Справа № 216/700/25
провадження 2-а/216/26/25
іменем України
31 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Пташкіна А.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року, -
Суть справи
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, мотивуючи тим, що постанова є незаконною, необґрунтованою, винесення з порушенням законодавства, що належних та допустимих доказів вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення не надано. Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивач зазначив, що вимірювання швидкості його руху здійснювалось за допомогою приладу «TruCam», який тримався працівником поліції в руках, а не був стаціонарно вмонтований, при цьому фіксація та зупинка його транспортного засобу були здійснені до розташування та дії як дорожнього знаку 5.76 так і дорожнього знаку 3.29, внаслідок чого в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ч.4 ст. 121 КУпАП.
Ухвалою судді від 05.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
02.04.2025 представник позивача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає постанову ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122КУпАП законною та обґрунтованою, що підстав для її скасування немає, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що використання приладу «TruCam» в ручному режимі є законним, а відсутність дорожнього знаку «5.76», який позначає ділянку дороги, де можливе здійснення контролю за порушенням за допомогою спеціальних технічних засобів, не зумовлює відсутність у діях водія скоаду адміністравтиного правопорушення, оскільки водій постійно зобов'язаний дотримуватися вимог ПДР України.
Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що 18 січня 2025 року, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн за те, що він 18.01.2025 о 12 год 35 хв в с. Братське на 5 км Запорізького шосе керуючи транспортним засобом «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 105 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом «TruCam» 0672», чим порушив п. 1.2.9.б ПДР України.
ОСОБА_1 не визнавши факту порушення ним зазначених у постанові Правил дорожнього руху, та вважаючи неправомірним притягнення його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Мотиви суду та застосовані норми права
До даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 р. №1306.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
Зокрема, частиною 4 вказаної норми передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.
В разі відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Статтею 31 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII передбачено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Також статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
У постанові серії ЕНА №3883886 від 18 січня 2025 року вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом «TruCam» .
При цьому, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70, 5.76 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» інформують про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) електронних засобів.
Разом з тим, суд зауважує, що прилад «TruCam» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70, 5.76), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Зокрема, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.
Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу «TruCam» може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.
Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.
В якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, представник відповідача долучив відеофайл та фотозображення, що зроблені за допомогою лазерного вимірювача швидкості приладом «TruCam» TC003091.
Однак досліджений відеофайл та фотозображення жодним чином не підтверджують факт порушення позивачем ПДР.
При цьому, суд наголошує, що будь які сумніви трактуються на користь особи.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Матеріали справи не містять (відповідачем не надано) доказів того, що лазерний вимірювач швидкості «TruCam» в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70, 5.76.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону вказаного вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Суд зауважує, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, ні постанова серії ЕНА №3883886 від 18 січня 2025 року, ні матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Наведене свідчить про те, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Так, прилад «TruCam» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
При цьому, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу «TruCam» з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу «TruCam», яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував позивач.
При цьому, спосіб використання приладу «TruCam» допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.
Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів «TruCam» працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії 3883886 від 18 січня 2025 року - є протиправною.
Як наслідок, зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 122 КУпАП - закриттю.
Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені, позивачем при звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 15, 77, 241-244, 246, 251, 255, 286, 295 КАС України, ст.283 КУпАП, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3883886 від 18 січня 2025 року поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Сачка Вадима Віталійовича, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп надмірно сплаченого судового збору, згідно з квитанцією №0.0.4152489869.1 від 23.01.2025.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, розташоване за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Троїцька, 2А.
Суддя О.В. Цимбалістенко