03.11.2025
Справа № 522/13497/25-Е
Провадження № 2/497/1131/25
03 листопада 2025 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №243806022 від 04.11.2022 року в загальному розмірі 95 964,00 гривень, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 гривень.
Свої вимоги мотивує, тим, що 04.11.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 243806022 в електронній формі.
Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV46U4E
Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 2 2000,00 гривень 04.11.2022 на банківську карту MNV46U4E Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.
28.11.2018 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 95 964,00 грн., яка не сплачена відповідачем
Зазначене стало підставою звернення до суду.
Ухвалою від 17.07.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 24.09.2025 року о 14:00 годині (а.с.114-115), про що повідомлено сторонам по справі (а.с116-117).
Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз'яснено про необхідність подання в п'ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.
14.08.2025 через підсистему Електронний суд від представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Калініна С.К. до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.118-131, в якому представник просив відмовити у задоволені позовних вимог ТОФ «Фінансова компанія «ЕЙС» з огляду на наступне:
ОСОБА_1 визнає, що уклав з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» договір кредитної лінії № 243806022 від 04.11.2022 та отримав кредит в сумі 22000,00 грн.
Проте, відповідач не погоджується з вимогою позивача про стягнення заборгованості у розмірі 95964,00 грн. за користування грошовими коштами, з таких підстав:
Проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмірі заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору.
За умовами Кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надає ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000.00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту.
На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. (п. 3.1 Кредитного договору).
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 3.2 Кредитного договору).
Відповідно п. 3.3. Договору, Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 3 498.00 гривень. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Відповідно п. 8.3. Договору, За умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Відповідно п. 8.11. Договору, Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду, без виконання Позичальником умов п. 8.5. Договору, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 35 860.00 гривень (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 13860 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 22000 грн 00 коп.
З наданих представником позивача розрахунків установлено, що за Кредитним договором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОНПЛЮС» відсотки нараховані за період поза межами строку кредитування. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОНПЛЮС» продовжували нараховувати саме проценти за «користування кредитом».
Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Так, згідно з п. 3.1. Кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 04 грудня 2022 року. Сторони погодили, що встановлений в п.3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. Договору, Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 3498 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеного директором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо позичальника ОСОБА_1 за договором № 243806022 від 04.11.2022 вбачається, що останнім булу сплачено грошові кошти у загальному розмірі 12 155,00 грн. в рахунок погашення заборгованості (04.12.2022 року - 3498,00 грн., 21.12.2022 року - 5927,00 грн., 03.01.2023 року - 2730,00 грн.).
Однак, з огляду на те, що представником позивача не надано доказів, що в особистому кабінеті відповідача чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, сторона відповідача вважає, що пролонгація строку кредиту на підставі п. 3.2 Кредитного договору не відбулася.
Відповідно п. 8.11. Договору, Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду, без виконання Позичальником умов п. 8.5. Договору, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 35860 грн 00 коп. (тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 13860 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 22000 грн 00 коп.
Отже, ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості, однак останній не в повній мірі повернув грошові кошти ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», тому у нього існує заборгованість за кредитним договором № 243806022 від 04.11.2022 у розмірі 23 705,00 грн. (22 000,00 грн. тіло кредиту + 13860,00 грн. відсотки за користування кредитом = 35 860 грн. - 12 155,00 грн. сума сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором).
Таким чином, у відповідача перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» існує заборгованість за кредитним договором № 243806022 від 04.11.2022 в сумі 23705,00 грн., з яких 22000,00 грн. - сума кредиту, 1705,00 грн. відсотки за користування кредитом
Також, автопролонгація договору кредитної лінії не відбулася, з наступних підстав. Встановлено, що згідно з умов договору кредитної лінії № 243806022 від 04.11.2022 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. При цьому, строк кредитування та строк дії договору є різними поняттями.
Оскільки умови договору № 243806022 від 04.11.2022 відповідачем в частині його зобов'язань щодо погашення заборгованості за тілом кредиту не виконані, тому відповідно до п. 11.1 договору (договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання ), даний договір діє і на день ухвалення судом рішення, і діяв після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, тому на спірні правовідносини поширюється дія абзацу другого частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.
При цьому ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З огляду на те, що абзацом другим частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом і продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін , слід зробити висновок, що умови договору № 243806022 від 04.11.2022 щодо автоматичної пролонгації договору суперечать положенням абзацу другому частини сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» і не можуть застосовуватися та не можуть бути підставою для стягнення відсотків у період автоматичної пролонгації договору, адже додаткового договору про продовження строку користування кредитом сторонами не укладалося.
Також визначений позивачем розмір заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 75 964,00 грн., не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Окрім цього, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, тому вважаємо вважає, що у зв'язку з цією обставиною позивачем також не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року.
