28 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку проведеного 04.04.2025 в приміщеннях та об'єктах нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:353:0008, за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 12 в чохлі червоного кольору pro imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_16, з паролем НОМЕР_2 , який належить директору портфоліо ДП «ДОТ» ОСОБА_7
- мобільний телефон (робочий) марки Galaxy A05s в чохлі прозорого кольору, серійний номер НОМЕР_17, imei1 НОМЕР_3 , imei2 НОМЕР_4 , з паролем НОМЕР_5 , який належить провідному фахівцю з _____________________________________________________________________________________
Справа 757/17091/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6994/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
управління проектами закупівель (уповноважена особа) ДП «ДОТ» ОСОБА_8
- мобільний телефон марки Iphone 14 plus в чохлі прозорого кольору, серійний номер НОМЕР_6 , imei1 НОМЕР_7 , imei2 НОМЕР_8 , з паролем НОМЕР_9 , який належить провідному фахівцю з управління проектами закупівель (уповноважена особа) ДП «ДОТ» ОСОБА_8
- мобільний телефон (робочий) марки Galaxy A24, без чохла, серійний номер НОМЕР_10 , imei1 НОМЕР_11 , imei2 НОМЕР_12 , з паролем НОМЕР_13 , який належить начальнику відділу контролю якості ДП «ДОТ» ОСОБА_9
- мобільний телефон марки Galaxy S23+, в чохлі чорного кольору із символікою, серійний номер НОМЕР_18, imei1 НОМЕР_14 , imei2 НОМЕР_15 , без надання паролю, який належить начальнику відділу контролю якості ДП «ДОТ» ОСОБА_9 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку від 04.04.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 17.03.2025 про надання дозволу на проведення обшуку було чітко визначено перелік речей та документів, які підлягають вилученню у разі їх виявлення, та дозвіл на вилучення засобів зв'язку та мобільних телефонів ухвалою слідчого судді не надавався.
Слідчі ДБР під час проведення обшуку вказаних мобільних телефонів мали можливість вилучити з них інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, але натомість, проігнорувавши пряму заборону слідчого судді, вилучили особисті та робочі мобільні телефони.
Слідчим суддею при розгляді клопотання порушені права власників майна, оскільки оскаржувана ухвала постановлена без їх участі, про судове засідання вони повідомлені не були, жодних викликів не отримували.
Також апелянт зазначав, що, слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора з порушенням строку, передбаченого ст. 172 КПК України.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, представник ОСОБА_6 зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена без участі власників майна, а копія даного судового рішення була фактично отримана ним лише 25.08.2025.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомлявся про дату, час та місце розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, шляхом направлення на його адресу судової повістки, однак клопотання розглянуто слідчим суддею 15.04.2025 у відсутності власників майна або їх представника.
Дані про направлення власникам майна або їх представнику копії оскаржуваної ухвали у справі відсутні.
Як зазначив апелянт, копію повного тексту оскаржуваної ухвали йому вручено лише 25.08.2025, що підтверджується даними долученої до апеляційної скарги копії конверту поштового відправлення.
Апеляційну скаргу подано представником за допомогою системи "Електронний суд" 29.08.2025.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки стороні захисту не були відомі мотиви прийнятого рішення до отримання нею повного тексту оскаржуваної ухвали - 25.08.2025, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100110000037 від 06.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства оборони України та Державного підприємства «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311, далі - ДП «ДОТ»), шляхом зловживання службовим становищем, вступили у злочинну змову з фактичними власниками постачальника продукції ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00376403, Львівська обл., м. Буськ) та всупереч інтересам держави налагодили протиправний механізм особистого збагачення під час проведення державних закупівель харчової продукції неналежної якості та кількості за завищеними цінами, що призвело до нанесення збитків державі у особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2025 надано дозвіл на проведення обшуку в будівлях та спорудах, об'єктах нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:353:0008, за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно даних протоколу обшуку від 04.04.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки Iphone 12 в чохлі червоного кольору pro imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_16 , з паролем НОМЕР_2 , який належить директору портфоліо ДП «ДОТ» ОСОБА_7
- мобільний телефон (робочий) марки Galaxy A05s в чохлі прозорого кольору, серійний номер НОМЕР_17 , imei1 НОМЕР_3 , imei2 НОМЕР_4 , з паролем НОМЕР_5 , який належить провідному фахівцю з
управління проектами закупівель (уповноважена особа) ДП «ДОТ» ОСОБА_8
- мобільний телефон марки Iphone 14 plus в чохлі прозорого кольору, серійний номер НОМЕР_6 , imei1 НОМЕР_7 , imei2 НОМЕР_8 , з паролем НОМЕР_9 , який належить провідному фахівцю з управління проектами закупівель (уповноважена особа) ДП «ДОТ» ОСОБА_8
- мобільний телефон (робочий) марки Galaxy A24, без чохла, серійний номер НОМЕР_10 , imei1 НОМЕР_11 , imei2 НОМЕР_12 , з паролем НОМЕР_13 , який належить начальнику відділу контролю якості ДП «ДОТ» ОСОБА_9
- мобільний телефон марки Galaxy S23+, в чохлі чорного кольору із символікою, серійний номер НОМЕР_18, imei1 НОМЕР_14 , imei2 НОМЕР_15 , без надання паролю, який належить начальнику відділу контролю якості ДП «ДОТ» ОСОБА_9 .
