Справа № 463/9750/25
Провадження № 2/463/2624/25
04 листопада 2025 року місто Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ціпивко І. І.
з участю секретаря судових засідань: Метеллі Б.Б.,
розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № TDB.2022.0028.363 від 10.01.2022, в сумі 25 261,47 грн., на користь ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 11200 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 10 січня 2022 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № TDB.2022.0028.363 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «Мегабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлене право вимоги за договором № TDB.2022.0028.363 від 10.01.2022. Крім того, 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлене право вимоги за договором № TDB.2022.0028.363 від 10.01.2022. Таким чином, ТОВ «ФК ЄвроКредит» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст.525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 261,47 гривень, з яких: 9 069,39 гривень - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 16 192,08 гривень - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена).
Відповідач не скористався правом на подання відзиву. 04.11.2025 відповідачем подано заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги визнає.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17.10.2025 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04 листопада 2025 року. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.
Розгляд справи по суті відбувся 04.11.2025 року без участі сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
10 січня 2022 року АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № TDB.2022.0028.363, між сторонами було підписано додаток 1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, заява-договір (індивідуальна частина) № TDB.2022.0028.363 від 10 січня 2022 року про приєднання до договору про комплексне обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.
Відповідно до п.1 заяви-договору підписанням цього договору клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (надалі договір), який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет ww.todobank.com; згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до нього; укладання з банком шляхом приєднання до договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї заяви-договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до публічного договору (оферти) АТ «Мегабанк» про умови надання послуги «Р2Р-перекази з картки на картку» (розміщеного на сайті банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у місці інформування клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини договору.
Пунктом 2 заяви-договору передбачено, що банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка є власністю банку.
Згідно з п.3 заяви-договору картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності.
Пунктом 4 заяви-договору закріплено, що банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200000 грн.; процентна ставка (фіксована), % річних: базова складає 56%, у пільговий період 0,0001%; обов'язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0%; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов'язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.
Відповідно до п.5 заяви-договору такі умови, як: права та обов'язки сторін; відповідальність сторін; порядок обчислення, зміни та сплати процентів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок повернення (в т.ч. дострокового) кредиту; порядок зміни і припинення дії Договору, погоджено в публічній частині договору.
Зокрема, зазначено, що за невиконання та/або неналежне виконання клієнтом зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією, та щодо сплати процентів за користування за кредитною лінією клієнт несе відповідальність щодо сплати 80,00% річних від простроченої суми за весь період прострочення, що також закріплено розділом 1.7. публічної частини договору та п.8.11. тарифів todobank. Пунктом 2.7.2. договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank нарахування процентів здійснюється в розрахункову дату за звітний період, виходячи з фактичних залишків грошових коштів, які розміщені на Картковому рахунку, фактичної кількості днів у місяці, фактичної кількісті днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором та/або Тарифами (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/факт»). Згідно з пунктом 2.15.1. договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank банк може надати клієнту кредит у національній валюті України (доступний ліміт кредитної лінії) шляхом сплати з карткового рахунку у національній валюті України платежів клієнта, здійснення його розрахункових Операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах максимального ліміту кредитної лінії. Пунктом 2.15.12. договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank визначено, що нарахування процентів за користування кредитом в межах доступного ліміту кредитної лінії проводиться в розрахункову дату за звітний період.
Пунктом 8 заяви-договору закріплено, що строк дій договору: набирає чинності з моменту підписання цієї заяви-договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.
10 січня 2022 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, що є додатком 9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, 6 пунктом якого зазначено, що наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту становить 80,00% річних від прострочення суми за весь період прострочення.
Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 10 січня 2022 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, відкритим відповідачу у позивача.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2022.0028.363 від 10 січня 2022 року станом на 03 вересня 2024 року становить 25 261,47 гривень, з яких: 9 069,39 гривень - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 16 192,08 гривень - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена).
Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами.
09 липня 2024 року відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», з яким в подальшому було укладено між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» договір №GL1N426240 від 03 вересня 2024 року, відповідно до умов договору АТ «Мкгабанк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2022.0028.363 від 10 січня 2022 року.
Згідно з платіжною інструкцією №66895 від 31 липня 2024 року, ТОВ ФК «Мустанг Фінанс» сплатило АТ «Мегабанк» 23425777 грн., призначення платежу: «373981351629, оплата за лот GL1N426240, протокол GFD001-UA-20240618 - 01260 від 09 липня 2024 року, ціна продажу: 23425777 грн. без ПДВ».
Також 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2022.0028.363 від 10 січня 2022 року.
Згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8030000 грн., призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.». На сьогоднішній день розрахунки за договором №1/12 проведені у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №1091 від 31 січня 2025 року на суму 9 200000 (дев'ять мільйонів двісті тисяч) грн.; платіжної інструкції №1822 від 22 вересня 2025 року на суму 5500000(п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) грн.
З витягу з додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги укладеного 27 грудня 2024 року вбачається, що від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2022.0028.363 від 10 січня 2022 року на загальну суму заборгованості 25 261,47 грн.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги.
Вищевказаний договір № TDB.2022.0028.363 від 10.01.2022, укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», містить суму основного зобов'язання, розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.
Враховуючи те, що за умовами зазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а тому суд вважає, що заборгованість на підставі зазначеного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (ЦКУ) відступлення права вимоги є одним зі способів заміни кредитора в зобов'язанні. Передання права вимоги (цесія) є заміною кредитора в зобов'язанні шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (ч. 1 ст. 512 ЦКУ). Внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦКУ).
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником, наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором. Більше того, відповідачем визнано факт укладання кредитного договору та наявності у нього заборгованості за кредитом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності позивач просить стягнути в розмір у сумі 25 261,47 грн.
Враховуючи положення вищезгаданого договору відступлення права вимоги, доТовариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2022.0028.363 від 10.01.2022, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити платіж Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ».
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповіда на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АО «Альянс ДЛС».
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з частини 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12136112 від 14 серпня 2025 року, ордер №1414107 від 11 серпня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04 липня 2024 року.
Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 11200 грн. за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову та відповіді на відзив, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з врахуванням позиції відповідача, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 7000 грн., що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105; ЄДРПОУ 40932411) 25 261,47 гривень (двадцять п'ять тисяч двісті шісдесят одна гривня 47 коп.) заборгованості за кредитним договором № TDB.2022.0028.363 від 10.01.2022 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору та 7000,00 грн (сім тисяч грн 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено судом 04.11.2025 року.
Суддя І.І.Ціпивко