Справа № 369/18747/25
Провадження № 1-кс/369/2941/25
31.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000053 від 22.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним клопотанням звернувся прокурор.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025111050000053 від 22.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, від старшого оперуповноваженого 4-го відділу 1-го управління ДКП НП України надійшов рапорт про те, що група осіб займається шахрайством, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
У ході досудового розслідування та під час проведення негласних слідчих розшукових заходів, встановлено що особи з корисливою метою організувала злочинну діяльність, що полягає у використанні передчасно зламаних іноземних банківських карт, для купівлі товарів та грошових сертифікатів на різних маркет плейсах, зокрема «МЕЙК АП» без відома власників, у всесвітній мережі інтернет, на різноманітних платформах, та в подальшому здійснюють подальший перепродаж майно, яке отримано в ході шахрайських дій з банківськими картками.
Оперативним шляхом стало відомо, що особи які причетні до скоєння вказаного злочину здійснюють свою злочинну діяльність на території м. Ірпінь, м. Запоріжжя, м. Рівне, м. Дніпро та Миколаївської області.
Так, встановлено, що до вчинення вказаного злочину може бути причетний: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується мобільним номером: НОМЕР_1 , який і використовує у своїй злочинній діяльності.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного злочину підтверджується виїмкою тимчасового доступу та протоколами про результати проведення НСРД.
Так, 08.10.2025 року у період часу з 09 год. 25 год. по 09 год. 30 хв. слідчий СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , до постановлення ухвали слідчого судді здійснив обшук автомобіля марки «BMW 330I» н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_4 , який знаходився на парковці за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 34, так як мав місце невідкладний випадок, пов'язаний з метою врятування та виявлення майна, яке є речовим доказом у даному кримінальному провадженні з метою уникнення можливості його приховування або знищення підозрюваним чи іншими володільцями автомобіля.
У ході обшуку вилучено автомобіль марки «BMW 330I» н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 та комплект ключів до автомобіля.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , автомобіль марки «BMW 330I» н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , належить ОСОБА_6 .
Вказані речі постановою слідчого визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх обґрунтування, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаного клопотання з таких підстав.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
До клопотання були долучені такі документи: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанова про призначення групи прокурорів, копія самого протоколу обшуку від 08.10.2025, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який належить ОСОБА_6 , постанова про визнання та приєднання до справи речових доказів, а саме: автомобіля, в якому проведений обшук, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, комплект ключів до автомобіля.
Оскільки до клопотання не долучені будь-які докази, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб, суд позбавлений можливості встановити, що вказані в клопотанні речі є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та що існують обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження у користуванні та розпорядженні призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. У зв'язку з чим суд дійшов висновку що за таких обставин арешт майна призведе до надмірного обмеження права власності особи без достатніх для цього підстав.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 170 - 173, 175, 309 КПК України,
У задоволенні клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000053 від 22.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді про відмову у арешті майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1