05.04.2025 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, вилучене в ході обшуку, проведеного 04.04.2025 приміщеннях та в об'єктах нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:353:0008, за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку проведеного 04.04.2025 в об'єктах нерухомого майна Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:353:0008, за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 12 в чохлі червоного кольору pro imei НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_16 , з паролем НОМЕР_2 , який належить директору портфоліо ДП «ДОТ» ОСОБА_7
- мобільний телефон (робочий) марки Galaxy A05s в чохлі прозорого кольору, серійний номер НОМЕР_17 , imei1 НОМЕР_3 , imei2 НОМЕР_4 , з паролем НОМЕР_5 , який належить провідному фахівцю з
управління проектами закупівель (уповноважена особа) ДП «ДОТ» ОСОБА_8
- мобільний телефон марки Iphone 14 plus в чохлі прозорого кольору, серійний номер НОМЕР_6 , imei1 НОМЕР_7 , imei2 НОМЕР_8 , з паролем НОМЕР_9 , який належить провідному фахівцю з управління проектами закупівель (уповноважена особа) ДП «ДОТ» ОСОБА_8
- мобільний телефон (робочий) марки Galaxy A24, без чохла, серійний номер НОМЕР_10 , imei1 НОМЕР_11 , imei2 НОМЕР_12 , з паролем НОМЕР_13 , який належить начальнику відділу контролю якості ДП «ДОТ» ОСОБА_9
- мобільний телефон марки Galaxy S23+, в чохлі чорного кольору із символікою, серійний номер НОМЕР_18, imei1 НОМЕР_14 , imei2 НОМЕР_15 , без надання паролю, який належить начальнику відділу контролю якості ДП «ДОТ» ОСОБА_9 .
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на мобільні телефони, вилучені в посадових осіб Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» за адресою: м. Київ, вул. Сковороди Григорія, 1, з тих підстав, що вказане майно може зберегти на собі сліди злочину та містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідає ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на вилучене майно з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Апеляційні доводи про те, що ухвалою слідчого судді, на підставі якої проводився обшук, не було надано дозвіл на вилучення мобільних телефонів, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора щодо арешту такого майна, оскільки положеннями ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено можливість тимчасового вилучення речей, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та накладення в подальшому арешту на таке майно, за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними
При цьому, у даному випадку прокурором дотримано вимоги абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна подано до суду засобами поштового зв'язку 05.04.2025, тобто на наступний день після тимчасового вилучення майна.
Доводи апелянта про те, що слідчі в ході обшуку мали можливість вилучити інформацію з мобільних телефонів, без вилучення самих пристроїв, не є самостійною підставою для відмови в накладенні арешту на таке майно, оскільки необхідність фіксації інформації, яка міститься на мобільних телефонах, відновлення вже видаленої інформації обумовлює подальше їх утримання з метою проведення досліджень, у тому числі, за необхідності, шляхом залучення осіб (спеціалістів, експертів), які володіють спеціальними технічними знаннями.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи представника власників майна про те, що слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власників майна та з порушенням передбаченого ст. 172 КПК України строку розгляду, не є визначеною законом безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3