Справа № 182/5125/25
Провадження № 2/0182/3476/2025
Іменем України
05.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого-судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
18.08.2025 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із даним позовом про розірвання шлюбу, мотивуючі свої вимоги наступним.
07.02.1992 року позивач офіційно зареєстрував шлюб з відповідачкою. Від даного шлюбу подружжя не має неповнолітніх дітей.
Шлюбні стосунки між сторонами припинено, подружжя проживає окремо, спільне господарство не ведуть, мають окремий бюджет. Причиною тому стали розбіжність характерів, різні погляди на сімейне життя, права та обов'язки подружжя. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, сім'я припинила своє існування. Розірвати шлюб в органах ДРАЦС немає можливості, оскільки сторони не спілкуються один з одним. За таких обставин ОСОБА_1 вважає подальше збереження шлюбу недоцільним і просить його розірвати.
Ухвалою суду від 21.08.2025 року відкрито провадження по справі, постановлено розглянути позов в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.17-18).
Позивач та його представник були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження на електронну адресу, зазначену в позові. Додаткових заяв або клопотань на адресу суду не направили.
Відповідачка повідомлялась про розгляд справи, шляхом надсилання на адресу її реєстрації ухвали про відкриття провадження, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.22), згідно якого поштове відправлення отримане 11.09.2025 року особисто, відзиву на позовну заяву на адресу суду у встановлений законом строк не надіслала. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядалась без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Як встановлено судом, 07.02.1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом ЗАГС м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, актовий запис за №31 (а.с.10).
Від даного шлюбу подружжя не має неповнолітніх дітей.
Через розбіжність характерів та різні погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства, інші життєві цінності, шлюбні стосунки між сторонами припинено. Подружжя проживає окремо, спільне господарство не ведуть, мають окремий бюджет, а тому шлюб носить формальний характер. Між ними втрачено почуття любові та поваги один до одного, кожен з них живе своїм окремим життям та власними інтересами, втрачено всі духовні та фізичні зв'язки. Майновий спір відсутній. На примирення позивач не згодний. Таким чином, подальше збереження сім'ї суперечить його інтересам.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Враховуючи той факт, що шлюб повинен відповідати волевиявленню особи та, зважаючи на те, що збереження сім'ї буде суперечити інтересам позивача, а також на те, що примушення до шлюбу є неприпустимим, суд дійшов висновку, що шлюб фактично припинив своє існування, а тому необхідно його розірвати, задовольнивши тим самим позовні вимоги.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати. При цьому, позивач не наполягав на відшкодуванні судового збору.
Керуючись ст.ст.56, 110, 112, 113, 115 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 07.02.1992 рокуВідділом ЗАГС м. Орджонікідзе Дніпропетровської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис №31 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 », ОСОБА_3 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складання.
Суддя: О. В. Рунчева