Справа № 211/10325/25
Провадження № 2/211/4587/25
іменем України
05 листопада 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, треті особи: Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, -
05 вересня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, треті особи: Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_2 , яка є матір'ю позивачки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 14.11.1985 року, посвідченого Другою Ясинуватською державною нотаріальною конторою Донецької області, належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДН №103094, виданого 05.03.1997 року Желланівською селищною Радою народних депутатів Ясинуватського району Донецької області , акт №73 належала земельна ділянка, яка розташована на території Желаннівської селищної Ради за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1173 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель. ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 06.09.2023 спадкоємець ОСОБА_1 , звернулась до Тернівської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку, як спадкоємцю за заповітом. Державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З.В. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що не були подані відомості (інформація), необхідні для вчинення нотаріальної дії, зареєстровані права на вищевказаний будинок у реєстрах відсутні. З огляду на викладене, позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав, тому просить визнати за нею право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 09.09.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.10.2025 підготовче судове засідання закрито, справа призначена до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з'явилися, надали суду письмову заяву, в якій просять цивільну справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та направила матеріали спадкової справи.
Оскільки сторони не з'явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.11.1985 ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок (А-1) з господарськими будівлями, а саме: Б-літня кухня, В-сарай, Г-сарай, Д-сарай, Е-сарай, ПД-погріб, Ж-вбиральня, №1-забор, загальною площею - 43,40 кв.м., житловою площею - 17,90 кв.м по АДРЕСА_1 . Дане свідоцтво посвідчено державним нотаріусом Другої Ясинуватської державної нотаріальної контори Малимон А.А. 14.11.1985 та зареєстровано в реєстрі за №1996.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДН №103094, виданого 05.03.1997 року, ОСОБА_2 передалась у приватну власність земельна ділянка площею 0,1173 га, розташована на території Желаннівської селищної Ради для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, акт №73.
Відповідно до заповіту складеного 19.06.2012 та посвідченого секретарем Новоселівської Першої сільської ради Ясинуватського району Донецької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона матиме право за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , згідно з повторним свідоцтвом про народження, виданого 10.12.2019 Покровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №73, серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 02.10.1976 уклали шлюб про, що Желанівською селищною радою Ясинуватського району Донецької області зроблено актовий запис №19, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.05.2023 зроблено актовий запис №982, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
Відповідно до відомостей з домової книги ОСОБА_5 також значиться померлим.
17.06.2024 державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що не були подані відомості (інформація), необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), с. Благодатне, що відноситься до Очеретинської селищної територіальної громади, віднесено до тимчасово окупованої території України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.
Відповідно до п. 48 гл. І р. ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, що затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на момент виникнення права власності, право особистої власності громадян на жилий будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, що відчужується, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів: нотаріально посвідченим договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності (договором про право забудови, укладеним до 26 серпня 1948 року), договором (випискоюи з нього) про надання житлово-будівельному колективу індивідуальних забудовників земельної ділянки для будівництва жилого будинку; нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни; виданим державною нотаріальною конторою свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири з прилюдних торгів; свідоцтвом про право особистої власності на будинок (частину будинку); актом про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будинку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданим державною нотаріальною конторою; копією рішення народного суду, що вступило в законну силу, яке підтверджує право власності на будинок; договором про поділ майна; рішення товариського суду про поділ будинку між подружжям. На підтвердження права особистої власності на жилий будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників можуть бути подані інші документи, які ввійшли до "Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Таким чином, суд констатує, що померлою матір'ю позивача право власності набуте у 1985 та 1997 роках.
До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
З наданих суду документів вбачається, що на момент відкриття спадщини єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 була її донька ОСОБА_1 .
За ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, беручи до уваги відсутність відомостей про інших можливих спадкоємців, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено право власності її померлої матері на житловий будинок та земельну ділянку, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на житловий будинок у БТІ та у Державному земельному кадастрі з тимчасово окупованої території на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, треті особи: Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1173 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 05.11.2025.
Суддя Костенко Є. К