ЄУН 229/4682/24
Номер провадження 2/211/3013/25
05 листопада 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням - судді Гонтар А.Л.,
з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", треті особи приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
позивач 09 липня 2024 року звернувся в Дружківський міський суд Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" , в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №85562 , який видав 03 квітня 2021 року приватний нотаріус Головкіна Я.В. про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 60940 грн, посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення.У позивача є сумніви щодо перевірки нотаріусом наявності у боржника перед кредитором саме такої суми заборгованості, як і перевірки безспірності вимог. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги. При подачі позовної заяви, позивачем також була подана заява про забезпечення позову.
19 грудня 2025 року на підставі рішення ВРП було змінено підсудність Дружківського міського суду на підсудність Довгинцівського районного суду .
Зазначена цивільна справа надійшла до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу 02 червня 2025 року (а.с.89).
09 червня 2025 року цивільну справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 21 липня 2025 року (а.с.90)
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином була повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує щодо винесення заочного рішення (а.с.6)
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час, та місце розгляду справи. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву не скористався. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за їх відсутності не скористалась. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.
При викладених обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
З огляду на таке, суд, відповідно дост. 247 ЦПК України, розглядає справу у відсутності сторін, без фіксації судового процесу, на підставі наявних у суду доказів.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд встановив , що виконавчий напис вчинив у місті Обухів 03 квітня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, про звернення стягнення з громадянина України ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , який є боржником за кредитним договором №546794803 від 21 січня 2020 року, укладеним з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", правонаступником якого є ТОВ "Таліон Плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 39700642. Строк платежу за кредитним договором №546794803 від 21 січня 2020 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року. Сума заборгованості складає 59740 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнута плата із стягувача в розмірі 1200 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума , що підлягає стягненню 60940 грн. Дата набрання виконавчим написом законної сили 03 квітня 2021 . Строк пред'явлення виконавчого напису до виконання - три роки. Виконавчий напис від 03 квітня 2021 року зареєстровано в реєстрі за №85562 (а.с.40).
21 липня 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 2621 у Харківському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Після реєстрації шлюбу чоловік отримав прізвище " ОСОБА_4 ".
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 6564270) 03 червня 2021 року приватний виконавцем Олійник О.І. розглянув заяву про примусове виконання виконавчого напису № 85562 від 03.04.2021 року.
Проаналізувавши надані докази суд висновує таке.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі «Порядок»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172
У статті 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.
26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
На підставі зазначеної постанові були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
На підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року зазначено про відмовлення в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 закону «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення.
З огляду на приписи ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст. ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить протилежного.
Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Із аналізу наданих доказів встановлено, що виконавчий напис нотаріуса, що оспорюється, вчинений року щодо кредитного договору № 546794803 від 21 січня 2020 року в простій письмовій формі між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та позивачем.
При зверненні з позовом позивач не погоджується із зазначеною в виконавчому приписі заборгованістю.
Таким чином нотаріусом грубо порушені вимоги ст.88 Закону «Про нотаріат» та не додержано обов'язкових умов вчинення нотаріального напису.
А саме вчинено нотаріальний напис щодо кредитного договору який не є нотаріально посвідченим, при тому що ця обставина є обов'язковою.
Недодержання нотаріусом вищезазначених умов при вчиненні виконавчого напису є підставою для визнання зазначеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку.
Висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс 18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706 цс 19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018 св 18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження № 61-22164 св 19) від 09.09.2020 року у справі №336/7754/18 (провадження № 61-8781 св 20).
Судові витрати по справі, які сплачені позивачем при зверненні до суду, в загальній сумі складають1816,80 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1816,80 грн.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
У частині 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. підтверджує договір від 05 червня 2024 року про надання правничої допомоги "Центром правової допомоги" (ТОВ "Центр правової допомоги "Допомога юриста" ; акт про надані послуги від 28.06.2024 року.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості
Керуючись ст.ст.2, 10-12, 76-80, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
позовну заяву ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", треті особи приватний нотаріус Обухівського міського нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 квітня 2021 року за №85562 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області про стягнення з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (код ЄДРПОУ38569246, розташоване за адресою: м. Київ вул. Сверстюка Євгена, буд. 11-А офіс 605) заборгованості за кредитним договором №546794803 від 21 січня 2020 року.
Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн.
Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ОСОБА_5 судовий збіру розмірі 1816 (тисячу вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.
Після набрання рішенням законної сили заходи забезпечення позову на підставі ухвали від 11 липня 2024 року скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя А.Л.Гонтар