Справа № 367/6138/23
Провадження №2/367/917/2025
Іменем України
04 листопада 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Опанасенко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
14 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - Ковальов Віктор Михайлович звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, судові витрати покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Обґрунтовуючи позов, представник зазначає, що 15 травня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір позики за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 в борг 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США.
Зазначає, що згідно умов договору позики відповідач ОСОБА_2 отримав позику на строк півтора місяці, тобто до 30 червня 2023 року, однак у визначений сторонами строк позику було повернуто лише частково в сумі 800 (вісімсот) доларів США, тобто розмір заборгованості становить 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, що підтверджується оригіналом розписки від 26 червня 2023 року, яка знаходиться у позивача.
Стверджує, що наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про укладення договору позики та факт передачі грошей в розмірі 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США у тимчасове користування ОСОБА_2 .
Вказує, що зазначені у розписці зобов'язання ОСОБА_2 у вказаний строк виконані не були, а отже з 01 липня 2023 року ОСОБА_2 вважається таким, що порушив строки повернення позики.
Зазначає, що стягнення заборгованості за позикою саме в валюті зобов'язання (долари США), а не з перерахунку у гривню, є правомірним, що підтверджується Постановою Великої Палати ВС від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та справі 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Вказує, що 28 липня 2023 року між ОСОБА_4 (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позивачем) було підписано Договір про відступлення права вимоги (цесії), за яким ОСОБА_4 відступив на користь ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики, в тому числі суму позики, нараховані відсотки, будь-які штрафні санкції, пеню, збитки від інфляції.
Зазначає, що у зв'язку з наведеним новим кредитором у зобов'язанні став ОСОБА_1 .
Крім того, представник вказує, що в цей же день 28 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким остання зобов'язалась солідарно відповідати з боржником перед ОСОБА_1 за виконання зобов'язань за договором позики в частині сплати відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України та можливих штрафних санкцій.
Зазначає, що листом від 02 серпня 2023 року позикодавець та новий кредитор повідомили боржника про здійснення уступку права вимоги та вимагали від нього протягом 7-ми днів погасити наявну заборгованість на користь ОСОБА_1 , крім того аналогічну вимогу було направлено поручителю, однак до цього часу солідарні боржники не вчинили жодних дій щодо виконання взятих на себе зобов'язань та погашення наявної заборгованості в сумі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США.
Вказує, що станом на 14 серпня 2023 року заборгованість за позикою становить 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі та солідарно стягнути із відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, судові витрати покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 08 вересня 2023 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
09 жовтня 2023 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що вона підтверджує факт укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору позики, за яким ОСОБА_2 отримав 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США, що підтверджується розпискою від 26 червня 2023 року.
Вказує, що 28 липня 2023 року право вимоги заборгованості за розпискою перейшло до ОСОБА_1 у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від позикодавця до позивача.
Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що в цей же день 28 липня 2023 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким вона зобов'язалась солідарно відповідати з боржником перед позивачем за виконання зобов'язань за договором позики.
Наголошує на тому, що згідно пункту 1.3. договору поруки від 27 липня 2023 року вона взяла на себе солідарну відповідальність по зобов'язанням боржника лише в частині погашення відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України та сплати штрафних санкцій.
Звертає увагу суду на те, що ні у письмовій претензії, ні у позовній заяві позивач не заявляє до неї вимоги щодо стягнення 3 % річних та штрафних санкцій, позовна заява містить лише одну вимогу - стягнення залишку основної суми заборгованості, а саме непогашеної частини позики, яка становить 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, за повернення яких вона як поручитель не приймала на себе солідарної відповідальності.
Враховуючи вищезазначене, просить в частині позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 24 січня 2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_1 - Ковальов Віктор Михайлович у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та без участі представника, позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 15 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримав у позику строком на півтора місяці грошові кошти у сумі 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США, що підтверджується власноручно складеною та підписаною ОСОБА_2 розпискою від 26 червня 2023 року, копія якої приєднана до матеріалів справи (оригінал розписки досліджений судом у судовому засіданні 02 жовтня 2024 року).
Так, відповідно до розписки від 26 червня 2023 року складеної та підписаної ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 15 травня 2023 року взяв у ОСОБА_4 в борг на півтора місяці грошові кошти в розмірі 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США та не віддав зазначену суму вчасно, через те, що його обманули, свій борг визнає та зобов'язується віддати, вже віддав 800 (вісімсот) доларів США.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двосторонніми чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно з постановою Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням його повернення і дати отримання коштів.
Постановою від 22.08.2019 р. у справі № 369/3340/16-ц Верховний Суд вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником Позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від Позикодавця певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК).
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 статті 1049 ЦК України, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Отже, відповідно до вимог ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, де сторони є вільними в укладені договору.
Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Наявність оригіналу розписки у позикодавця згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 отримав в борг строком на півтора місяці від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США, проте у визначений термін повернув ОСОБА_4 лише 800 (вісімсот) доларів США, таким чином розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, яку останній визнав та зобов'язався повернути, однак взяті на себе зобов'язання не виконав.
Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував протилежне.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, факт укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору позики, оформленого письмовою розпискою від 26 червня 2023 року, оригінал якої було надано для огляду у судовому засіданні, підтверджується належним та допустимим письмовим доказам, а тому суд вважає доведеним факт існування боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 , невиконаних в строк належним чином.
Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 28 липня 2023 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 одержує право вимоги до боржника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно заборгованості за договором позики, який підтверджено розпискою від 26 червня 2023 року на суму 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США. За даним договором позики (розпискою) ОСОБА_2 15 травня 2023 року отримав 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США від ОСОБА_4 на строк півтора місяці, тобто зобов'язався повернути кошти не пізніше до 30 червня 2023 року.
Згідно з пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги, ОСОБА_4 підтверджує, що позика у визначений сторонами строк (30 червня 2023 року) повернута лише частково у розмірі 800 (вісімсот) доларі США, тобто основна сума позики становить 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США. ОСОБА_4 відступає ОСОБА_1 заборгованість за позикою у повному обсязі - основну суму позики, а також право можливого стягнення відсотків, штрафів, пені, збитків від інфляції та будь-які інші кредиторські права, які ОСОБА_4 має на дату укладення даного договору.
Відповідно до листа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 02 серпня 2023 року, ОСОБА_1 повідомив боржника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 відступив права вимоги за договором позики на його користь, а тому просить протягом 7-х днів сплати грошові кошти на користь нового кредитора ОСОБА_1 .
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 Цивільного кодексу України).
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до ст. 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК України).
Вказаний висновок зазначений в постанові Великої палати Верховного суду України від 11.09.2018 року (справа №909/968/16).
Враховуючи вищезазначене, позивач ОСОБА_1 на підставі Договору про відступлення права вимоги від 28 липня 2023 року набув права вимоги до боржника ОСОБА_2 за договором позики на загальну суму 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, що підтверджено розпискою від 26 червня 2023 року, складену та підписану ОСОБА_2 .
Крім того, встановлено, що відповідно до Договору поруки від 28 липня 2023 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , остання зобов'язується перед ОСОБА_1 відповідати за виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань по договору позики, який оформлений у вигляді розписки від 26 червня 2023 року на суму 8 300 (вісім тисяч триста) доларів США.
Згідно з пунктом 1.2. Договору поруки, ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за позикою, в межах суми поруки, яка складає 100 (сто) доларів США.
Відповідно до пункту 1.3. Договору поруки, ОСОБА_3 солідарно відповідає за зобов'язаннями боржника ОСОБА_2 в частині сплати відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України та можливих штрафних санкцій, але в межах, що не перевищує розміру поруки.
Згідно з пунктом 1.4. Договору поруки, підписанням цього договору ОСОБА_3 засвідчує, що ознайомлена з умовами договору позики, суті зобов'язання, строку його виконання та підписала даний договір поруки свідомо. ОСОБА_3 відомо, що строк повернення кредиту за кредитним договором настав 30 червня 2023 року, розмір простроченої заборгованості по договору позики станом на 28 липня 2023 року становить 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США, не враховуючи відсотки нараховані згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язана погасити суму заборгованості боржника ОСОБА_2 за договором позики за першою вимогою кредитора ОСОБА_1 в межах строку (терміну) дії поруки.
Згідно з пунктом 3.1. Договору поруки, за невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 5.1.Договору поруки, дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання боржника ОСОБА_2 за договором позики. Строк (термін) поруки встановлено сторонами до 31 грудня 2023 року (включно).
Згідно з пунктом 5.2. Договору поруки, порука також припиняється, якщо ОСОБА_1 протягом строку (терміну) поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ст. 546 ЦК України,виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 2ст.553 ЦК України,за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до статті 554 ЦК України,у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Так, судом встановлено, що згідно пункту 2.1 Договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язана погасити суму заборгованості боржника ОСОБА_2 за договором позики за першою вимогою кредитора ОСОБА_1 в межах строку (терміну) дії поруки.
Листом-вимогою від 02 серпня 2023 року ОСОБА_1 просив ОСОБА_3 як солідарного боржника погасити наявну заборгованість за договором позики, оскільки ОСОБА_2 заборгованість не повернута. Однак своїх зобов'язань ОСОБА_3 також не виконала, кошти ОСОБА_1 не повернула.
Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 не виконала покладених на неї зобов'язань поручителя, у зв'язку із чим несе перед ОСОБА_1 солідарну відповідальність разом із ОСОБА_2 у тому ж обсязі, що й останній.
При цьому, статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Відповідні правові висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц,від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) гривні 64 копійки підлягає стягнення в рівних частинах з відповідачів на користь держави.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 197, 200,263-266 ЦПК України, ст.ст. 512-518, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) гривня 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) гривня 32 копійки.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук