Справа № 183/6779/25
№ 2/183/4509/25
05 листопада 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення сум недоотриманої пенсії в порядку спадкування, суд -
04 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Євген Васильович, звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була одержана ним за життя у розмірі 331015,72 грн, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 січня 2022, зареєстровано в реєстрі за №44;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судових витрат по справі, а саме судовий збір у розмірі 2648,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з недоотриманої нею пенсії за життя у розмірі 342056,76 грн. Позивач є спадкоємцем за законом, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману спадкодавцем пенсію у зазначеному розмірі. Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 та надала усі необхідні документи. Станом на день звернення до суду відповідачем була перерахована позивачу частина недоотриманої пенсії на загальну суму 11041,04 грн, залишок недоотриманої пенсії згідно повідомлення відповідача в розмірі 311247,95 грн буде виплачуватися відповідно до Порядку № 1164 за окремою програмою, передбаченою в бюджеті ПФУ на відповідну мету за рахунок коштів державного бюджету України за відповідний рік. Вподальшому повідомлено, що виплата буде проводитися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1165 в межах відповідного фінансового ресурсу. Вважаючи дії відповідача неправомірними, вказуючи, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на недоотриману пенсію, розмір якої визначений зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом та повинна бути виплачена спадкоємцю, позивач звернувся з цим позовом до суду.
06 серпня 2025 року судом отримано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, яка увійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину. На запит приватного нотаріуса щодо надання інформації про розмір недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 для видачі свідоцтва про право на спадщину, Головним управлінням надано відповідь про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складає 342056,76 грн. 19.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась з заявою за №50 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , до якої додала нотаріальне свідоцтво про право на спадщину НРС № 115886, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1165 частину недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 з урахуванням положень абзацу третього пункту 4 Порядку №1165, зараховано та виплачено спадкоємиці ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк»: - у липні 2023 - 557,32 грн, у вересні 2023 - 2093,00 грн, у жовтні 2023 - 1303,00 грн, у листопаді 2023 - 4,10 грн, у грудні 2023 - 0,62 грн, у жовтні 2024 - 2361,00 грн, у листопаді 2024 - 2361,00 грн, у грудні 2024 - 2361,00 грн. Загальна сума виплаченого боргу - 11041,04 грн. Залишок недоотриманої ОСОБА_1 пенсії в сумі 311247,95 грн, який включено до переліку боргів повинен виплачуватися відповідно до норм Порядку 1165 за окремою Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.08.2025 7 програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України за відповідний рік. Щодо стягнення судових витрат по сплаті судового збору - просить відмовити, тому як ПФУ не може сплачувати витрати по сплаті судового збору. Щодо оплати витрат на правову допомогу, також просить відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що стороною позивача не надано належних допустимих доказів понесення таких витрат.
Ухвалою від 14 липня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Встановлений строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
15 вересня 2025 року підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву про підтримання позову та розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві просив розглянути справу у відсутності їхнього представника.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши доводи заяв по суті справи, перевіривши їх поданими сторонами письмовими доказами, судом установлено таке.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 серпня 2021 року (Серія НОМЕР_1 ).
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) є донькою ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом, що підтверджується копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_1 , витягу зі спадкового реєстру; свідоцтва про право на спадщину за законом.
Так, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Нєдовєсовим Н.М. від 19.01.2022 року, зареєстрованого в реєстрі за №44, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 342056,76 грн, яка належала спадкодавцю.
Сторонами у заявах по суті справи визнано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент смерті перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. 19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою за №50 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , до якої додала нотаріальне свідоцтво про право на спадщину НРС № 115886, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .
На адвокатський запит АЮ «Євгена Бойка» відповідач надав відповідь за вих. № 1200-0401-8/12901 від 22.05.2025, що ОСОБА_1 , включена до переліку та її внесено в реєстр. Виплата буде проводитися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік.Механізм виплати, зокрема, недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165. Однак сум пенсійних виплат, які підлягають виплаті відповідно до вказаного Порядку, ведеться територіальними органами ПФУ, в яких особи перебували на обліку, як одержувачі пенсій та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період. Пенсійні виплати, які обліковуються в Переліку та які включено до Переліку станом на 01 січня відповідного року, виплачуються одержувачам за окремою програмою, передбачено в бюджеті ПФУ на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Так,відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1165 частину недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 з урахуванням положень абзацу третього пункту 4 Порядку №1165, зараховано та виплачено спадкоємиці ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк»: - у липні 2023 - 557,32 грн, у вересні 2023 - 2093,00 грн, у жовтні 2023 - 1303,00 грн, у листопаді 2023 - 4,10 грн, у грудні 2023 - 0,62 грн, у жовтні 2024 - 2361,00 грн, у листопаді 2024 - 2361,00 грн, у грудні 2024 - 2361,00 грн. Загальна сума виплаченого боргу - 11041,04 грн.
Таким чином, судом установлено наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу спадкового майна та спадкової маси, порядку виплати спадкового майна.
Вирішуючи спір, суд висновує таке.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Уразі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім'ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім'ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначеним у п. 5 ч. 2 цієї статті, може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача 331015,72 грн, які належали померлому ОСОБА_2 та включені до складу спадкового майна згідно зі свідоцтвом № 44 від 19 січня 2022 року, суд висновує таке.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач як спадкоємець ОСОБА_2 отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за законом, за змістом якого до ОСОБА_1 перейшло право власності на недоотриману пенсію у сумі 342056,76 грн.Частину недоотриманої пенсії у загальному розмірі 11041,04 грн виплачено позивачу: у липні 2023 - 557,32 грн, у вересні 2023 - 2093,00 грн, у жовтні 2023 - 1303,00 грн, у листопаді 2023 - 4,10 грн, у грудні 2023 - 0,62 грн, у жовтні 2024 - 2361,00 грн, у листопаді 2024 - 2361,00 грн, у грудні 2024 - 2361,00 грн.
У той же час відповідачем за зверненням позивача залишок недоотриманої пенсії у розмірі 331015,72 грн (342056,76 - 11041,04) не виплачено та зазначено, що буде виплачено недоотриману пенсію у відповідності до окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, у межах відповідних бюджетних призначень.
З цього приводу суд зазначає, що право на спадщину позивача підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на його ім'я та не є предметом спору в цій справі. Відповідно до положення ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду. Відповідачем не надано належних доказів недійсності свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане на ім'я позивача, тому, в цій частині заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Також суд зазначає, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання спадщини, що складається з соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст. 66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця та є для спадкоємця основним правовстановлюючим документом. На час розгляду справи свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, не оспорене та є чинним, доказів визнання його недійсним чи внесення до нього змін відповідачем не надано.
За таких обставин, суд ураховує, що сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 331015,72 грн.
Що ж до посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, суд звертає увагу на такі обставини.
У силу абзацу другого пункту 1 названого Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Пунктом 4 згаданого Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційною виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційною залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Отже, Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд ураховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що у разі застосування Порядку 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві, продовжиться лише з 01 січня 2025 щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень. Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. В силу статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Крім того, відповідно до частин першої-другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов'язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов'язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Як визначено статтею 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є одним з головних завдань цивільного судочинства.
Положенням ст. 10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Броньовський проти Польщі» (Заява № 31443/96) зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов'язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про виплату позивачеві недоотриманих сум пенсії згідно з Порядком 1165, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов'язань.
Як установлено судом, відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 331015,72 грн, належної пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченій йому за життя, право власності на яку, в порядку спадкування за законом, перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту. Крім того, вказуючи про здійснення виплати цієї суми різними платежами та розтягуючи таку виплату на невизначений строк відповідач суттєво порушує спадкові та майнові права позивача, в тому числі і внаслідок знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Таким чином, суд вважає що позовні вимоги обґрунтованими в частині стягнення з відповідача невиплаченої суми за свідоцтвом в розмірі 331015,72 грн.
Щодо витрат на оплату судового збору. суд висновує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у сумі 2648,13 грн, тому з огляду на задоволення позовних вимог, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути суму судового збору у розмірі 2648,13 грн.
Щодо витрат на правову допомогу, суд висновує таке.
За ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження судових витрат подано:
- Договір про надання правової допомоги від 25/09/24 від 25 вересня 2024 року, згідно з яким розмір в порядок виплати гонорару Адвокатському бюро, встановлюється у додатках (додаткових угодах), які є невід'ємними частинами даного договору (п. 4.5.) Сума даного договору визначається сумою, зазначеною у підписаних сторонами актах наданих послуг і залежить від обсягу наданих послуг (п. 6.1.). Виконання зобов'язань адвокатським бюро за договором оформлюється актом наданих послуг, який підписується сторонами за результатами виконання цього договору. Якщо замовник відмовиться підписати акт наданих послуг, але не заявить до адвокатського бюро будь-яких претензій, щодо обсягу наданих послуг, вважається, що адвокатське бюро виконало свої зобов'язання за цим договором належним чином та у повному обсязі (п. 6.2.). Оплата послуг адвокатського бюро здійснюється шляхом перерахування грошової суми відповідно до п. 6.2. договору на поточний рахунок адвокатського бюро (п. 6.3.) В випадку несвоєчасної оплати замовником наданих послуг, адвокатське бюро має право призупинити їх подальше надання до моменту оплати простроченої суми, або розірвати договір в односторонньому порядку (п. 6.4.);
- Акт наданих послуг від 25 червня 2025 року, який включає: надані консультації та роз'яснення з правових питань, складання та направлення адвокатських запитів; складання та направлення позовної заяви на загальну суму 7000 грн;
- Ордер на надання правничої допомоги з копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- повноваження представника ОСОБА_1 - Борисенко Катерини Валеріївни, яка в інтересах позивача між іншим, уклала договір про надання правової допомоги.
Так, з наданих суду на підтвердження понесення витрат на правову допомогу доказів, вбачається, що адвокатським бюро на виконання умов договору про надання правової допомоги надані наступні послуги: надані консультації та роз'яснення з правових питань, складання та направлення адвокатських запитів; складання та направлення позовної заяви; в той же час додаткових угод чи інших додатків, якими визначений порядок виплати гонорару Адвокатському бюро суду не надано.
За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Пояснень щодо поважності причин неможливості подання позивачем доказів підтвердження розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, у тому числі й у виді детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, доказів на підтвердження поважності таких причин, з урахуванням відсутності в Договорі про надання правової допомоги та додатковій угоді до неї затвердженого сторонами порядку оплати правничої допомоги позивачем суду не подано.
Відтак, суд вважає що у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення сум недоотриманої пенсії в порядку спадкування задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 331015 (триста тридцять одна тисяча п'ятнадцять) гривень 72 копійки, яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 2022 року, НРС № 115886, зареєстрованого в реєстрі за № 44.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень 13 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код в ЄДРПОУ 21782461; місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.
Рішення у повному обсязі складене та підписане 05 листопада 2025 року.
Суддя І.Г.Дубовенко