової суми та страхового тарифу (місячного) в розмірі 0,35%. Перша страхова премія сплачується в момент укладання договору та за період страхування 48 місяців, який не може бути меншим строку дії кредитного договору та визначається як добуток страхової премії (в місяць) та зазначеному в цьому положенні періоду страхування, і відповідає сумі 6720,00 грн. Вигодонабувачем за даним договором є АТ «Банк Форвард».
Відповідно до розрахунку заборгованості підготовленого АТ «БАНК ФОРВАРД» станом на 09.06.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором №300019509 від 04.02.2022 року становить 64813,10 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 35172,37 грн.; заборгованість за відсотками - 5,20 грн.; заборгованість за комісією 29635,53 грн.
Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по картці за період з 20.08.2013 по 10.06.2023.
25.07.2024 АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №GL1N426202/1, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні йому, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.
Відповідно до платіжної інструкції №4170 від 23.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснив оплату на користь АТ «БАНК ФОРВАРД».
Згідно додатку 1 до вказаного вище договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №300019509 від 04.02.2022 року, загальний розмір заборгованості 64813,10 грн.
09.06.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.
Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.
У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії анкети-заяви № 300019509 на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард» від 04.02.2022 року, детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів.
Тобто, АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 погодили умови кредитного договору щодо розміру кредиту, мети та строку кредитування, про сплату процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати таких процентів.
Щодо стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформував висновок щодо застосування норм права, вказавши, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, умовами кредитного договору від 04.02.2022 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1396,93 грн. щомісяця.
Разом з тим, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що представником позивача не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 204/224/21 від 06.11.2023 року.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, в тому числі встановлювати вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 199/7014/20 від 01.02.2023 року.
За таких обставин, суд вважає, що умови кредитного договору, які встановлюють комісію є недійсними відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України,статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 29635,53 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення судових витрат на професійно правничу допомогу та судового збору, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи на підтвердження яких позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №0206 від 02.06.2025 року укладеного між адвокатським об'єднання «Апологет» та ТОВ «ФК Кредит-Капітал»; актом про отримання правової допомоги №62 від 09.06.2025 року, детальним описом наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 09.06.2025 року
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 та 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що на його думку, вартість виконаних робіт представником відповідача є завищеною, необґрунтованою такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні, є неспівмірною зі складністю справи та документально не підтверджена.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Разом з тим, суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.
Згідно п. 1 ч. 2 ст.137 та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справ та керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що характер спірних відносин у справі не є складним, судова практика у цій категорії справ є сталою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; враховуючи що справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, тому вважає, що з урахуванням принципу розумності та справедливості, співмірною до обсягу цих послуг є сума відшкодування в розмірі 5000 грн, саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача.
Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».
При цьому слід зазначити, що в ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3028,00 грн. Проте, нормами ч.3 ст.4зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, в зв'язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1314,76 грн. (2422,40х35177,57/64813,10).
Керуючись ст.ст. 141,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №300019509 від 04.02.2022 року в розмірі 35177,57 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Кредит - Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1314,76 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Кредит - Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення суду . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Учасники справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, буд.1, корпус 28, 3-й поверх, м. Львів, 79018;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова