Справа № 183/1408/25
№ 1-кп/183/1516/25
04 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041350001594 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченоїу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченоїу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що наразі наявний ризик, передбачений ч.1 ст. 177 КПК, який, зокрема, був врахований судом при обранні їй запобіжного заходу тримання під вартою, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченої не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, про продовження строків тримання під вартою, зазначив, що ризики не доведенні, просив змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачена підтримала свого захисника, надала клопотання, просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки у неї є донька, яку вона самостійно виховує.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченій терміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, з конфіскацією майна.
Крім того, до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на неї відповідних обов'язків. Однак, остання неодноразово їх порушувала, а саме була відсутньою за місцем свого проживання.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, однак наявність таких обставин не спростовує висновків суду, викладених вище.
За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченої від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій ОСОБА_5 у разі визнання останньої винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Тому, на думку суду, на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченій строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченій ОСОБА_5 продовжити на 60 днів.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянці України, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченійу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 02 січня 2026 року включно.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» - для виконання.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1