Справа №755/22221/24 Провадження №11-кп/824/3851/2025Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
23 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040004200, №12024100040004198, №12024100040004202, №12024100040004203, №12024100040004204, №12024100040004205, №12024100040004206, №12024100040004207, №12024100040004196 та №12024100040000788, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.308, ч.2 ст.318 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року,-
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.308, ч.2 ст.318 КК України, та призначено покарання:
за ч.2 ст.308 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин, на строк 3 роки та з конфіскацією майна;
за ч.2 ст.318 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначено, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з доступом до наркотичних засобів та психотропних речовин, на строк 3 роки та з конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватиму незаконному використанні незаконно одержаних документів, які надають право на отримання наркотичних засобів, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 307 КК та у повторному заволодінні наркотичними засобами шляхом шахрайства, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 307 КК.
За встановлених судом обставин, ОСОБА_7 страждаючи на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, розпочав лікування з 03 серпня 2022 року в ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ», з 23 липня 2023 року в ТОВ «МедикалРехаб» та з 09 листопада 2023 року в ТОВ «МЦ «УКРАЇНСЬКА КЛІНІКА ТРАНСФОРМАЦІЇ».
Попередньо, у цих закладах, ОСОБА_7 , згідно висновку ЛКК, було встановлено діагнози «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності в даний час під клінічним спостереженням на підтримуючій або замісній терапії. F.11.22», у зв'язку із чим він був у кожному із товариств прийнятий на програму замісної підтримувальної терапії, підписавши із вказаним медичним закладом Договір про надання медичних послуг.
При цьому, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про спрощений порядок функціонування програми замісної підтримувальної терапії та відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які на ній перебувають, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності внаслідок вживання опіоїдів, а також всупереч підписаним зобов'язанням щодо не перебування на програмах ЗПТ в інших медичних закладах, будучи повідомлений про відповідальність, в останнього у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці виник злочинний умисел на незаконне заволодіння наркотичним засобом, обіг якого обмежено, шляхом шахрайства з метою його подальшого неконтрольованого використання.
Зокрема, ОСОБА_7 , 03.08.2023, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр «ГАРМОНІЯ», отримав рецепт на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить наркотичний засіб «Methadoni, 0,025», в кількості 20 пігулок, який використав 07.08.2023, придбавши в аптеці № 103.
Надалі ОСОБА_7 , діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, прибув 03.08.2023 до приміщення ТОВ «МедикалРехаб», де шляхом обману лікаря, який не володів інформацією про те, що він звертався до іншого медичного закладу з метою призначення курсу лікування з використанням наркотичних та психотропних лікарських засобів, а також довіряв ОСОБА_7 , який при зверненні за медичними послугами повідомив письмово в своїй заяві, під особистий підпис, що він не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де йому вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, шляхом шахрайства, на підставі наданих ним недостовірних відомостей, незаконно отримав рецепт на спеціальному рецептурному бланку № 3 на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить наркотичний засіб «Methadoni, 0,025», в кількості 40 пігулок.
Тим самим незаконно одержав документ, який дає право на отримання наркотичних засобів, який 07.08.2023, усвідомлюючи незаконність одержання вказаного документу, використав в аптеці №103.
За аналогічних обставин ОСОБА_7 вчинив ще 11 епізодів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним заволодінням наркотичними засобами шляхом шахрайства.
В поданій апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити через неправильне застосування кримінального закону.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що оскаржуваним вироком суд призначив ОСОБА_7 за ч.2 ст.308 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки, як зазначив суд, обвинуваченим вчинено цей злочин з метою отримання наркотичного засобу, тобто з корисливих спонукань.
Водночас, як стверджує прокурор, судом першої інстанції під час розгляду провадження не встановлено наявності в обвинуваченого корисливого мотиву при заволодінні наркотичними засобами шляхом шахрайства. Також в обвинувальному акті ОСОБА_7 не інкримінується вчинення злочину з корисливих мотивів.
Як вважає прокурор, положення ч.2 ст.59 КК України повинні мати пріоритет у застосуванні перед нормами Особливої частини КК України, а тому застосування судом додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено ч.2 ст.308 КК України, є помилковим.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, виключивши додаткове покарання у виді конфіскації майна за ч.2 ст.308 КК України та при призначенні остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині призначеного додаткового покарання, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу винного.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.308, ч.2 ст.318 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За приписами ч.2 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
Кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 308 КК України є тяжким злочином, за яке передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 вчинив 12 епізодів злочинної діяльності, а саме діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, шляхом обману лікаря, який не володів інформацією про те, що він звертався до іншого медичного закладу з метою призначення курсу лікування з використанням наркотичних та психотропних лікарських засобів, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, шляхом шахрайства, на підставі наданих ним недостовірних відомостей, незаконно отримав рецепт на спеціальному рецептурному бланку на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, який в подальшому використав для придбання наркотичних засобів.
Таким чином, як правильно стверджує заступник керівника Київської міської прокуратури, наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву при вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.308 КК України, за висунутим йому обвинуваченням не інкримінувалась, як і не встановлена за результатами розгляду провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.10.2020 у справі №356/27/18, під користю у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву. Положення частини 2 статті 59 КК повинні мати пріоритет у застосуванні перед нормами Особливої частини.
Зважаючи на вищевикладене, на переконання колегії суддів, оскільки судом першої інстанції під час розгляду провадження не встановлено наявності у ОСОБА_7 корисливого мотиву при заволодінні наркотичними засобами шляхом шахрайства, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 307 КК України, застосування судом у цьому випадку додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією цієї статті, є незаконним.
З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду зміні в частині призначеного додаткового покарання.
У відповідності до ч.1 ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , змінити в частині призначеного додаткового покарання.
Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч.2 ст.308 КК України та при призначенні остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4