Таким чином, слід зробити висновок, що ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати з ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 04.11.2022 між ним та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
На думку представника, майнове право позивача не було порушено відповідачем. За таких обставин слід зробити висновок, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором.
Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні позову відмовити.
19.08.2025 від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Полякова О.В. надійшла відповідь на відзив (а.с.132-144).
В судове засідання 24.09.2025 року:
- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.7 зворотна сторінка).
- відповідач не прибув про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.116). До суду повернувся рекомендований поштовий лист без вручення з відміткою листоноші «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.144-152).
Окрім цього суд повідомляв відповідача шляхом надіслання документів суду на наявну в справі електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.117 зворотна сторінка)
- представник відповідача - адвокат Калінін С.К. - не прибув. У відзиві зазначив клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с.128).
Протокольною ухвалою суду від 24.09.2025 року відкладено розгляд справи на 10:30 годину 03.11.2025 року в зв'язку з ненаданням АТ "Універсал Банк" відповіді на виконання ухвали суду про відкриття провадження по справі в частині витребування доказів (а.с.146), про що було повідомлено сторонам по справі (а.с.147-148).
В судове засідання 03.11.2025 року:
- представник позивача не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.7 зворотна сторінка).
- відповідач - не прибув, повідомлявся шляхом надіслання документів суду на наявну в справі електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.148)
- представник відповідача - адвокат Калінін С.К. - не прибув. У відзиві зазначив клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с.128).
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 04.11.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 243806022 в електронній формі.
Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а й платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV46U4E.
Зокрема, 04.11.2022 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Отже, саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.
У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
За цим договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику." (пункт 1.1. договору).
Сума кредитного ліміту, договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.
Базова процентна ставка - процентна ставка, значена в Паспорті кредиту та Істотних характеристиках продукту "СМАРТ", як максимально можливий розмір плати за користування кредитом, з урахуванням обмеження максимального значення Денної процентної ставки встановленої Законом України «Про споживче кредитування» на момент отримання кожного окремого Траншу за цим Договором:
Дисконтна процентна ставка: 3,65% - 766.50%
Індивідуальна процентна ставка: 383.25 - 766.50%
Базова процентна ставка: 766.50%
Після закінчення Дисконтного періоду - 1087.70%
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 5.4. договору).
Відразу після вчинених дій Відповідача, 04.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 гривень на банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»
До Кредитного договору № 243806022 від 04.11.2022 додано Паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ", в якому зазначені: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти.
Зокрема, на підтвердження даної інформації ухвалою суду була витребувана за клопотанням позивача інформація з Банка-емітента АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника, а саме:
Банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої повідомляємо наступне:
На ім'я ОСОБА_1 (РНОК1111: НОМЕР_2 ) Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 .На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) був зарахований платіж у сумі 22 000,00 грн у період з 04.11.2022 по 09.11.2022. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).Повний номер рахунку платіжної карти - маска картки № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )
НОМЕР_6 .
Отже, Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.
Зазначене відповідачем не заперечується та повністю визнається, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.
28.11.2018 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.85-88). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 219 від 07.03.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Як вбачається з пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Згідно з пунктом 8.1. договору факторингу № 28/1118-01 цей договір набуває чинності та всі права і обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони).
Пунктом 8.2. договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон плюс»» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 19.12.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.
Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 29.05.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
За додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу. Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додаються до позовної заяви, та є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги по Кредитному договору до Позивача.
Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 243806022, становить 95 964,00 грн, яка складається з:
20 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту;
75 964,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.48-51).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 243806022 від 04.11.2022 укладено сторонами в електронній формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом частин четвертої та п'ятої цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Як зазначено у статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
На підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору №243806022 від 04.11.2022, який містить інформацію про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV46U4E., який відправлено на номер телефону НОМЕР_7 , що був введений 04.11.2022 о 11:08:35; довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", відповідно до якої заявка на кредит подана позичальником ОСОБА_1 04.11.2022; договір відправлено позичальнику 04.11.2022; одноразовий ідентифікатор MNV46U4E для акцепту оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) відправлено позичальнику 04.11.2022 о 11:07:59на номер телефону НОМЕР_7 ; ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 04.11.2022; перерахування грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 здійснено 04.11.2022.
Зазначені обставини свідчать про належне укладення кредитного договору № 243806022 від 04.11.2022, у тому числі погодження позичальника ОСОБА_1 з умовами цього договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність умовам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19, від 12 січня 2021 року в справі N№524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.
