Єдиний унікальний номер 205/9515/25
Номер провадження2/205/4126/25
03 вересня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат, пов'язаних з регламентною виплатою,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Позивач, МТСБУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат, пов'язаних з регламентною виплатою.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 26.03.2023 року о 11 год. 00 хв. в м. Дніпро, по вул. Алмазна, біля буд. 2, водій ОСОБА_1 (далі - Відповідач), керуючи автомобілем «Renault Megane», д/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який слідував в зустрічному напрямку, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Представник позивача вказує, що на момент ДТП транспортний засіб «Renault Megane», д/н НОМЕР_1 , не був забезпечений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У свою чергу цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 , була забезпечена чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс серії АЕ № 6395 МВ, діючий момент ДТП.
З метою отримання відшкодування (регламентної виплати), власник автомобіля «ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 звернулася до позивача із повідомленням про ДТП від 09.06.2023 року та із заявою про виплату страхового відшкодування від 09.06.2023 року .
Далі позивач зазначає, що згідно Висновку експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 складає 72 122 грн. 97 коп. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламенту виплату потерпілому у розмірі 72 122грн. 97 коп. Крім того, МТСБУ позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів щодо визначення розміру шкоди у розмірі 1 750 грн. 00 коп.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодовує МТСБУ вказані понесені витрати, то позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування у загальному розмірі 72 122грн. 97 коп., понесені додаткові витрати на збір документів щодо визначення розміру шкоди у розмірі 1 750 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Моторного (транспортного) страхового бюро України зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Такий учасник справи у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 26.03.2023 року о 11 год. 00 хв. в м. Дніпро, по вул. Алмазна, біля буд. 2, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Megane», д/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який слідував в зустрічному напрямку, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Також, матеріалами справи підтверджено, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2023 року по справі № 205/3934/23 винною особою в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди є відповідач по справі ОСОБА_1 .
Згідно Висновку експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику «ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 , складає 72 122 грн. 97 коп. На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламенту виплату потерпілому у розмірі 72 122 грн. 97 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент ДТП полісом АЕ № 6395 МВ, діючим на момент ДТП, оформленим на автомобіль ««ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 , була застрахована цивільно-правова відповідальність власника такого транспортного засобу. Доказів того, що відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди мав чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів матеріали справи не містять.
Як встановлено судом, 09.06.2023 року володілець транспортного засобу ««ВАЗ 21073», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , скориставшись своїм правом, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, звернувся із відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 4.1/21798 від 13.12.2023 року, позивач відповідною платіжною інструкцією № 979201 від 14.12.2023 року сплатив на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 72 122 грн. 97 коп.
Судом також встановлено, що скориставшись послугами ФОП ОСОБА_4 позивачем була організована оцінка визначення розміру завданих збитків, збір необхідних документів, про що свідчить розрахунок та платіжна інструкція № 975877 від 22.09.2023 року на суму 1 750 грн. 00 коп.
Оскільки відповідач у досудовому порядку на звернення позивача щодо відшкодування понесених ним виплат не відреагував, такі виплати не компенсував, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як було встановлено судом, вищевказаною постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2023 винною особою в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди є відповідач по справі ОСОБА_1 . Відтак, в силу вказаних норм матеріального закону, на таку особу покладається обов'язок відшкодувати завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не оспорюється те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди такий учасник справи не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відтак не виконав законодавчо покладений на нього обов'язок.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до пункту 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Оскільки відповідач є винним у вчиненні вказаного ДТП, і на момент вчинення якої не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь МТСБУ в порядку регресу відповідних документально підтверджених витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування саме у розмірі 72 122 грн. 97 коп.
Саме такий розмір страхового відшкодування було сплачено позивачем за платіжною інструкцією № 979201 від 14.12.2023 року на рахунок АТ «Приватбанк». Зазначення у призначенні платежу у такому платіжному документі «виплата по справі № 95239, згідно наказу № 4.1/21798 від 13.12.2023 р., т.з. АЕ 80 47 ЕІ» дає суду обґрунтовані підстави вважати, що вказана сума була виплачена позивачем саме в порядку відшкодування завданої шкоди власнику транспортного засобу ОСОБА_3 на його рахунок у банківській установі.
Так, відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, щоб спростовували розрахунок збитків, наданий суду стороною позивача, та підтверджували те, що такі пошкодження не були завдані внаслідок означеної ДТП. Відтак вимоги Позивача про відшкодування в порядку регресу виплат, пов'язаних з регламентною виплатою є доведеними, та такими, що ґрунтуються на вищенаведених нормах чинного законодавства.
Одночасно із цим, суд не може погодитися із доводами сторони позивача в частині стягнення з відповідача витрат у сумі 1 750 грн. 00 коп., сплачених позивачем АТ «Приватбанк» оплати послу за аваркома (експерта) справі № 95239, згідно рах. № 95239 від 18.09.2023 року, т.з. НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що за своєю природою такі витрати не відносяться до страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Адже, згідно положень положення п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ надано право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Одночасно із цим матеріальним законом не передбачено право на компенсацію вказаних витрат в порядку регресу, і закон такі витрати не розглядає як складову страхового відшкодування.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Зокрема, суд стягує із ОСОБА_1 на користь позивача грошову суму у розмірі 72 122 грн. 97 коп., як суму страхового відшкодування, а в стягненні суми у розмірі 1 750 грн. 00 коп. витрат на послуги аваркома (експерта) по справі, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3 028 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 615, 625, 629, 692, ЦК України, ст. ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу виплат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місце знаходження: 02000, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у загальному розмірі 72 122 грн. 97 коп.
3. В задоволені позовних вимог щодо стягнення суми у розмірі 1 750 грн. 00 коп. витрат на послуги аваркома (експерта) по справі - відмовити.
4. В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місце знаходження: 02000, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.