Вказані обставини відповідач не спростував, тому, виходячи із сукупності наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що зазначені обставини підтверджують отримання грошових коштів відповідачем у сумі 22000,00 грн за договором № 243806022 від 04.11.2022 року.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою (частина 1).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною першоюстатті513ЦКУкраїнипередбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Положеннями ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що відповідач порушив умови договору в частині повернення позивачу кредиту в строк, погоджений ними в кредитному договору, оскільки відповідач не надав суду доказів погашення кредиту.
За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача кредиту 20 300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 75 617,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Суд розцінює критично твердження відповідача про те, що позивачем не вірно розраховано розмір заборгованості за відсотками, як такий, що здійснено за межами строку дії кредитного договору.
Відповідач підтвердив факт укладання кредитного договору № 243806022від 04.11.2022. Уклавши Договір, Позичальник, тобто відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.
Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Отже, Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/confidentiality/creditrules/ та Відповідач погодився, що ознайомився з ними (п. 14.1. Договору).
Відповідно до п. 14.1. Невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.
п.8.5. Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п. 8.3 та. п. 8.12. Договору, при умові виконання Позичальником однієї з описаних в п.8.5.1. та 8.5.2. умов.
8.5.1. Якщо Позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 193,45 (сто дев'яносто три цілих сорок п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,53 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка);
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:
22 000,00 грн. (сума виданого кредиту)* 30 (строк Кредиту)*0,53 (процентна ставка)/100= 3498,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів)
3498,00 /30=116,60 (сума за один день користування кредитом).
Слід зазначити, що Відповідач 04.12.2022, здійснював часткову оплату по кредиту у розмірі 3498,00 грн., 21.12.2022 у розмірі 5 927,00 грн. 2 000 з яких сплачено за тілом, 03.01.2023 у розмірі 2 730,00 грн.
8.5.2. Якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період від дати видачі Кредиту до 04.12.2022 р. (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 04.12.2022 р. за ставкою 383,25 (триста вісімдесят три цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті.
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:
22 000,00 (сума виданого кредиту)* 1,05 (процентна ставка)/100= 231,00 грн. .(сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 05.12.2022- 21.12.2022.
Оскільки 21.12.2022 Відповідачем здійснено часткову оплату у розміри 5 927,00 грн., з яких 2 000 грн. сплачено за тілом, то в період з 22.12.2022-03.01.2023 р. нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:
20 000,00 (сума виданого кредиту)* 1,05 (процентна ставка)/100= 210,00 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду).
Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", в період з 03.01.2023-02.02.2023, процентна ставка застосовувалася 0,84% в день.
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:
20 000,00 (сума виданого кредиту)* 0,84 (процентна ставка)/100= 168,00 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду).
Слід зазначити, що 06.02.2023 р. нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
8.4. Зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою:
20 000,00 (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100= 596,00 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду).
Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз'ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.
А відтак, відповідач отримав кредитні кошти, які не повернув, а ні в строк визначений договором, а ні до тепер. Тобто і надалі користується цими коштами.
Відповідач стверджує, що Позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору.
Однак, відповідно до п.п. 140-141 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 910/4518/16: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.
Також слід наголосити на тому, що Позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України.
Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір.
Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: «ПРОЦЕНТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
ПРОЦЕНТИ ЗА НЕПРАВОМІРНЕ КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМИ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Отже, відповідно до позиції Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання.
У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14 154цс18).
Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.
У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).
Суд не погоджується з доводами відповідача, що позивачем не підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором, виходячи з наступного:
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача
1.1.Строк чинності договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та між ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (копія долучена до позовної заяви).
Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід'ємну частину.
В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.
1.2.Предмет договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором.
Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
07.03.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 219 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 44 708,00 грн (копія долучена до позовної заяви). Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.
Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 07.03.2023, тобто після укладання Кредитного договору № 243806022 від 04.11.2022.
Отже, Відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.
Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.
В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 219 від 07.03.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Щодо предмету та істотних умов договору факторингу Відповідач стверджує: «28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимог до Відповідача за кредитним договором №243806022 від 04.11.2022 року, тобто за неіснуючим на день підписання договору факторингу кредитним договором».
Проте, слід зазначити, що відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог.
При цьому така передача не прив'язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах.
Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов'язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги.
Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру.
Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено Кредитний договір №243806022 від 04.11.2022 укладено 07.03.2023, тобто через чотири місяці після укладення кредитного договору.
Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач.
Варто зазначити, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги.
Відповідно до ст. 203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає волевиявленню сторін та не суперечить закону.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, це підтверджує належне відступлення права вимоги. Крім того, сторони погодили викласти зазначені умови договору в реєстрі.
Зокрема, згідно ч. 1. ст. 1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід'ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.
Висновок Відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.
2. Предмет договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Тобто предметом Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами.
В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору.
Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку.
23.02.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 95964,00 грн (копія долучена до позовної заяви).
Слід також звернути увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Отже, предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід'ємною частиною договору.
Таким чином, згідно з п. 2.1 Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - прийняти їх та передати грошові кошти Клієнту на умовах договору.
Відповідно до п. 1.3 та п. 1.5 цього договору, право вимоги стосується всіх прав Клієнта за Кредитними договорами і фіксується у Реєстрах прав вимоги. Витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 243806022 від 04.11.2022 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.
3. Договір факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №29/05/25-Е.
Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви.
Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2.
Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору; Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 95964,00 грн (додаток долучено до позовної заяви).
Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору . На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 (копію долучено до позовної заяви).
Щодо оплати за договором факторингу Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в)факторингу,- постанова Верховного суду від 07.10.2018 по справі №243/11704/15-ц.
Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 Сторонами погоджено: Положеннями п. 1.6. Договору Факторингу №28/1118-01 «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 5.2.1. Договору фактор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором.
Положеннями пункта 5.4.3. зазначеного Договору, у випадку невиконання Фінансування має право призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги.
На підставі п. 5.4.4. Договору має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов'язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п'ять) робочих днів до планової дати розірвання. Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності. Відповідно до договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, Реєстр прав вимог № 1 від 23.02.2024 Сторони погодили: Згідно з п. 1.6 «Фiнансування» - сума коштiв, що сплачується Фактором Клiєнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору.
У відповідності до п.5.2.1. Договору фактор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором;
На підставі п. 5.4.3. Призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги. систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов'язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п'ять) робочих днів до планової дати розірвання.
Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності. Відповідно до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 Сторони погодили: Розрахункова дата- дата передачі Клієнтом Фактору Реєстру Боржників по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками і є невід'ємною частиною цього договору. Ціна продажу- сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту після підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно п.3.3. цього Договору.
Розділом 7 встановлено: усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. У випадку будь-яких спорів, що виникають між Сторонами за даним Договором, Сторони заявляють про добровільне вирішення спору шляхом переговорів.
У разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, будуть розглядатися судом за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства. З огляду на вищезазначене, у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні.
Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.
Таким чином, якщо в договорі прямо зазначено, що право вимоги переходить у момент підписання реєстру прав вимоги, а не після здійснення оплати, то цей пункт договору має пріоритет.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, тому факт підписання реєстру означає, що сторони погодили перехід права вимоги незалежно від подальших платежів. Тобто, факт наявності або відсутності фінансування за відповідним договором є внутрішнім взаємовідносинами фінансових компаній.
В цьому контексті важливим є те, що перехід прав вимоги відбувся після підписання сторонами відповідних Реєстрів. Навіть за умови відсутності фінансування за вищезгаданим договором перехід прав вимоги вважається таким що відбувся в момент підписання сторонами відповідних Реєстрів. В такому випадку обидва товариства вирішують даний спор у судовому порядку. Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати.
Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов'язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав.
Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві. Таким чином, Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги.
А відтак, Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025. Хоча перерахування коштів клієнту не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору.
Таким чином, Позивач не має обов'язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу.
Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду справи, Позивач додав до матеріалів позову Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 219 від 07.03.2023 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, та № 29/05/25-Е від 29.05.2025.
З огляду на зазначене, суд розцінює критично заперечення відповідача та його представника, та вважає їх, що не спростовують доводів позивача, викладених в позовній заяві.
При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.
На підтвердження понесених витрат суду надано копії:
- договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" №29/05/25-01 від 29.05.2025 року;
- довіреностей, виданих директором ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" бути представником ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" в суді
- -додаткової угоди № 25770845687 від 30.05.2025 до Договору правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025.
- акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.
Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.
При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді - 5 000 гривень.
На виконання ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову стягнути з відповідача на користь позивача 2422.40 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», яке розташоване за адресою: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956
заборгованість за кредитним договором № 243806022 від 04.11.2022 року станом на 17.06.2025 року у розмірі 95 964,00 гривень (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні), яка складається з:
-20 000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту;
-75 964,00 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом
та
- 2 422.40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору;
- 5 000.00 гривень (п'ять тисяч гривень) витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін:
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»: 02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, тел.: НОМЕР_10, ел. пошта: fincomace@gmail.com
Представник позивача Тараненко Артем Ігорович: 2094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.21, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_8
Відповідач ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
Представник відповідача Калінін Сергій Костянтинович: АДРЕСА_4, тел: НОМЕР_9 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4
Суддя С.В.Кодінцева